Формалізація як особливий метод оперування певною множиною символів

Під формалізацією слід розуміти особливий підхід у науковому пізнанні, який полягає у використанні спеціальної символіки. Це дає змогу абстрагуватися від вивчення реальних об’єктів, змісту теоретичних положень, що їх описують, і оперувати замість цього певною множиною символів (знаків).

Яскравим прикладом формалізації є поширені в науці математичні описи різних об’єктів, явищ, що ґрунтуються на відповідних змістових теоріях. Водночас використання математичної символіки не тільки допомагає закріпити вже існуючі знання про досліджувані об’єкти, явища, а й виступає своєрідним інструментом у процесі подальшого їх пізнання.

Для побудови будь-якої формальної системи необхідними є:

· задання алфавіту, тобто певного набору знаків;

· задання правил, відповідно до яких із вихідних знаків цього алфавіту можна отримати “слова ”, “формули”;

· задання правил, які дають можливість переходити від одних слів, формул даної системи до інших слів і формул (так зване правило висновку).

У результаті виникає формальна знакова система у вигляді своєрідної штучної мови. Важливою перевагою цієї системи є можливість проведення в її рамках дослідження будь-якого об’єкта винятково формальним шляхом (оперування знаками) без прямої участі самого об’єкта.

Ще одна перевага формалізації полягає у стислості й чіткості запису наукової інформації, що створює великі можливості для оперування нею.

Зрозуміло, формалізовані штучні мови щодо гнучкості й багатства поступаються перед звичайною мовою. Зате вони позбавлені багатозначності термінів (полісемії), властивої живим мовам. Штучні мови мають чітко побудований синтаксис (чіткі правила зв’язку між знаками незалежно від їхнього змісту) і однозначну семантику (семантичні правила формалізованої мови цілком однозначно визначають співвіднесеність знакової системи з певною предметною сферою). Отже, формалізована мова має властивість моносемії.

Формулювання тих чи інших теоретичних положень науки у вигляді формалізованої знакової системи має велике значення для пізнання. Але при цьому не слід забувати, що формалізація тієї чи іншої теорії можлива тільки за умови врахування особливостей її змісту. Тільки в цьому випадку застосування тих чи інших формалізмів матиме сенс.

Формалізація як метод теоретичного пізнання набуває все більшого поширення, що пов’язано не тільки з розвитком математики. У хімії, наприклад, відповідна хімічна символіка водночас із правилами оперування нею є одним із варіантів формалізованої штучної мови.

Мова сучасної науки істотно відрізняється від повсякденної людської мови. Вона містить багато спеціальних термінів, виразів, у ній широко використовуються засоби формалізації, серед яких важливе місце посідає математична формалізація. Для задоволення потреб науки розробляються різні штучні мови, призначені для розв’язання тих чи інших завдань. Численні штучні формалізовані мови (як усталені, так і ті, що лише створюються) разом складають мову науки, яка є могутнім засобом наукового пізнання.

Зрозуміло, що нереально ставити за мету створення якоїсь єдиної формалізованої мови науки. Річ у тому, що навіть досить багаті формалізовані мови неспроможні задовольнити вимогу повноти, тобто певну множину правильно сформульованих мовних одиниць такої мови (у тому числі й істинних) не можна створити винятково формальним шляхом усередині цієї мови. Дане положення випливає з результатів, які отримав на початку 30-х років 20 століття австрійський логік і математик Курт Гедель.

Відома теорема Геделя стверджує, що кожна формальна або суперечлива за своєю сутністю система містить якусь нерозв’язану (хоч і правильну) формулу, тобто таку формулу, яку в даній системі не можна ні довести, ні спростувати.

До того ж слід зазначити, що не вдається вивести в даній формальній системі, можна вивести в іншій системі, більш багатій. А проте, все більш повна формалізація змісту ніколи не може досягти абсолютної повноти. Інакше кажучи, можливості будь-якої формалізованої мови залишаються принципово обмеженими.

Дата добавления: 2015-05-26