Відношення підприємців до силового тиску

Відносини підприємців з діловими партнерами

В умовах відсутності ефективного законодавства, а також діючого державного й судового контролю письмові договори (контракти) між партнерами фактично втрачають безумовну силу й безперешкодно порушуються з першою нагодою. Все це неминуче приводить до істотного посилення ролі й значення неформальних економічних відносин. Особливого значення набувають неформальні зв'язки, "горизонтальні" форми контролю над виробленням угод і виконанням договірних зобов'язань, прийняті безпосередніми учасниками економічних відносин. При цьому надзвичайно зростає роль особистих зв'язків, різного роду обмінів діловими й особистими послугами. У результаті значна частина економіки залишається невидимою як для суспільної думки, так і для державного контролю, хоча вона спочиває на далеко не ефемерних сплетеннях неформальних зв'язків.

Важливим елементом сформованої системи, на думку В.В. Радаева, стають примусові санкції. У свою чергу примус не залишається зоною чистого насильства, воно спричиняє утворення стійких зв'язків неформального ділового обміну. По ряду оцінок, самі підприємці (принаймні, більшість із них) схильні пред'являти до своїх партнерів вимоги, пов'язані з їхньою порядністю й обов'язковістю. Вони усвідомлюють, що порушення ділових угод є серйозним чинником, що підсилює ступінь невизначеності в господарській діяльності. Крім того, підірвавши довіру, пов'язану з періодичним невиконанням угод, приводить до додаткових витрат на збір інформації про надійність партнера. Саме тому усе виразніше проявляється тенденція утворення у вітчизняному бізнесі специфічних ділових мереж, що представляють собою стійку й відносно замкнуту сукупність зв'язків між перевіреними й постійними партнерами.

У цілому необов'язковість у виконанні договорів є однієї з найбільш гострих проблем у сьогоднішніх ділових відносинах. За результатами опитування учасників першого Всеросійського з'їзду представників малих підприємств (лютий 1996 р.) зіштовхуватися з порушенням ділових зобов'язань із боку партнерів доводиться абсолютній більшості представників малого бізнесу (більше 90%), у тому числі більше половини (52,0%) уважають це нерідким явищем, а 41,2% - що такі порушення відбуваються часто.

В умовах, коли підприємцям доводиться постійно зіштовхуватися з недотриманням договірних зобов'язань, виникає проблема вироблення запобіжних норм ділової взаємодії, які включають у тому числі й різні методи організованого насильства. Виходячи з даних, отриманих Центром політичних технологій (керівник И.М. Бунін), 79% опитаних підприємців, даючи загальну оцінку ситуації в українському бізнесі, уважають, що погрози й насильство в бізнесі існують, у тому числі кожний шостої (17%) упевнений, що силові методи застосовуються часто (не спостерігають їх взагалі 21%). Разом з тим використання силових методів по ступені поширеності уступає таким явищам, як чиновницькі вимагання й порушення ділових зобов'язань. Саме в частині силових методів найбільше виразно спостерігається контраст між загальними оцінками ситуації й особистим досвідом. Особисто зіштовхуються з подібними методами 42% керівників, тобто майже вдвічі менше, при оцінках загальної ситуації, а часто стають об'єктом силових вимагань тільки 3%, тобто в 5-6 разів менше загальних оцінок. Не зіштовхуються із цим явищем зовсім 58% опитаних. Таким чином, думка про тотальну криміналізованність українського бізнесу багато в чому є результатом діяльності засобів масової інформації, які, на відміну від випадку з корупцією, серйозно перебільшують її масштаби.

Результати згаданого вище дослідження дають і загальну картину відношення підприємців до фактів насильства. Так, кожний третій (34%) воліє обходитися власними силами; тільки кожний восьмий (13%) схильний звернутися в міліцію; ще менше (8%) бажаючих удатися до послуг зареєстрованих охоронних агентств; у той же час 15% виразили готовність звернутися по допомогу до кримінальних угруповань. Значна група (30%) підприємців затруднилася дати виразну відповідь.

Висновки, які були зроблені на основі отриманих даних, свідчать на користь того, що зони фактичного застосування насильства в українському бізнесі стають менш масштабними, а відносини організованого насильства впорядковуються, стають більше повсякденними й рутинними. Сказане не означає зникнення або ж зменшення елементів криміналу в бізнесі, але свідчить про зміну характеру криміналізації бізнесу. З'явилися більше стійкі й "цивілізовані" форми контролю над господарською діяльністю. Вони пов'язані в першу чергу із завершенням первісного розділу сфер впливу, а також із взаємним проникненням бізнесу й криміналу.

Дата добавления: 2015-05-26