Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Політичні партії і партійні системи




Партійно-політичний спектр сучасної України

ПЛАН:

1. Зародження та становлення партій у соціально-політичній історії.

2. Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі суспільства.

3. Типологія політичних партій. Типи партійних систем.

4. Партійно-політичний спектр українських партій у боротьбі за представництво у владних структурах.

 

При розгляді проблем першого питання слід звернутись до історично-наукового аспекту проблеми зародження і піднесення політичних партій. Політична історія показує, що виникнення партій не було випадковим, їх поява зумовлена об’єктивними потребами участі різних верств громадян в управлінні розвитком суспільства, також суб’єктивними мотивами – прагненнями активної частини громадян мати власну політичну організацію.

Історія становлення політичних партій як елементів політичної системи сучасного суспільства зі стародавніх часів зводилась до запеклої боротьби за владу окремих угрупувань політично активних людей.

Прототипи сучасних політичних партій з’явились у період ранніх буржуазних революцій, а партії набули майже сучасного вигляду у часи Великої Французької революції, коли боролись партії конституціоналістів, жирондистів, якобінців. Вважається, що значним поштовхом у партогенезі стала поява «третього стану», який мав свій специфічний політичний інтерес.

Історії становлення партій соціалістичного та комуністичного спрямування присвятив окрему главу фундаментального твору «Капіталізм, соціалізм і демократія» Йозеф Шумпетер. Він вказував, що ідеологічне підґрунтя таких партій сильно різнилось у відповідності до національних умов, тому російській і шведський соціалізм, як різні соціально-політичні устрої, що утворились у цих країнах, стали майже протилежні.

Політичні партії у сучасному розумінні, як організаційної структури у боротьбі та здійсненні політичної влади, остаточно сформувалися лише в серединіXX столітті. Цей процес кореспондувався з еволюцією демократичного виборчого права в напрямку визнання прямих, рівних, загальних виборів при таємному голосуванні за кандидатури, що їх висувають та підтримують партії. Політичні партії беруть активну участь у демократичних виборах, відтепер це важливіший суб’єкт влади, що має велику силу завдячуючи організації.

При розгляді проблем другого питання слід засвоїти ознаки, сутність і функції партій в політичній системі суспільства.

У сучасній політичній науці дається таке визначення: політична партія – це організована частина соціально активних громадян, які ідейно та організаційно об’єднуються на основі спільних політичних інтересів з метою вибороти владу в державі, змінити або утримати її.

З політично-правової точки зору у Законі України «Про об’єднання громадян» політична партія визначається як «об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі», тобто таким чином, щоб підкреслити її конструктивно-державницьку роль.

Сутність партій розкривається у таких її рисах.

Перше, політична партія - це суспільне об’єднання, головною метою участі якого в політичному процесі є здобуття і здійснення (чи участь у здійсненні) державної влади в рамках конституції і діючого законодавства. Це головна кваліфікаційна ознака політичної партії, що виражає саму її сутність і відрізняє від всіх інших видів суспільних об’єднань неполітичного характеру (союзи, асоціації, клуби, фонди і т.д.).

Друге, політична партія – це організація, що об’єднує індивідів на основі спільності політичних поглядів, що знаходять своє втілення в програмі дій, яка намічає основні напрямки політики держави та добровільності об’єднання у організаційну структуру.

Третє, політична партія – це об’єднання, що діє на постійній основі та має формалізовану організаційну структуру. Вона визначається законодавством більшості країн і відрізняє політичні партії від політичних рухів, тимчасових і вузьких по своєму складу об’єднань, що також можуть брати участь у політичному житті.

Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, якою вони і відрізняються від неоформлених політичних рухів. В структурі партій можна виокремити такі важливі елементи:

1. Керівні органи – центральні комітети, ради, бюро, лідери партії, партійний апарат, ідеологи партії.

2. Місцеві осередки з рядових членів партії.

3. Політична платформа, навколо якої об’єднуються рядові члени партії.

4. Статут та організаційні засади діяльності.

5. Фінансові, контрольні органи партії.

6. Соціальна база, на яку розрахована діяльність партії, а крім того – «партійний електорат», «меценати», тобто особи причетні до підтримки функціонування партій.

Тепер є можливість виділити найважливіші ознаки політичних партій:

· певна тривалість існування в часі цієї організації - від місяців до сотень років;

· розробка чіткої політичної лінії поведінки, яка випливає з програмних засад;

· наявність організаційної структури для ведення політичної роботи;

· метою політично-організаційної діяльності є досягнення, утримання, або повалення (прагнення) влади;

· чітко сформульована політична програма дій на певний період.

Через усвідомлення основних функцій політичних партій вдається зрозуміти їхнє місце та роль в політичному житті. Це надає можливість проаналізувати особливості сучасних політичних партій України, оцінити можливості впливу на політику держави, в тому числі і на економічну та транспортну.

Деякі політологи в цілому обмежують чисельність функцій партій до 3-4, а інші доводять кількість функцій до 8-10. Називають, наприклад, такі:

1. Підбір партійних і державних лідерів а також «рекрутування і соціалізація» нових членів;

2. вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні інституції та соціальне середовище;

3. розв’язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь-якого роду інших внутрішніх проблем.

