Описовий метод

— порівняльно-історичний метод. (Л.Г.Мельник запропонував називати його історико-ситуативним методом). Відноситься власне до історичних методів. Він грунтується на подібності та типовості процесів та явищ. Саме цей метод дозволяє виділити одиничне та та загальне, на окремих етапах розвитку.

— ретроспективний метод. Метод передбачає вивчення елементів старого, того, що збереглося до наших днів для реконструкції явищ, що відбувалися у милулому. Тоб-то це метод, який передбачає конструювання окремих процесів на основі історичних залишків (традицій та тощо).

— синхроністичний метод. Він передбачає дослідження різних подій і явищ, які відбувалися у різних місцях (країнах, регіонах) одночасно. Застосування цього методу дає можливість історику виділити як загальне, так і відмінне, особливе у подіях, що відбуваються водночас у економічному, соціальному, політичному та культурному житті. Застосування цього методу, в цілому дає можливість у статиці та взаємодії розглянути явища, але не у їхньому розвитку. Для розгляду явищ та подій у динаміці застосовується хронологічний метод.

— хронологічний метод. Він дає можливість розглядати явища та події у часовій послідовності, у постійному русі, у змінах. Цей метод застосовується для складання хронік подій, які пов’язані один з одним як тематично так і генертично. Але треба враховувати, що відбір фактів для хроніки здійснюється доволі суб’єктивно і залежить від теми дослідження.

Слід сказати, що поєднання синхронного та хронологічного методів забезпечує проблемно-хронологічне дослідження.

— діахронічний метод (або його ще називають метод періодизації). Цей меод передбачає виділення якісні зміни у ході розвитку явища, яке досліджується..

— актуалізації метод. Цей метод дає можливість використовувати історичнні знання, результати і віисновки дослідження для практичної діяльності у відповідній галузі. Цей метод дає можливість висувати наукові прогнози, а також практичні рекомендації на основі уроків історії.

Четверта група. Специфічно джерелознавчі методи. До них відносяться методи:

—евристичного виявлення історичних джерел;

— відбору історичних джерел;

— класифікації та формування їх комплексів;

— атрибуції історичних джерел;

— встановлення походження;

— формулярно-клаузульного аналізу;

— текстологічного й герменевтичного вивчення;

— перехресного співставлення джерел;

— підвищення інформаційного потенціалу.

— критика аналітична;

— критика логічна;

— критика синтетична;

— критика фактична

Дата добавления: 2015-05-26