Назву натуральних

Перешкодою для звернення з позовом.

Сплив до перерви, до уваги не брався.

Призупинення на певний строк перебігу позовної давності може бути обумовлене певними

обставинами, однак після їх усунення їх позовна давність триває. Строк, що минув після при-

зупинення позовної давності, компенсується часом після її поновлення. У сумі він не повинен

перевищувати строку позовної давності. Призупинення позовної давності могло мати місце у разі

військових дій, епідемії, неповноліття правомочної особи та за інших обставин, що були

Сплив строку позовної давності тягнув погашення права на позов, однак не припиняв права

вимоги чи права на річ. Спірне право продовжувало існувати, проте воно вже позбавлене захисту з

боку держави. Отже, виконання зобов'язання після спливу строку позовної давності (наприклад

повернення боргу) вважалося виконанням належного, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене

захисту позовом. Наприклад, якщо йдеться про спірне зобов'язання, то воно зберігає силу і після

спливу строку позовної давності, однак позбавляється позовного захисту. Такі зобов'язання дістали

6. Спеціальні засоби преторського захисту

Крім позовного захисту порушених прав, було введено найрізноманітніші форми непозовного

захисту від правопорушень Вони ґрунтувалися на положеннях магістратів і були виразом

адміністративної влади. За своєю природою це були адміністративні форми захисту суб'єктивних

цивільних прав. Серед них розрізняли інтердикти, стипуляції, введення у володіння і поновлення

в первісний стан.

1. Інтердикти (розпорядження претора, якими він забороняв здійснювати які-небудь

протиправні дії) спочатку адресувалися конкретним особам, а потім проголошувались як

загальнообов'язкове правило. Вони широко застосовувались як правовий засіб проти

самоправності – претор віддавав розпорядження іншій стороні: не чинити насильства (vim fieri

veto). Самоправність в давні часи найчастіше виявлялась у відносинах володіння. Внаслідок цього і

виникли посесійні інтердикти, створені для захисту фактичного володіння речами. Вони

поділялись па інтердикти, що захищали наявне володіння від посягань третіх осіб, інтердикти про

повернення втраченого володіння тощо.

2. Стипуляція – обіцянка заплатити певну суму або зробити що-небудь: проголошувалась в

урочистій обстановці у відповідь на конкретно поставлене питання. Найчастіше такі публічні

обіцянки були формою забезпечення виконання вже існуючих зобов'язань чи попередження

можливих негативних наслідків. Наприклад, будинку сусіда загрожує обвал, що може заподіяти

шкоду заявнику. Останній звертається до претора з проханням взяти в сусіда обіцянки

відшкодувати шкоду, якщо вона настане.

3. Введення у володіння здійснюється за розпорядженням претора або для забезпечення

схоронності певного майна, або для виконання певних дій. Введення могло здійснюватися над

цілим майном, на певну річ, наприклад, введення у володіння спадковим майном з метою

забезпечення виконання заповідальних відказів.

4. Поновлення первісного стану (реституція). У деяких випадках правові наслідки, що виявлялися

вже після здійсненного юридичного факту, невигідні або навіть шкідливі для однієї із сторін

правочину. Наприклад, неповнолітній, не маючий достатнього досвіду, уклав невигідний для себе

договір купівлі-продажу будинку, що призвело до переплати в ціні (будинок був недобудований,

мав інші неприховані чи приховані недоліки).

В такому разі необхідно виправити несправедливе становище. Претори створили для цього

restitutio in integrum – повернення у первісний стан. Сторона, для якої настали негативні наслідки

укладеного договору, звертається до претора з проханням визнати факт укладення договору, що

спричинив негативні наслідки, недійсним. На підставі своєї влади претор визнає недійсність

юридичного факту (укладення договору) і поновлює сторони в стані, в якому вони знаходилися до

укладення договору (повертає покупцю виплачену ціну, а продавцю – продану річ). Це і є

поновленням первісного стану.

Реституція застосовувалася в певних випадках: неповнолітність однієї із сторін (minor aetas),

обман (dolus), помилка (error), погроза (metus), відсутність однієї із сторін (absentia justa). Для

застосування реституції вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування

(не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).

Дата добавления: 2015-05-31