Ідеалізація – уявне внесення певних змін у досліджуваний об’єкт відповідно до мети дослідження

Розумова діяльність дослідника у процесі наукового пізнання передбачає особливий вид абстрагування, який називають ідеалізацією. Ідеалізація являє собою уявне внесення певних змін у досліджуваний об’єкт відповідно до мети дослідження.

У результаті таких змін можуть бути, наприклад, вилучені з розгляду певні властивості, ознаки, зв’язки об’єктів. Так, під широко розповсюдженою в механіці ідеалізацією, що має назву матеріальної точки, слід розуміти тіло, розмірами якого можна знехтувати. Такий абстрактний об’єкт зручний при описуванні його руху. До того ж подібна абстракція є прийнятною у процесі дослідження будь-яких реальних об’єктів — від молекул та атомів при розгляді багатьох задач статистичної фізики і до планет Сонячної системи при вивченні, наприклад, їх руху навколо Сонця.

Зміни об’єкта у процесі ідеалізації можуть відбуватися також шляхом надання йому якихось особливих властивостей, яких у реальній дійсності не існує.

Доцільність використання ідеалізації визначають такі обставини.

По-перше, ідеалізація доцільна тоді, коли реальні об’єкти, які потрібно дослідити, порівняно складні за наявних засобів теоретичного (зокрема математичного) аналізу, а стосовно ідеалізованого випадку можна, використавши ці засоби, побудувати й розвинути теорію, яка за певних умов ефективно описуватиме властивості й поведінку цих реальних об’єктів. Останнє, по суті, і засвідчує доцільність ідеалізації і відмежовує її від безплідної фантазії.

По-друге, ідеалізацію доцільно використовувати в тих випадках, коли необхідно вилучити деякі властивості, зв’язки досліджуваного об’єкта, без яких він існувати не може, але які затемнюють сутність процесів, що відбуваються у ньому. Складний об’єкт постає немовби в “очищеному” вигляді, що полегшує його вивчення.

По-третє, застосування ідеалізації є доцільним тоді, коли ознаки, властивості, зв’язки досліджуваного об’єкта, які вилучаються з розгляду, не впливають у межах даного дослідження на його сутність. Вище вже згадувалося, наприклад, про те, що абстракція матеріальної точки допомагає в деяких випадках уявляти найрізноманітніші об’єкти — від молекул або атомів до гігантських космічних об’єктів). Водночас правильний вибір допустимості подібної ідеалізації відіграє дуже велику роль. Якщо в ряді випадків, можливо, і доцільно розглядати атоми у вигляді матеріальних точок, то така ідеалізація стає неприпустимою, коли йдеться про вивчення структури атома. Так само можна вважати матеріальною точкою нашу планету, розглядаючи її обертання навколо Сонця, але аж ніяк не тоді, коли йдеться про її власне добове обертання.

Як різновид абстрагування, ідеалізація припускає елемент чуттєвої наочності (звичайний процес абстрагування приводить до утворення уявних абстракцій, які, практично, позбавлені будь-якої наочності). Ця особливість ідеалізації дуже важлива для реалізації такого специфічного методу теоретичного пізнання, як уявний експеримент (його ще називають мисленневим, суб’єктивним, ідеалізованим).

Уявний експеримент припускає оперування ідеалізованим об’єктом (що заміщує в абстракції об’єкт реальний) шляхом уявного створення того чи іншого стану, різних ситуацій, що дають змогу виявити певні важливі особливості досліджуваного об’єкта. У цьому виявляється певна подібність між уявним (ідеалізованим) і реальним експериментами. Більше того, будь-який реальний експеримент, перш ніж його буде здійснено на практиці, дослідник спочатку “прокручує” в уяві — у процесі обмірковування, планування. У цьому випадку уявний експеримент виступає в ролі попереднього ідеального плану реального експерименту.

Водночас, уявний експеримент відіграє і певну самостійну роль у науці. До того ж, зберігаючи подібність з реальним експериментом, він у той же час істотно відрізняється від нього. Назвемо ці відмінності.

Реальний експеримент — це метод, пов’язаний із практичним, предметно-маніпулятивним, “знаряддєвим” пізнанням навколишнього світу. В уявному ж експерименті дослідник оперує не матеріальними об’єктами, а їхніми ідеалізованими образами; саме ж оперування відбувається в його свідомості, тобто суто уявно.

Можливість проведення реального експерименту залежить від наявності відповідного матеріально-технічного (а іноді й фінансового) забезпечення. Уявний експеримент такого забезпечення не потребує.

У реальному експерименті доводиться враховувати реальні фізичні та інші обмеження щодо його проведення, неможливість у ряді випадків усунути негативний вплив зовнішніх чинників у ході проведення експерименту, спотворення одержаних результатів через зазначені причини. У цьому плані уявний експеримент має явні переваги над експериментом реальним. В уявному експерименті можна абстрагуватися від дії небажаних чинників, провівши його в ідеалізованому, “чистому” вигляді.

У науковому пізнанні бувають випадки, коли, досліджуючи деякі явища, ситуації, провести реальні експерименти взагалі неможливо. Цей пробіл у пізнанні може заповнити тільки уявний експеримент.

Уявний експеримент може мати велику евристичну цінність, допомагаючи інтерпретувати нове знання, отримане винятково математичним шляхом.

Метод ідеалізації, який загалом є дуже плідним, має водночас певні обмеження. Розвиток наукового пізнання змушує іноді відмовлятися від прийнятих раніше ідеалізованих уявлень. Крім того, будь-яка ідеалізація обмежена конкретною областю явищ і придатна для розв’язання тільки обмеженого кола проблем.

Сама собою ідеалізація хоч і може бути плідною, і навіть спроможна спонукати до наукового відкриття, не є ще достатньою підставою для того, щоб зробити це відкриття. Деколи визначальну роль відіграють теоретичні установки, якими керується дослідник.

Основне позитивне значення ідеалізації як методу наукового пізнання полягає в тому, що одержані завдяки ідеалізації теоретичні припущення дають можливість ефективно досліджувати реальні об’єкти та явища. Спрощення як результат ідеалізації полегшує створення теорії, допомагає розкрити закони досліджуваної області явищ матеріального світу. Якщо теорія загалом правильно описує реальні явища, то ідеалізація як їх основа є правочинною.

Дата добавления: 2015-05-26