Проблема комерціалізації та основні різновиди сучасної сучасної дизайн-практики в Україні

Можна з великою часткою вірогідності констатувати, що на жаль, у СРСР і природно, Україні велика кількість цікавих комплексних системних дизайн-розробок, вивірених методологічно і методично на рівні дизайн-програми, були приречені на забуття, не були реалізовані. Усе це було пов'язано зі специфікою тієї економічної системи, у якій створювалися і частково реалізувалися ці розробки. Створення організаційних програм у рамках цілісних дизайн-програм, наприклад, таких як дизайн-програма "Союзэлектроприбор" або "Вторсырье" виглядають дуже переконливими, ретельно і професійно розробленими. Не маючи такого важеля як об'єктивна необхідність забезпечення конкурентоздатності продукції, відсутність реальної участі дизайнерів-авторів розробки у всьому циклі випуску відповідної продукції і оргпрограми не могли дати бажаного результату – і це незважаючи на дуже високий професійний рівень дизайнерських команд, що розробляли дизайн-програми.

Показано, що протягом 1990-х та перших років ХХІ ст. у зв’язку із відновленням державної незалежності, а також із наслідками занепаду епохи ортодоксального функціоналізму, що передбачав войовничу позицію стосовно національно орієнтованих форм у світовому дизайні, спроби пошуку можливостей освоювання дизайнерами національних форм в Україні з’явилися. Вони спершу відбулися серед творів ґрафічного дизайну, за ними – у практиці дизайну інтер’єру, котеджового будівництва, інших ділянках середовищного дизайну. До галузі індастріал-дизайну такі спроби й сьогодні майже не належать. В освіті та дизайнерській літературі спроби теж з’явилися (див. розробки луцьких, львівських, харківських, київських науковців і педагогів).

У багатьох дослідженнях українського дизайну 90-х років ХХ століття простежується (за змістом і результатами) думка, що дизайн фактично давно себе затвердив і повинен усвідомлюватися як економічна категорія. Загальна стагнація української промисловості цього періоду і фактично збере жена стара система управління при відсутності реальної державної підтримки й одночасно декларативна констатація важливості дизайну для Української економіки – усе це в комплексі не могло не позначитися негативно в Україні на розвитку, зокрема, другої форми дизайну – будемо його називати тепер бізнес-дизайн.

Цілий ряд найцікавіших дизайн-розробок професіоналів, зокрема, Національного науково-дослідного інституту дизайну, не був реалізований тільки через те, що дизайнери не могли виступати як суб'єкти економіки. На державному рівні не установився ще культ піклування щодо обов'язкового економічного благополуччя України і тим більше ефективності і результативності ініціатив, зокрема дизайну, що мають істотну перспективу економічної і політичної віддачі для держави.

Дата добавления: 2015-05-26