Визначити правові основи спеціальної допомоги дітям із обмеженими психофізичними можливостями

4. Перерахувати основні причини ненормативного розвитку дітей. Назвати основні групи дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями. Розвиток - це процес кількісних і якісних змін в організмі, психіці, інтелектуальній та духовній сферах людини, зумовлених впливом зовнішніх, внутрішніх, керованих й некерованих факторів. Аномальним (від грец. - неправильний) розвитком називають порушений нормальний хід загального розвитку фізичним чи психічним дефектом дітей, що виник під впливом несприятливих екзогенних й ендогенних факторів на розвиток ембріону й плоду в період внутрішньоутробного розвитку, пологів та на ранніх етапах життя дитини до 3-х років. Ендогенні (генетичні) причини: спадкова схильність, вік, гормональний статус, вірусні та бактеріальні інфекції, що здатні змінити хід вагітності. Екзогенні (фактори середовища) причи ни викликають відхилення в розвитку, що впливають у різні періоди онтогенезу: в пренатальний період - патогенні агенти, які діють на плід у внутрішньоутробному розвитку (інфекції, фізичні, психічні травми, токсикози вагітності, інтоксикації, температурні впливи, хвороби вагітної жінки); в натальний - (травми, інфекції, асфіксія); в постнатальний - (травми, алкогольні, наркотичні, нікотинові інтоксикації, нестача харчування взагалі або вітамінна неповноцінність чи надлишок, токсичні речовини у воді й продуктах, радіація, стрес). На основі теорії Л.Виготського про первинний дефект відбувається вивчення порушень у дітей та залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей з ОПФМ: 1. з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом) (первинний дефект порушення слухової функції, а вторинний - мовлення); 2. з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором) (первинний - порушення зорового аналізатора, вторинний-порушення пізнавальної діяльності); 3. з порушеннями інтелекту (розумово відсталі) (первинний дефект - порушення формування пізнавальних здібностей і пізнавальної діяльності, а вторинний - порушення мовлення); 4. група дітей ЗПР (первинний - несформованість псих. процесів, вторинний - порушення пізнавальної діяльності і мовлення); 5. з мовленнєвими порушеннями (первинний - порушення усного мовлення, вторинний - писемного); 6. з порушеннями опорно-рухового апарату (первинний - порушення моторно-руховоїї функції м'язової системи, вторинний - порушення пізнавальної діяльності і мовлення); 7. зі складною структурою порушень (розумово відсталі; сліпі чи сліпоглухонімі та ін.) два первинних дефекти - порушення аналізаторів і порушення ЦНС; 8. з емоційно-вольовими порушеннями та діти з аутизмом (аути - порушення комунікативної функції) (первинний - порушення навчальної діяльності, вторинний - порушення мовлення). Статистичні дані демографічних процесів свідчать, що в Україні з кожним роком зростає кількість дітей із проблемами розвитку, сьогодні їх понад 152 тисячі, близько 58 тисяч сімей виховують дітей з ОПФМ. Від народження ця категорія дітей вимагає особливого підходу, бо через обмежені фізичні й психічні можливості вони нездатні самостійно, без спеціально організованих умов й спеціального педагогічного навчання і виховання адаптуватися до зростаючих соціальних вимог.

5. Схарактеризувати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із комбінованими порушеннями. В останні роки відмічається тенденція до збільшення чисельності дітей з складними комплексними порушеннями. На думку М.Жигоревої до складних порушень відносяться такі, що мають кілька первинних порушень (порушення аналізаторів і порушення ЦНС) й кожне з них, взяте окремо, може визначити структуру аномального розвитку. Складний дефект є не просто поєднанням двох і більше дефектів розвитку; він є якісно своєрідним і має особливу структуру, відмінну від складових його аномалій. Категорію дітей з складними дефектами складають: 1. Діти з РВ, обтяженою порушеннями слуху; 2. Діти з РВ, ускладненою порушеннями зору; 3. Діти глухі слабозорі; 4. Сліпоглухонімі діти; 5. Діти із ЗПР, яка поєднується з дефектами зору або слуху; 6. Глухі діти з порушеннями соматичного характеру (вроджені вади серця, захворювання нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту). Причинами виникнення складних дефектів можуть бути: ендогенні й екзогенні фактори. Найбільш важкою групою дітей з складними дефектами виступають сліпоглухонімі діти. Специфічною особливістю навчання і виховання таких дітей є практично повна неможливість самостійно отримувати інформацію про оточуюче. Питання навчання і виховання дітей, що мають складні дефекти розроблялися І.Соколянським (1962),О.Мещеряковим (1974). Практичний та науковий досвід накопичений в Сергієво-Посадському дитячому будинку для сліпоглухих дітей (Г.Єпіфанов, 2003).Тут функціонує: дошкільне й шкільне відділення, навчально-трудові групи, групи для дітей з багато чисельними порушеннями. Вік вихованців від 3 до 18 років. Навчання і виховання проводиться за спеціальними навчальними планами. Перше завдання навчання - це формування системи навичок самообслуговування. Основне завдання - формування навичок практичних дій з предметами, використання соціальних способів дії з предметами у самообслуговуванні та формування навичок поведінки, спрямованих на задоволення власних природних потреб. Під час первинного навчання сліпоглухонімої дитини формуються образи побутових предметів і навички правильного поводження з цими предметами. Навчання - це певний дотик дорослого, що стає сигналом до активної дії дитини. Таким шляхом виникає і формується сигнальність поведінки, тієї поведінки, яка здійснюється у відповідь на жест іншої людини. Подібні перші сигнальні дотики і є першими засобами спілкування. Виникнення діяльності спілкування, формування перших спеціальних засобів спілкування - жестів - є другим завданням навчання, що забезпечує психічний розвиток сліпоглухонімої дитини. Третім етапом є - етап розвитку діяльності спілкування - формування словесного мовлення, яке формується в дактильній формі. Після засвоєння дактильного алфавіту дитині можна дати будь-яке слово, співвідносячи його з відповідними жестами і предметами. В процесі засвоєння дактильного алфавіту учень навчається як відтворювати кожну пальцеву конфігурацію, так і вільно «зчитувати» її з руки вчителя. На далі дається рельєфно точкове (брайлівське) позначення букв.

