Психоаналіитиний напрям

Психоаналітичне орієнтування у соціальної філософії включає в себе соціально-філософські і соціологічні ідеї З.Фрейда та його послідовників. Деякі теорії, мають фрейдистські компоненти, і навіть конкретні дослідження, побудовані за принципами психоаналізу (А.Адлер, Е.Фромм,К.Хорні, Г.Райх, Г.Маркузе та інших). Починаючи з 20-х рр. психоаналіз посів помітне місце серед конкретних соціологічних досліджень, особливо у соціології сім'ї, девіантної поведінки, культури, расових відносин, війни, лідерства, суспільної думки, масових комунікацій, соціалізації індивідів, політичних типів і характерів, тоталітарних диктатур та інших.

Основна проблема психоаналізу – конфлікт особи й суспільства. На думку більшості прибічників психоаналізу, цивілізація, соціальні й моральні норми, заборони, санкції, соціальний контроль і репресивність спотворюють, придушують, витісняють вихідні потяги чи людській потребі, ведуть до прогресуючого відчуження, незадоволення, деформації характерів, розвитку неврозів тощо. У цьому соціальні норми й інститути вважаються необхідною умовою виживання людства.

Більш радикальні течії, навпаки, заперечують психоаналітичну терапію і закликають до повного винищення існуючих соціальних, моральних, політичних інститутів, вивільнення первинних людських потягів і трансформації характерів у вигляді двоєдиної – сексуальної та соціальної – революції чи у вигляді комунітарного руху і психоаналітичної техніки.

Друга група - соціологізаторські концепції. Вони ігнорують природно-біологічні чинники людського існування, яким відводиться роль лише передумови соціального життя і які не мають ніякого впливу на особливості поведінки, інтелект, творчі здібності, соціальні орієнтації людини. До таких концепцій належать: конвенціоналізм, соціологізм, панлогізм, соціологічний аналіз.

Третя група сучасних концепцій людини - спіритуалізм (від лат. spiritualis-духовний). Вона об'єднує погляди, за якими в основі розкриття сутності людини лежить її внутрішній духовний світ (безкорисливий пошук істини, здатність до морального вибору, до переживання прекрасного, до творчості, наявність свободи волі та глибинної самосвідомості), і проголошує первинність індивідуального "Я" як духовного стрижня особистості. До цієї групи належать такі течії:

- суб'єктивний антропологізм,

- антропологічний матеріалізм,

- релігійний антропологізм,

- спіритуалістичний дуалізм.

Такі три основні групи сучасних концепцій людини. Вони містять як позитивні, так і негативні моменти.

До позитивних слід віднести:

а) конкретно-наукове спрямування дослідження людини;

б) об'єктивність наукових досліджень;

в) доведення принципового значення основних чинників існування людини.

До негативних моментів належать, передусім,

- однобічність біологізаторського, соціологізаторського та спіритуалістичного підходів, які розривають цілісність вивчення людини, що веде до абсолютизації однієї зі сторін, складових частин людського єства.

Відомо, що людину не можна пізнати, якщо підходити до неї як до автономної складної істоти, яка існує незалежно від природи та суспільства. Вона є і природною, і соціальною, бо є водночас продуктом і природи, і суспільства, їх головною дійовою особою. Завдання полягає в тому, щоб синтезувати позитивний філософський досвід дослідження людини.

Дата добавления: 2015-05-26