Герменевтичие коло. Формула: для того, щоб будь-що зрозуміти, його слід пояснити і навпаки: щоб будь-що пояснити, його слід зрозуміти

Гермеиевтнка: проблеми інтерпретації та розуміння, Герменевтичне коло.

Герменевтика (Г.)- (гр. пояснюючий, витлумачуючий) - А) мистецтво тлумачення текстів (насамперед, Біблії - екзегетика); Б) напрямок в філософії, основною проблемою якого є проблема розуміння та тісно пов'язані з нею проблеми мови; В) метод інтерпретації письмових джерел за допомогою "внутрішнього досвіду» людини.

Г. в сучасному розумінні почала розглядатись Шлейрмахером - теологом і філософом к. 18 - поч. 19 ст. Він перекладав на німецьку мову праці Платона. Вважав, що пізнати справжній сенс будь-якого тексту можливо лише, якщо глибоко вникнути у психологію автора цього тексту.

Його думки розвивав В.Дільтей (1833 - 1911). Він вважав, що оскільки в "науках про природу" (фізиці, хімії) факти мають об'єктивний зовнішній характер, а в науках «про дух» (історії філософії, психології) – внутрішній, текучий, то для останніх треба використовувати інші методи дослідження. Він писав, що природу ми пояснюємо, а душевне життя ми "постигаем" - за допомогою Г.

Сутність герменевтичного методу: взяти в якості об’єкту аналізу будь-яке культурне явище - літературний, художній, релігійний твір. Цей твір є ніби "духовним медіумом” між його автором та дослідником. Твір містить у собі відбиток індивідуальної свідомості автора, хоча самого автора, його психіки вже не існує. Дільтей вважав, що внутрішній досвід у всіх людей однаковий (він є частиною людської природи), тоді дослідник, спираючись па свій внутрішній досвід, може зрозуміти психологію автору і сам текст.

Ганс Гадамер: Г. - онтологічне вчення про Буття. Г. універсальна оскільки її розв'язання сприяє розумінню минулого, інших культур, людей, самих себе. В центрі його досліджень - складні взаємини між автором тексту та дослідником, який тлумачить цей текст Жодний дослідник не може підходити до тексту нейтрально, байдуже чи об’єктивно, оскільки їхній досвід с історично обумовленим. Дослідник вивчає текст, маючи свої упередження, стереотипи, починає вести діалог з джерелом, що носить характер гри.

Шлейєрмахер: для розуміння цілого треба зрозуміти його окремі, частини, але для розуміння окремих частин уже мати уяву про смисл цілого.

Хайдегєр - Г-не коло - вираз взаємообумовленості тлумачення буття людини людського само тлумачення, тому мета Г. - не у розумінні Г-ного кола, не у виході за його межі, а в тому, щоб увійти до нього.

Гадамер (учень Хайдеггера) пояснив цю тезу: мовна традиція, в якій живе суб’єкт розуміння, є водночас і предметом розуміння, і його основою - людина повинна зрозуміти те, в середині чого вона знаходиться, - це основа взаєморозуміння людства.

Таким чином, Г. - це теоретично-практична філософська методологія, яка дає змогу осмислити духовну основу минулого і сприяє "взаємо порозумінню” різних епох. Без Г. Не може осмислити себе наша епоха.

Дата добавления: 2015-05-26