Західні політологи, зокрема, фон Бойме виокремлює інші функції:

- визначення мети політичної діяльності;

- акумуляція та вираз соціальних інтересів;

- мобілізація та соціалізація громадськості на виборах;

- «рекрутування» еліти та формування уряду,

- організація громадської думки щодо інтересів нації;

- мобілізація електорату навколо партійних кандидатів під час виборів;

- «виховання громадської думки» і виконання ролі партіями «загальноосвітньої ролі в процесі здійснення політичної соціалізації»;

- «забезпечення політичних зв’язків між парламентом і всією країною»;

- формування разом із іншими політичними інституціями механізму державного й громадського управління, забезпечення стабільності урядової діяльності;

- створення умов для заміни складу уряду за існування багатопартійної системи та ін.

 

 

У третьому питанні практичного заняття встановимо, що всю сукупність партій сучасного політичного простору можна поділи на певні типи:

партійно-політичний спектр сучасної України включає партії «лівого», «правого» спрямування та центру.

Партії правого спрямування вважають, що для забезпечення воєнно-політичних інтересів України у міжнародних відносинах необхідно:

- поглиблювати участь України у програмах НАТО, сприяти поступовому трансформуванню цих інститутів, як складові нової системи загальноєвропейської безпеки;

- подати заявку про вступ до НАТО;

- розвивати співпрацю з європейськими та світовими чинниками безпеки – ОБСЄ, ЄС;

- посилювати всебічні відносини з Євросоюзом;

Всі політичні партії правого напрямку не заперечують щодо присутності українських вояків в інших регіонах світу з гуманітарними місіями або місіями відновлення миру. Більшість вважають за необхідне активну участь Збройних Сил України у діяльності миротворчих сил ООН, стверджують необхідність виведення з України іноземних військ, дотримання статті 17 Конституції України, за якою на території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Більшість партій центристського напрямку бажають мати сучасний формат стратегічних партнерських стосунків України з Польщею та США. Розглядаючи Росію та інші країни СНД, сусідні держави в якості стратегічних партнерів України, центристські партії підтримують політику, спрямовану на розширення всебічного економічного і політичного співробітництва, розв’язання проблем на основі договорів та міждержавних угод. Вони вважають, що інтеграційні процеси, які відбуваються в Західній Європі, є результатом тривалого історичного розвитку країн цього регіону на основі економічної доцільності, а не політичної волі учасників, а тому вступ у структури, на зразок оновленого СРСР чи Союзу слов’янських народів, не відповідає тенденціям історичного розвитку.

При вирішенні питання участі України у воєнно-політичних блоках, системах колективної безпеки, більшість партій центристської орієнтації відстоюють збереження нейтрального позаблокового статусу України. Виступаючи з позицій активного нейтралітету, на їх думку, Україна здатна захищати національні інтереси та бути фактором стабільності у Європі.

Партії центристського спрямування вважають, що воєнна безпека України обумовлена співпрацею з міжнародними організаціями, участю в міжнародних місіях по запобіганню збройних конфліктів при збереженні позаблокового статусу країни. Ці партії вважають, що світова співдружність повинна надати Україні, що здійснила одностороннє ядерне роззброєння, дієві політичні гарантії щодо її безпеки.

Переважна більшість партій лівого спрямування вважають можливим створення системи колективної безпеки, перш за все з Росією і Білоруссю, іншими країнами СНД, створення єдиних професійних збройних сил, підлеглих колегіальному органу Співдружності. Такі збройні сили матимуть єдину мету – охорону зовнішніх інтересів і зовнішньої безпеки СНД, за умови збереження внутрішніх військ суб’єктів Співдружності. Ліві виступають проти реалізації планів включення України до військових структур НАТО, перетворення її на санітарний кордон між Заходом та Росією.

Соціалісти та партія „Союз” признають помилковим розширеннявійськової організації НАТО на Схід, наполягаючи на підготовці і проведенні наради держав з питань безпеки і співробітництва в Європі. Деякі політичні партій лівого спрямування вважають, що Україна повинна мати можливість рішучого застосування військової сили для захисту своїх життєво важливих (національних) інтересіву випадках, коли потенціал невоєнних засобів уже не буде вистачати.

Таким чином, посилення уваги українських партій до проблем розвитку воєнної сфери пов’язане із загостренням військово-політичної ситуації у регіонах світу, близьких до України, розширенням НАТО та геополітичною контргрою Росії, збільшенням військових видатків більшістю держав, загрозою системного тероризму, подальшого розповсюдження зброї масового знищення та ін. Переважна більшість партій усвідомлює, що за таких умов пацифізм може виявитись згубним.

Найбільш проблемним залишається питання зовнішньополітичних орієнтирів держави. Якщо праві партії підтримують євроатлантичну інтеграцію України, то ліві наголошують на необхідності припинення, демонтажу контактів із Заходом та прискореного військово-політичного співробітництва України з РФ та іншими державами СНД.

Більшість політичних партій вимагали прийняття нової Воєнної доктрини та проведення військової реформи відповідно до реалій ХХІ ст. Всі партії обстоюють достатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України, військовослужбовців. Водночас, лише окремі з них згадують про необхідність формування національно-державницької свідомості, виховання патріотизму.

 

 

Практичне заняття по темі 8

 

Політичні ідеології та політична культура.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 719; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.033 сек.