6. Схарактеризувати дітей із ЗПР та назвати основні психолого-педагогічні особливості їх розвитку.Охарактеризувати дітей із ЗПР та назвати основні психолого-педагогічні особливості їх розвитку. Діти ЗПР - це діти які переживають стійкі труднощі у навчанні. Велика кількість другорічників зумовила у 1970 р. проведення всесоюзного експерименту під керівництвом В.Лубовського. В результаті якого були проведені наукові, методичні і організаційні заходи. В науковому плані була виділена група дітей, яка займає ніби проміжне місце між нормою і розумовою відсталістю, або нижню межу норми. Цю групу дітей назвали - діти з ЗПР. Це діти, які здатні оволодіти програмою масової школи тільки в умовах спец. навчання і виховання. Структура навчальних програм відповідає масовій школі, але дещо звужені в об'ємі і зокрема відсутня фізика, хімія, іноз. та ін. В організаційному плані в системі спец, освіти були організовані школи-інтернати І-ІІ ступеня інтенсивної пед. корекції для дітей з ЗПР. А також створювались класи вирівнювання при масових школах, проте в Україні вони не набули популярності. Дітей вивчали медики, педагоги, психологи, різнобічно. За клінічними даними ЗПР зумовлює незрілість певних ділянок кори головного мозку, що в психофіліологічному плані затримує розвиток психічних процемів уваги, сприймання, пам'яті, мислення. Г.Сухарева, К.Лебедннська на основі етіопатологічного принципу виділила 4 групи ЗПР: 1. Діти з ЗПР конституційного походження, що проявляється гармонійним і дисгармонійним інфантилізмом. Гармонійний проявляється як недостатній фізичний і психічний розвиток у дітей відповідно паспортного віку, а саме проявам поведінки властиві особливості, як дитині що на рік-півтора меншій. Такі діти мають низький зріст, дрібну структуру і відповідно затриманий психічний розвиток, працездатність знижену, улюблені уроки фізкультура, співи малювання, проте в спеціальних умовах при індивідуальному підході і підтримці батьків успішно навчаються. 2. Діти з ЗПР цереброорганічного походження. У таких дітей обов'язкова наявність мікрознаків органічного, легкого ураження ЦНС, які отримали в період внутрішньоутробного пренатального, післянатального періоду і до 3-х років, але не до рівня патології. Це може бути внутрішньоутробна плацентарна недостатність, пологові травми, асфіксія, перенесені інфекційні захворювання мозку і травми. Провідна ознака - виснажливість, що зумовлює низьку працездатність, короткочасне заняття любою діяльністю, впертість, збудлива поведінка, увага нестійка, важко концентрована, мислення переважно наочно-образне, мовлення в цілому розвинене, проте можуть бути окремі порушення, занижений словниковий запас, поодиноке не вимовляння звуків, помилки в узгодженнях слів у реченні, не сформованість зв'язного мовлення та ін. 3. Діти з ЗПР соматогенного походження - це діти що мають тимчасові або хронічні хвороби, ослаблений організм і не здатні витримати загальний розпорядок школи. Ці діти здатні догнати однолітків у розвитку і перейти в масову школу до 12 років. 4. Діти з ЗПР психогенетичного походження - це діти які перенесли короткочасний нервовий стрес, або перебувають постійно у психотравмуючій ситуації (батьки п'ють), внаслідок якої діти переживають психічне і фізичне насилля і не мають умов як для навчання так і життя. При зміні соц. ситуації, ці діти здатні наздогнати однолітків, засвоїти і перейти в масову школу. Перший і другий тип ЗПР - це діти які за станом ЦНС і конституції мають незначні перспективи, потребують підтримки дорослого все життя й на момент призивного віку отримують статус розумово відсталої особи. Корекція ЗПР третього й четвертого типу ефективно корегується до 12-ти років й дитина може навчатися далі.

Дата добавления: 2015-05-29