Головні відмінності дизайну від суміжних видів мистецтв, технічних та інших, які не належать до мистецької сфери, явищ

Основні параметри та періодизації дизайну ХХ ст.

Модерн в предметному середовищі Росії

Злет теоретичної думки у вітчизняній інженернерії у модерну добу

Історія розвитку і становлення дизайну в Росії та СРСР. Художні ремесла “допетровскої доби”. Специфіка розвитку приватного мануфактурного виробництва в Росії.. Всеросійські виставки (Перша мануфактурна, Петербург, 1829 р.). Створення спеціалізованих навчальних закладів для підготовки художніх кадрів в індустрії (Строгановське училище, 1860 р., Училище технічного малювання барона Штігліца та ін.). Відкриття у Харкові першого у Російській імперії міського художньо-промислового музею (1883 р.).

Реформи художньо-дизайновської освіти в СРСР. Утворення та діяльність спеціалізованих структур галузі: Художньо-Технічна Рада (Москва, 1918 р.); Художньо-технічна Рада у складі Раднаркому праці та оборони (1919 р.); Державні вищі художньо-технічні майстерні (1920 р.); Рада з промислового мистецтва у складі ВРНГ (1920 р.) та ін. Засилля методології сполучення виробництва з агітаційно-масовим мистецтвом у 1917–1922 рр. (“Окна сатиры РОСТА”). ВХУТЕМАС – ВХУТЕІН (Москва, 1920–1932 рр.) та розробка концепцій функционализма/конструктивизма.

Даниленко (дис.).

Автором визначено п’ять основних параметрів дизайну, що були актуальними для ХХ ст. і кожен певною мірою зберігає свою актуальність на початку ХХІ ст.:

1. Здатність дизайну бути проектною діяльністю, що міцно поєднує в собі художнє та утилітарно-технічне начала.

2. Особливість дизайну як такого проектування, що освоює художній потенціал машини (найбільшої актуальності даний параметр набув у першій третині ХХ ст.).

3. Здатність дизайну створювати речі, які задовольняють однотипні, найбільш загальні потреби людей (даний параметр притаманний другій третині ХХ ст., але за інерцією продовжує своє існування й нині).

4. Властивість дизайну бути плюралістичною діяльністю у сфері створення утилітарних речей, яка передбачає множинність художньо-проектних поглядів і як наслідок – урізноманітнений дизайнерський продукт аж до задоволення потреб конкретного індивіда (даний параметр поступово набирав актуальності протягом останньої третини ХХ ст.).

5. Властивість дизайнерського твору бути наслідком дотепного, винахідливого, неординарного художньо-технічного рішення (даний параметр є інтегративним за своєю суттю, оскільки простежується у всьому переліченому вище).

Динаміка формування основних визначених параметрів була зумовлена у ХХ ст. функціоналістським розумінням тієї художньо-проектної діяльності, до якої було вжито позначення "дизайн". Через це у даній праці запропоновано періодизацію дизайну ХХ ст. саме з огляду на функціоналістський дух того часу:

– ранній функціоналізм (перша третина ХХ ст.);

– ортодоксальний функціоналізм (друга третина ХХ ст.);

– функціонал-плюралізм (остання третина ХХ ст.).

Аналізуючи відмінність дизайну від суміжних видів мистецтв, нами підкреслюється утилітарно-технічна його складова. Що ж до визначення відмінностей дизайну від технічних та інших, які не належать до мистецької сфери, явищ, то тут визначником різниці виступає саме мистецька складова дизайну.

Высшие художественно-технические мастерские были открыты в Москве 29 ноября 1920 года. ВХУТЕМАС включал восемь факультетов: печатно-графический, живописный, скульптурный, деревоотделочный, архитектурный и факультет металлообработки. Студенты проходили первоначальное двухгодичное обучение на основном отделении, первым деканом которого был Александр Родченко. Они приобщались к основам художественной культуры, изучали цвет, объем, пропорции, ритм, динамику. На графическом факультете ВХУТЕМАСа были отделения ксилографии, литографии, гравюры на металле, фотомеханики и наборно-печатное. Здесь преподавали выдающиеся художники и ученые В. Фалилеев, А. Сидоров, А. Эфрос, П. Флоренский, В. Фаворский и др.

