З цією метою Ч.Беккаріа слідом за Монтеск’є висловлювався за розподіл законодавчої і судової влад

Кримінальна система європейських країн ґрунтувалася на принципі залякування та помсти.

Нищівний удар його критики був нанесений по кримінальному судочинству, тобто по тій частині законодавства, яка за словами Ч.Беккаріа характеризувалася жорстокістю і, незважаючи на виключну важливість, залишалася заплутаною і забутою майже у всіх європейських країнах.

Так, у Франції, Німеччині, Англії закон передбачав смертну кару за більш ніж 100 видів злочинів включаючи і малозначущі. При цьому представники вищих класів могли уникнути смертної кари навіть за найтяжчі злочини. Канонічне право також було просякнуте скоріше духом ветхозавітної помсти за ображення божеської величі, ніж прагненням ствердити християнські чесноти. Всюди панували катування і судове свавілля. По доносу суддя міг заперти у в’язницю будь-кого.

Зараз здається неймовірним, що зізнання обвинуваченого не мало законної сили доти, доки не було підтверджене внаслідок застосування катувань. Свідків до суду викликали дуже рідко з причин економії. Свідкам також загрожувало катування, якщо суддя вбачав протиріччя в їхніх свідченнях.

Книга «Про злочини і покарання» ( 1764 р)	Стосувалася судочинства ХVІІІ століття
Ч.Беккаріа
Проголошені принципи судочинства:	- Гуманізм; - Відмова від суддівського свавілля; - Розподіл законодавчої і судової влади; - Дотримання постулатів щодо злочину та покарання; - Попередження злочинів; - Захист обвинуваченого.

В цих умовах книга Ч.Беккаріа була гучним голосом громадської совісті. Беккаріа запропонував: реформувати кримінальні закони на принципах гуманності і законності, виходячи з ідеї рівності, прав особи і загальної користі як основи справедливості.

Гуманізм виявився перш за все в проголошенні презумпції невинності, в пристрасному заклику відмінити смертну кару, заборонити катування і допити з упередженістю, відмовитися від вироків, заснованих на доносах і т. п. Він пропонував також впорядкувати всю систему кримінального правосуддя таким чином, щоб в ньому не було місця для суддівського свавілля і засудження невинних. Основою такої системи повинен бути закон. Закон і лише закон повинен регламентувати діяльність правосуддя, визначати випадки затримання і покарання громадян.

Законодавець створює і тлумачить закон, а судді встановлено беззастережне його виконання. У цьому Беккаріа вбачав гарантію від суддівського свавілля. Важливо підкреслити, що закон для Беккаріа мав моральний початок, тому що засновувався на вічних почуттях людей.

Переходячи до інститутів пропонованої ним системи кримінального права, він зосередив увагу на двох найбільш важливих із них: злочинах і покараннях, розглядаючи їх у тісній взаємодії у відповідності зі своїм філософським баченням світу.

Стосовно злочинів він сформулював два головних постулати: кримінально переслідуватися повинні діяння людей, а не їхні слова чи наміри. Мірилом злочину є шкода, заподіяна нації чи суспільному благу, а також особі. Беккаріа запропонував класифікувати злочини за ступенем їхньої тяжкості і застосовувати покарання, які відповідають їхній природі. Найбільш важливими причинами злочинів Беккаріа чи не найперший в історії західноєвропейської криміналістики визначав соціальні та економічні.

Що стосується покарань, то, виходячи з принципів гуманізації природи людини взагалі та окремої особи - зокрема, він вбачав у покаранні не елемент помсти та устрашіння, засіб виправлення злочинця з метою утримати його від вчинення нових злочинів. У блискучій, афористичній формі він сформулював ознаки, яким повинні відповідати покарання: „Щоб жодне покарання не було проявом насильства одного або багатьох над окремим громадянином, воно повинно бути переважно гласним, негайним і неодмінним, мінімальним з усіх можливих за даних обставинах, адекватним злочину і передбаченим в законах”.

Беккаріа надавав виключне значення попередженню злочинів, у чому вбачав головну мету „доброго законодавства”. Цій меті повинні служити ясні і прості закони, поширення знань і освіти серед населення, удосконалення виховання.

Беккаріа послідовно проводив принцип гуманності і в процесуальну сферу, що виражалося перш за все у захисті прав обвинуваченого.

Він пропонував:

* ввести суд присяжних;

* забезпечити обвинуваченому права на відведення судді;

* зробити гласним судовий розгляд і винесення вироку;

* подавати тим більше вагомі докази, чим серйознішій злочин;

* застосовувати принцип рівності свідків і залежності вірогідності їхніх свідчень від взаємостосунків із обвинуваченим;

* заборонити сумісне утримання обвинувачених і злочинців, і також засуджених за злочини різної тяжкості.

Впровадження ідей просвітителів XVIII-ХІХ століття таких як Монтеск’є та Беккаріа в пенітенціарну систему цивілізованих країн світу дозволило сформувати принципи, які ввійшли у законодавчі акти країн, в тому числі й європейських. Серед них головними є:

- рівність громадян перед законом;

- широке виборче право;

- свобода слова, друку, совісті;

- відокремлення церкви від держави;

- відмовлення від катувань і судових покарань, гуманізаціюметодів ведення війни;

- введення суду присяжних;

- забезпечення обвинуваченому права на відведення судді;

- гласний судовий розгляд і винесення вироку;

- подання тим більше вагомих доказів, чим серйознішій злочин;

- застосовування принципу рівності свідків і залежності вірогідності їхніх свідчень від взаємостосунків із обвинуваченим;

- заборона сумісного утримання обвинувачених і злочинців, і також засуджених за злочини різної тяжкості тощо.

Дата добавления: 2015-05-29