Методичні вказівки до рішення задач з т.5 «Бюджетування капітальних вкладень» та умови задач

Бюджетування капітальних вкладень, відображає планові витрати на інвестиції, вибір проектів і джерел їх фінансування.

Треба знати, що бюджетування капітальних вкладень є для корпорації важливим питанням, що визначає її майбутні успіхи і конкурентоспроможність. Дана категорія демонструє вибір проекту для інвестування в реальні активи та визначення джерел їх фінансування.

Проект являє собою план майбутнього розвитку певної
діяльності корпорації.

Під управлінням проектами розуміють методологію організації, планування, фінансування і координацію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів протягом проектного циклу, спрямовану на досягнення цілей через застосування сучасних методів.

У практиці бюджетування капітальних вкладень використовуються різні методики для оцінювання проекту.

Методи, засновані на дисконтуванні грошових потоків, тобто які враховують зміну вартості грошей у часі:

а) розрахунок внутрішньої ставки прибутку (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості — Internal Rate of Return — IRR);

б) визначення чистої приведеної вартості (Net Present Value — NPV);

в) визначення коефіцієнтів вигода/витрати (Benefit/Cost ratio) або індекс прибутковості.

Методи, що не враховують зміни вартості грошей у часі:

а) визначення періоду окупності проекту (Payback Period);

б) оцінювання проекту на основі використання балансової нор­ми прибутку (The Accounting Rate of Return).

Оцінка інвестицій визначається розрахунком внутрішньої ставки прибутку, або внутрішнього коефіцієнта прибутковості. Показник являє собою таку дисконтну ставку, за якої сьогоднішня (приведена) вартість грошових потоків за проектом дорівнює сьогоднішній вартості витрат на даний проект. Звідси виводиться рівняння:

де IRR – внутрішній коефіцієнт прибутковості;

CF_t — грошові потоки в період t;

t — період часу;

r — дисконтна ставка.

Важливим моментом під час розв’язання таких задач є визначення ставки дисконту r, за якої NPV = 0. Її може бути знайдено підбором чисел (методом спроб та помилок).

Метод визначення проекту шляхом визначення чистої приведеної вартості, на думку багатьох авторів, є найбільш достовірним.

Чиста приведена вартість визначається за формулою:

або ,

де NPV – чиста приведена вартість;

CF — грошові потоки певного періоду;

r — дисконтна процен­тна ставка.

Проект приймається в тому разі, якщо показник дорівнює нулю або вищий нуля. Це означає, що сума дисконтованих грошових потоків вища, ніж початкові інвестиції. Проект повинен бути таким, щоб вкладені в нього фінансові фонди не тільки окупалися, а й приносили додаткові грошові потоки.

Метод визначення коефіцієнтів вигоди/витрати за проектом найчастіше використовується під час дослідження державних або змішаних фірм. Визначаються два коефіцієнти:

- валовий (сукупний) коефіцієнт вигоди/витрати (Aggregate Ratio);

- коефіцієнт нетто вигоди/витрати (Netted Benefit/Cost Ratio).

Валовий коефіцієнт вигоди/витрати визначається за формулою:

де ВК_{виг/витр} – валовий коефіцієнт вигоди/витрати;

ОВиг.^диск. – дисконтовані операційні вигоди за проектом;

ОВитр.^диск. – дисконтовані операційні витрати за проектом.

У знаменник включаються дві суми грошових потоків:

- початкові інвестиції;

- щорічні дисконтовані операційні витрати за проектом протягом усього терміну.

Коефіцієнт нетто вигоди/витрати визначається за формулою:

де КН_{виг/витр} – коефіцієнт нетто вигоди/витрати;

– дисконтовані суми чистих грошових потоків;

І^поч. – початкові інвестиції за проектом.

Якщо відповідні коефіцієнти рівні або більше 1, то проект можна прийняти до виконання.

Метод розрахунку періоду окупності коштів полягає в тому, що визначається термін, протягом якого інвестиції в проект будуть дорівнювати планованим грошовим потокам від проекту. Фінансовий менеджер може прийняти проект у тому разі, якщо окупність проекту буде меншою або дорівнюватиме встановленому граничному показнику.

Період окупності визначається за формулою:

де ОП – окупність проекту;

ЧСІ – чиста сума інвестицій;

– середня сума річного припливу грошових коштів від проекту.

Метод розрахунку окупності може бути ускладнений шляхом дисконтування планованих грошових потоків від проекту.

Метод оцінювання проекту на основі використання балансової норми прибутку. Фінансовий менеджер може приймати позитивне рішення щодо проекту в тому разі, якщо норма бухгалтерського прибутку ³ 1; у цьому випадку буде забезпечений мінімальний прийнятний дохід за інвестиціями. На практиці застосовуються три методи оцінки прибутковості інвестицій.

Перший:

де НП_{баланс.} – балансова норма прибутку;

П_р – річний прибуток;

БВ_А^поч. – балансова вартість активів на початок року.

Друга формула визначення норми прибутку за проектом:

де П_р^сер. – середній річний прибуток;

І^поч. – початкові інвестиції.

Третя формула визначення норми прибутку за проектом:

де І^сер. – середні інвестиції за проектом.

Основний недолік цього методу полягає в тому, що не використовується концепція часової вартості грошей.

Але треба усвідомлювати, що застосування всіх наведених показників не гарантує правильного вибору проекту капітальних вкладень. Необхідно проводити оцінювання вартості проекту на підставі найбільш оптимістичних та песимістичних варіантів розвитку подій.

Дата добавления: 2015-05-26