Питання 8. Форми влади командира

Відповідь.

Влада ґрунтується на зверненні до активних потреб підлеглого.

Форм влади:

1. Влада, заснована на примушенні. Підлеглий вірить, що командир має можливість карати таким чином, що це зашкодить задоволенню якоїсь насущної потреби, або взагалі може зробити якісь інші неприємності.

2. Влада, заснована на винагороді. Підлеглий вірить, що командир має можливість задовольнити насущну потребу або доставити задоволення.

3. Експертна влада. Підлеглий вірить, що командир має спеціальні знання, які дозволять задовольнити потребу.

4. Еталонна влада (влада приклада). Характеристики або властивості командира настільки привабливі для підлеглого, що він хоче бути таким же, як командир.

5. Законна влада. Підлеглий вірить, що командир має право віддавати розпорядження та що його обов’язок ― підкоритися йому. Він виконує розпорядження командира, тому що традиція вчить, що підпорядкування призведе до задоволення підлеглого. Тому законну владу дуже часто називають традиційною владою. Законна влада буває дійсна тоді, коли підлеглий підкоряється вказівці командира тільки тому, що він стоїть на більш високій сходинці організаційної ієрархії. Усі командири користуються законною владою, тому що їм делеговані повноваження управляти іншими людьми.

Ці основи влади є інструментом, за допомогою якого командир може змусити підлеглого виконувати завдання, спрямоване на досягнення мети військової організації. Вони також є засобами, які можуть бути використані неформальним лідером, щоб зашкодити досягненню мети організації.

Питання 9. Авторитет командира: визначення, зміст авторитету командира. Виду псевдо авторитету

Відповідь.

Авторитет ― заслужена довіра, якою користується командир у підлеглих, вищого управління та колег по роботі.

Розрізняти два джерела (статуси) авторитету: офіційний, обумовлений займаною посадою (посадовий статус); реальний авторитет ― фактичний вплив, реальна довіра й повага (суб’єктивний статус).

Командир, який користується авторитетом, привертає до себе підлеглих, позитивно впливає на них. До рішень авторитетного чи неавторитетного командира підлеглі ставляться по-різному. У першому випадку вказівка сприймається без внутрішнього опору, з готовністю та виконується, як правило, без додаткового адміністративного натиску. Розпорядження неавторитетного командира завжди викликають внутрішні переживання, а недовіра до такого керівника обертається недовірою до його рішень.

Варто мати на увазі, що піклування про авторитет командира ― не тільки його особиста справа, але й вищого управління та керівника одного рівня, і особливо підлеглих, які покликані його зміцнювати, оберігати та підвищувати. З нього вони мають брати приклад сумлінного ставлення до виконання обов’язків, організованості, чесності, скромності. Авторитет варто розглядати як фактор, який полегшує управління, та підвищує його ефективність.

Псевдоавторитет командира. Зміцнюючи авторитет, командиру необхідно стежити за тим, щоб він не подавляв їх, не сковував ініціативу підлеглих. Прийоми створення (формування) авторитету мають відповідати чинним у суспільстві нормам моралі й етики. Штучні прийоми формування авторитету не призводять до успіху, унаслідок з’являється уявний або помилковий авторитет (псевдоавторитет). А.С.Макаренко виділяв наступні різновиди псевдоавторитету, пристосовані до командира:

Авторитет відстані ― виявляється в тому, що командиру здається: чим він „далі” від підлеглих, тримається з ними офіційно, рідше з ними бачиться ― тим сильніше його вплив.

Авторитет доброти ― „завжди бути добрим” ― такий девіз цього командира. Цей тип псевдоавторитету відбувається з помилкового розуміння сутності чуйного ставлення до підлеглих і характеризується низькою вимогливістю командира. Звідси негативні наслідки: ослаблення волі, дезорганізація, позбавлення підлеглих перспектив росту тощо. Занижені завдання псують навіть гарного підлеглого, тобто командир робить підлеглому „ведмежу” послугу.

Авторитет педантизму означає схильність командира вдаватися до дріб’язкової опіки та жорсткого визначення всіх стадій виконання завдання підлеглими, тим самим сковуючи їхню творчість та ініціативу.

Авторитет підкупу виявляється в тих випадках, коли командир слідує правилу: „Я тобі обіцяю щось, якщо зробиш це”. Авторитет підкупу ставить усе з ніг на голову: винагорода надається залежно від особистих примх командира.