Основні напрями в радянському дизайні: художнє конструювання та художнє проектування. Піонери радянського дизайну. В Татлін (родоначальник конструктивізму). К. Мельніков і концепція “виробничого мистецтва” як нової форми художньо-практичній діяльності. Розробка принципів та промислового мистецтва (О. Родченко, В. Фалілеєв, А. Сидоров, А. Ефрос, П. Флоренский, В. Фаворський та ін.). Творчі доробки Л. Лісицкого. Е. Розенблюма, М. Коник, К. Кантора, К. Рождественського.

Журнал «Современная архитектура»

Журнал «СА» как феномен культуры 1920-х гг., представлял собой выдающееся явление. Его содержание (текстовое и иллюстративное). Приемы монтажа, обложки и т.д. – все это ставит «Современную архитектуру» на одно из самых первых мест (а может быть и первое) в области журнальной полиграфии тех лет. Журнал стал органом не только архитектурного конструктивизма, но фактически отражал достижения трех областей конструктивизма, добившихся во второй половине 1920-х гг. наибольших успехов – архитектуры (лидер А. Веснин), полиграфии (лидер А. Ган) и дизайна (лидер А.Родченко). Лидеры всех этих областей конструктивизма творчески сотрудничали между собой и в журнале нашли отражение их лучшие произведения.

Конструктивизм – это авангардное художественное направление, зародившееся в России, идеи которого своим влиянием охватили различные виды искусства, но наибольшее влияние они оказали на советскую архитектуру1920-х гг. Яркими представителями советского конструктивизма были: братья Веснины, М. Гинзбург, Б. Иофан, И. Леонидов, К. Мельников, В.Татлин, А. Родченко, Л. Попова, В. Степанова, братья В. и Г. Стенберги и др.

Теория конструктивизма возникла в начале прошлого века в среде левых живописцев и «идеологов массового действа», бунтовавших против засилья эклектики. Одни исследователи отмечали, что «его истоки следует искать в архитектуре начала ХХ в., когда архитекторы братья Веснины создавали проекты банка Юнкера, дома «Динамо», а Ф. Шехтель строил доходный дом Строгановского училища». Другие считали, что элементы конструктивизма зарождались в недрах модерна.

В начале века были сформулированы отправные принципы новой эстетики вещи. Теоретическое обоснование «вещности» дал известный венский архитектор и публицист Адольф Лоос. В своих книгах он беспощадно обрушивался на всякие излишества в строительной и художественно-промышленной практике; по его мнению, применение орнамента равносильно преступлению. Жилой дом начинает трактоваться, как «единая форма», не терпящая никакого декора; развитие идет в сторону полной «вещности»: от форм, порожденных фантазией художника, к «необходимым», «истинным» или «чистым» формам.
Новым критерием, которым стали измерять эстетическую ценность вещи, стала целесообразность. Отсюда возникает новое - конструктивное - направление в искусстве. Курс на целесообразную форму, рождаемую машинным производством, должен был означать, прежде всего, обнажение этой формы, очищение ее от декоративной ручной художественной отделки. Наиболее простой и прямой путь этого обнажения технической формы лежал через отказ от орнамента. Поэтому «антиорнаментальные» тенденции стали наиболее характерным формальным признаком этого этапа в развитии художественной промышленности.

Основой этого направления является воплощение закономерностей, которые присущи формам, произведенным машинным способом. Новый стиль был начисто лишен таинственно-романтического ореола. Он был сугубо рационалистичен, подчинялся логике конструкции, функциональности, целесообразности.

В книге «История дизайна, науки и техники» В. Ф. Рунге определяет конструктивизм, как концепцию формообразования, основанную на акцентировании внутренних структурных связей между теми же, что и в супрематизме, абстрактными геометрическими элементами, подчеркивании особенностей материалов, выразительности их сочетаний. В отличие от поиска нового стиля в супрематизме через геометризацию форм и цвет, создание системы новых внешних форм, в конструктивизме главенствовало конструкторско-изобретательское начало, конструирование изнутри.

В высказывании «Дом – машина для жилья» Ле Корбюзье предельно четко формулирует цели и задачи конструктивизма. Сторонники конструктивизма, выдвинув задачу "конструирования" окружающей среды, активно направляющей жизненные процессы, стремились осмыслить возможности новой техники, а также эстетические возможности таких материалов, как металл, стекло, дерево.

Дата добавления: 2015-05-26