Функції та критерії оцінки цілей та завдань кримінально-виконавчої політики

Четверте питання

Висновок з третього питання

Слід зазначити, що на перший погляд, може видатися, що з прийняттям протя­гом 2003—2006 років відповідних нормативно-правових актів на теренах нашої держави була в основному завершена робота зі створення необхідної законодавчої бази для належного функ­ціонування органів та установ кримінально-виконавчої систе­ми та приведення умов тримання засуджених у відповідність з вимогами загальновизнаних міжнародних правил і стандартів. Проте це не зовсім так, оскільки, на думку науковців і практи­ків, окремі положення і КВК України, і Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (які, до речі, є осно­воположними законодавчими актами у цій сфері) ще далекі від досконалості, не повного мірою відповідають вимогам міжнаро­дних стандартів у сфері поводження із засудженими, не забез­печують належного соціального захисту персоналу, а також мі­стять ряд суттєвих недоліків та прогалин, які потребують негай­ного усунення.

Отже, на сучасному етапі перед законодавцем постає не менш складне завдання — вдосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства з метою забезпечення ефективної діяль­ності органів і установ кримінально-виконавчої системи з вико­нання покарань, призначених за вироком суду, та приведення умов тримання засуджених у відповідність з міжнародними стан­дартами та правилами.

(питання винесене для самостійного опрацювання)

Аналізуючи зміст кримінально-виконавчої політики, передусім варто зупинитися на термінології, що застосовується в юридичній літературі щодо вказаної тематики. Раніше, відповідно до найменування галузі законодавства до прийняття нових Кримінального кодексу та Кримінально-виконавчого кодексу, вона мала назву «виправно-трудова політика». Але цей термін після внесення суттєвих змін до системи кримінальних покарань перестав відповідати своєму змісту. На сучасному етапі розбудови української державності, всебічної інтеграції України до загальноєвропейської спільноти, приєднання нашої країни до світових стандартів щодо поводження з ув’язненими та засудженими, більша частина науковців погоджується із доречністю застосування терміну «пенітенціарна політика», який більш змістовно відображає діяльність держави в цій галузі державного управління.

Таким чином, як складова частина політики в галузі боротьби зі злочинністю пенітенціарна політика визначає цілі, принципи, стратегію, основні напрями, форми і методи діяльності держави по забезпеченню виконання покарання, виправленню і ресоціалізації засуджених, попередженню вчинення нових злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.

Виходячи з цього, цілями сучасної пенітенціарної полі­тики України є:

· захист прав і законних інтересів громадян, юридич­них осіб і держави від злочинних посягань;

· забезпечення принципів законності і справедливості при виконанні кримінальних покарань;

· ресоціалізація осіб, які відбувають кримінальні покарання.

Дата добавления: 2015-05-29