Авторитет резонерства ― коли командир набридає підлеглим безкінечними, нудними й беззмістовними повчаннями.

Авторитет чванства будується на зарозумілості. Командир пишається й намагається всюди підкреслювати свої колишні або уявні сьогоденні заслуги. Такому керівнику здається, що ці „заслуги” забезпечують йому високий авторитет.

Авторитет придушення ― є самим жахливим і диким. Командир прибігає до погроз, сіє страх серед підлеглих. Він помилково думає, що такі прийоми зміцнять його авторитет. У кінці кінців це позбавляє людей упевненості, ініціативи, породжує перестраховку та навіть нечесність.

Питання 10. Лідерство командира: визначення, зміст і характеристика

Відповідь.

Синонімами слів управління й керівник є відповідно слова лідерство та лідер.

Бути командиром і лідером у військовій організації це не одне й теж. Командир у своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків із ними, насамперед, використовує та покладається на посадову основу влади. Лідерство як специфічний тип відносин управління засновується більше на процесі соціальної взаємодії в організації. Цей процес є набагато більш складним, що вимагає високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління лідерство припускає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно взаємини „начальник ― підлеглий”, властиві традиційному погляду на управління, замінюються взаєминами „лідер ― послідовник"..

Процес впливу на людей із позиції займаної в організації посади називається формальним лідерством, проте, у своєму впливі на людей командир полку не може покладатися тільки на займану посаду. Наочно це стає очевидним, коли з’ясовується, що один із його заступників, що має менше формальної влади, користується більшим успіхом у стресових і конфліктних ситуаціях або під час вирішення складних управлінських проблем. Цей заступник користується підтримкою, довірою, повагою, а може бути й любов’ю військовослужбовців за свою компетентність, розважливість і за добре ставлення до людей. Бути командиром ще не означає автоматично бути лідером у військовій організації, тому що лідерству, значною мірою, властива неформальна основа. Можна обіймати посаду, але не бути лідером у військовій організації. У вище наведеному прикладі в полку лідером скоріше буде вважатися заступник, чим його безпосередній начальник ― командир полку.

Процес впливу через спроможності й уміння або інші ресурси, необхідні людям, одержав назву неформального лідерства.

Неформальний характер лідерської позиції у великій мірі обумовлений використанням особистої основи влади та джерел, що її живлять.

Ідеальним для лідерства є використання ефективного сполучення обох основ влади: посадової та особистої.

Дамо визначення лідерства. Лідерство ― це тип управлінської взаємодії між лідером і послідовниками, заснований на найбільш ефективному для даної ситуації сполученні різноманітних джерел влади і спрямованих на спонукання людей до досягнення спільної мети. Із визначення виходить, що лідерство є функцією лідера, послідовників і ситуаційних змінних.

Питання 11. Відмінності командира від лідера

Відповідь.

Лідерство ― це не управління. Управління зосереджує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство ― на тому, щоб люди робили правильні речі. Різниця між лідером і командиром визначається за багатьма позиціями (табл..5.2).

Якщо командир і лідер військової організації не є однією й тією ж особою, то взаємини між ними можуть сприяти ефективності управління й гармонізації взаємин у цій військовій організації, або ж, навпаки, набувати конфліктного характеру, що врешті-решт, визначається рівнем групового розвитку та зрілості.

Таблиця 5.2.

Командир	Лідер
Призначається офіційно	Висувається стихійно
Має права й обов’язки	Може їх не мати
Має певну систему офіційно встановлених санкцій	Не має таких санкцій
Діє в зовнішньому середовищі та вирішує питання, пов’язані з офіційними відносинами	Обмежений в основному внутрішніми відносинами
Несе відповідальність перед законом за стан справ у військовій організації	Не несе такої відповідальності
Адміністратор	Ін новатор
Доручає	Надихає
Працює за метою інших	Працює за своєю метою
План ― основа дій	Бачення ― основа дій
Покладається на систему	Покладається на людей
Використовує доводи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує рух	Дає імпульс руху
Професіонал	Ентузіаст
Приймає рішення	Перетворює рішення в реальність
Робить справу правильно	Робить правильну справу
Той, кого шанують	Той, кого обожають

Ефективний командир не обов’язково є ефективним лідером і навпаки. Їхні основні характеристики знаходяться як би в різних вимірах. Командир ― це людина, що спрямовує роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Гарний командир вносить порядок і послідовність у виконувану роботу. Свою взаємодію з підлеглими він будує більше на фактах і в межах установленої мети. Лідер надихає людей і вселяє ентузіазм у військовослужбовців, передаючи їм своє бачення майбутнього та допомагаючи їм адаптуватися до нового, пройти етап змін.

