Модель управління грошовими коштами Баумола

Моделі управління грошовими коштами

Методичні вказівки до рішення задач з т.6 «Оборотний капітал корпорації» та умови задач

Оборотний (працюючий) капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності.

До поточних активів відносять статті: грошові кошти (cash); вкладення в цінні папери (marketable securities); рахунки до одержання, тобто дебітори (accounts receivable); товарно-матеріа­льні запаси (inventories).

Поточні пасиви, тобто джерела фінансування, можна розділити на дві частини: перша — короткострокові пасиви, друга — довгострокові позички, що погашаються в цьому році. До першої належать статті: рахунки до оплати, тобто кредити (accounts payable); нараховані, але не оплачені витрати (accrued expenses); нараховані податки (accrued taxes); короткостроковий борг (notes payable). Друга частина являє собою довгостроковий борг, що за термінами погашається в даному фінансовому році (Current maturities of long-term debt).

З метою визначення оптимальної суми потрібних грошових коштів використовуються моделі управління грошовими коштами.

Модель Баумола передбачає ряд спрощень. Корпорація функціонує в стабільному фінансовому середовищі, її грошові потоки стабільні і цілком передбачувані.

Приклад. Припустимо, корпорація виплачує щотижня за своїми рахунками 100 000 ф. ст., приплив грошових коштів становить 80 000 ф. ст. Таким чином, щотижня потрібна додаткова сума в 20 000 ф. ст. Одержувані кошти (80 000 ф. ст.) корпорація витратить за чотири тижні для покриття від’ємного сальдо, до кінця четвертого тижня залишок грошових коштів зводиться до нуля. Отже, корпорація повинна відновлювати початковий залишок у 80 000 ф. ст. через продаж цінних паперів зі свого портфеля або одержання позички в комерційному банку. Проте ці операції пов’язані з операційними витратами, припустимо, що вони становлять 500 ф. ст.

Середній залишок грошових коштів становить 40 000 ф. ст. (Q/2). Завдання, поставлене перед менеджером корпорації, полягає в тому, щоб визначити найбільш прийнятну суму грошових коштів. Її підвищення до 120 000 ф. ст. і середнього сальдо до 60 000 ф. ст. означало б підвищення витрат невикористаних можливостей, наприклад, дохід, який можна було б одержати з легко реалізованих цінних паперів. З іншого боку, менеджер повинен враховувати операційні витрати.

За моделлю Баумола виводиться перша формула:

де Q – максимальний залишок;

Q/2 – середній залишок;

С – операційні витрати, пов’язані з продажем цінних паперів із портфеля корпорації або з одержанням банківської позички;

А – загальна сума нових надходжень грошових коштів, яка необхідна на певний період, звичайно на один рік;

K – вартість невикористаних можливостей (opportunity cost — «ціна шансу»), тобто можливості одержання більш високого процентного доходу.

З неї виводиться формула, за якою визначається оптимальний грошовий залишок Q*:

За умови, що K = 7 %, річні потреби в грошових коштах
А = 1 040 000 ф. ст. (20 000 · 52 тижні), С = 500 ф. ст., оптимальний залишок

(сальдо) грошових коштів становитиме:

Отже, буде потрібно 121 890 ф. ст. для поповнення грошового сальдо. Протягом року треба буде поповнювати грошове сальдо 8,53 раза (А / Q* = 1 040 000 / 121 890 = 8,53).

Дата добавления: 2015-05-26