Тема 6. Військова організаційна і управлінська культура

Питання 1. Поняття, структура та зміст військової організаційної культури

Відповідь.

Військова організаційна культура містить:

1. Бачення (філософія) організації, що пояснює причину її існування, суспільний статус, характер взаємовідносин із зовнішнім середовищем і військовослужбовцями.

2. Пануючі цінності, якими керується командування військової організації і більшість військовослужбовців при прийнятті управлінських рішень. Цінності зумовлюють характер цілей, які ставить перед собою командування військової організації, і його реакцію на зміни, у тому числі в екстремальних ситуаціях.

3. Норми і правила поведінки, яких притримується військова організація у взаємовідносинах з оточенням і військовослужбовцями. Ці норми, які розділяються усіма військовослужбовцями, дозволяють військовій організації постійно домагатися цілей, а певний характер взаємовідносин усередині організації формує її морально-психологічний клімат, від якого залежить тип співпрацівників, що будуть працювати в ній.

4. Чекання майбутніх змін, результатів діяльності військової організації в цілому. Чекання торкаються інтересів як окремих військових, так і різних груп.

5. Процедури і поведінські ритуали, пов'язані з прийомом військовослужбовця в організацію і його звільненням, просуванням по службі, технологіями обміну службовою інформацією, заохоченням і оголошенням стягнень, проведенням певних церемоній у військовій організації.

Таким чином, військова організаційна культура являє собою сукупність пануючих у військовій організації ціннісних установок, норм і правил поведінки, традицій і способу мислення, що визначають зміст і характер поводження військової організації, незалежно від займаних ними місць в ієрархічній структурі.

Питання 2. Поняття і зміст суб'єктивної військової організаційної та управлінської культури

Відповідь.

Військова організаційна культура складається з суб‘єктивної та об‘єктивної.

Суб'єктивна організаційна культура виходить із розділюваних працівниками зразків припущень, віри і чекань, а також із групового сприйняття організаційного оточення з його цінностями, нормами і ролями, що існують поза особистістю. Сюди включають ряд елементів «символіки», особливо її «духовної» частини: герої організації, міфи, історії про організацію і її лідерів, організаційні табу, обряди і ритуали, сприйняття мови спілкування і гасел.

Суб'єктивна організаційна культура є основою формування управлінської культури, тобто стилів керівництва і рішення керівниками проблем, їхній поведінки в цілому.

Об'єктивну організаційну культуру звичайно пов'язують із фізичним оточенням, створюваним в організації: самий будинок і його дизайн, місце розташування, устаткування і меблі, кольори й об'єм простору, зручності, кафетерій, кімнати прийому, стоянки для автомобілів і самих автомобілів. Усе це на тому чи іншому ступені відбивають цінності, яких притримується дана організація.

Управлінська культура начальника означає здатність представляти владу й уміння користуватися нею. Здатність представляти владу припускає високий рівень знання начальником своїх прав і обов'язків, які відповідають вимогам законів, керуючих документів, товариства, колективу і групи. Їх виконання створює авторитет начальнику. Уміння користуватися владою означає застосування в практиці управлінської діяльності методів, прийомів, стилів, які відповідають вимогам військової організації, що одержали (або здатні згодом одержати) нормативне визнання і що ефективно впливають на весь військовий колектив або групу.

Для успішної діяльності військового колективу організації далеко недостатньо мати сприятливі економічні і соціальні умови. Практика показує, що у взаємовідносинах начальника і військового колективу нерідко виникають такі конфліктні ситуації, які неможливо ні пояснити, ні виправдати посиланнями на «об'єктивні труднощі», що пояснюються просто низьким рівнем управлінської культури начальника. Більш того, деколи військова організація не домагається успіху тільки через те, що на чолі організації знаходиться людина, позбавлена управлінської культури. Варто замінити такого начальника на людину, яка володіє управлінською культурою, і ст

ан в колективі значно поліпшиться.

Питання 3.М етоди позитивного впливу командира на підлеглих

Відповідь.

«Придушення» підлеглого витримкою і спокоєм

Якщо в розмові з вами підлеглий нервується і підвищує голос, то першою вашою реакцією частіше всього може бути також подразнення і підвищення голосу. Постарайтеся придушити в собі цю реакцію: відповідайте на бурхливі «атаки» підлеглого рівним, спокійним, упевненим і, головне, доброзичливим тоном (іноді з легкою іронією) - і ви незабаром побачите, як ваш підлеглий перейде на нормальний і спокійний тон, при котрому набагато легше вирішувати всі питання і проблеми. Повторіть цей прийом декілька разів і ви переконаєтесь в його ефективності: і себе самого і ваших підлеглих ви привчите до культури службового спілкування.

Концентрована увага на однім із підлеглих

Слід примусити себе зосередити свою увагу на якомусь із ваших підлеглих, бажано навіть на тому, який займає саму низьку посаду. Треба послідкувати за ним, постарайтеся уявити собі, що він думає, почуває, які в нього турботи й інтереси, які його заповітні бажання, поцікавитесь його долею, його біографією, його давнім минулим - і ви зненацька для себе відчуєте жвавий інтерес до цієї людини. І тоді вам буде легко спілкуватися з ним на неформальній основі, незабаром ви виявіть глибоку довіру до себе з боку цієї людини. Але саме головне - ви відчуєте моральну задоволеність самим собою.

«Насильство» над власною думкою

Треба змусити себе в підлеглому, якого ви чомусь не долюблюєте чи навіть терпіти не можете, знайти якісь позитивні якості. Постарайтеся переконати себе, що ви дотепер мали помилкову думку про нього, навіть якщо для цієї думки у вас були самі вагомі підстави. Хоча зробити це буде і нелегко, слід переконати себе, що ваш підлеглій не так уже й поганий і що він швидше за все приваблює якимись позитивними якостями. Після цього звертайтесь до підлеглого так, щоб він зрозумів, що ви припускаєте в ньому ці якості, апелюєте до них і високо їх цінуєте. Якщо ви будете робити це постійно, ненав'язливо, доречно, то незабаром переконаєтесь, що ваш підлеглий дійсно має ці якості, оскільки кожна людина володіє «жагучим бажанням бути цінним».

Несподіване рішення

Чого звичайно очікує від свого начальника провинний підлеглий? Покарання. А як відноситься начальник до несумлінного, неретельного або відстаючого підлеглого? Звичайно, із ворожістю і недовірою. Очевидно, для вас ці відповіді є аксіомами. Відмовтесь від них! Особливо тоді, коли ви почуваєте, знаєте, розумієте, що підлеглий змірявся зі своїм положенням «невдахи» і не чекає від вас доброго слова, не говорячи вже про довіру. Надайте йому перевагу перед іншими. Дайте йому відповідальне доручення. Зробіть це прилюдно, висловивши впевненість у тому, що він його виконає.

Великий виховний заряд несуть такі рішення, які окриляють підлеглого. Такі рішення застосовував Макаренко: він довіряв матеріальні цінності тому, кому здавалося би, ніяк не можна довіряти, - колишньому злодію. Але робити подібне, приймати ризиковане рішення можна лише тоді, коли ви зумієте торкнутися душу людини такою довірою, яке перевершує страх ризику. Велике це мистецтво - покарати добротою і мудрістю. Спробуйте стати таким начальником.

Розповідають, що якось Наполеон під час перевірки варт виявив на посту сплячого вартового. За статутом і законами військового часу вартовий повинен був би стати перед судом і потім бути розстріляний, тому що немає пощади солдату, який ганебно заснув на посту, поставив під погрозу життя своїх товаришів. Як же повів себе Наполеон? Він прийняв несподіване рішення: підняв гвинтівку сплячого вартового, скинув його собі на плече і зайняв залишений стомленим солдатом пост. Прибулий через якийсь час із зміною сержант побачив, що вартовий спить, а імператор стоїть на посту. Хто набереться сміливості стверджувати, що Наполеон припустився помилки, що він потурав такому порушенню обов‘язку? Ніхто краще нього не розумів, що історія про «маленького капрала», який взяв на плече гвинтівку, замість того, щоб викликати підрозділ для розстрілу, наступного дня блискавкою облетить весь бівуак і похідні колони. Хіба солдат завагався б віддати життя, йдучи в бій із таким командиром (командуючим)? Ви скажете “нерозумно”? Нерозумно, чи ні, але це дійсність.

Використовуйте і ви зброю великодушності. Не бійтеся приймати несподіване для провинного підлеглого рішення.

Дата добавления: 2015-05-26