Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Правопорядку




У свою чергу «злий умисел» як форму вини поділяли на кілька видів, що слугували підставою

спеціальної кваліфікації вчиненого і були критеріями ступеня осуду дій злочинця. Зокрема, варто

згадати про такі види dolus:

1) власне dolus (злий намір, як такий) означав наявність прагнення вчинити саме те, що було

вчинено. Dolus означав, що особа розуміла характер своїх дій, могла оцінити як можливі, так і

бажані наслідки;

2) lascivia означала, що суб'єкт вчинив злочинні дії як витівку, необдуманий жарт, однак він

визнавався таким, що розуміє, якими можуть бути наслідки;

3) iuxuria відображала негідне психічне ставлення особи до протиправних дій, зумовлене

прагненням до чогось порочного;

4) cupiditas як мотив злочину, зумовлений жадібністю, пристрастю злочинця, що, однак, не є

тотожним прагненню до особистого збагачення;

5) petulantia полягала у зухвалості, нахабності. Вона вважалася мотивом злочинної поведінки

при непокорі військовій владі, магістрату, публічному правопорядку.

Втім, усі названі види dolus рівною мірою були тяжкою провиною і на визначення міри

відповідальності практично не впливали.

Карна провина включала внутрішні елементи, наявність яких була обґрунтуванням карної

відповідальності. Такими елементами були: 1) наявність певного інтелектуального рівня, що озна-

чало передбачення можливих наслідків, розуміння обставин справи, уявлення про можливі

наслідки вчинку; 2) наявність шкідливої для публічного правопорядку спрямованості волі. Відсут-

ність цієї «шкідливості» визначалася загальним правилом: «Ніхто не діє навмисно, якщо

користується своїм правом». Спроба вийти за межі реалізації прав у галузі публічних інтересів

створює кримінальну ситуацію. Визнання публічної шкідливої спрямованості волі зумовило

наявність низки ситуацій, коли покаранню підлягали дії, що не обов'язково характеризувалися

наявністю dolus. Наприклад, підлягав карній відповідальності лікар за невдале лікування,

оскільки у цьому вбачалося порушення ним своїх обов'язків. Тут відповідальність наставала на

засадах об'єктивного настання наслідків, визнаних законом злочинними та небезпечними,

незалежно від конкретних мотивів чи навіть за відсутності таких.

Разом з тим, для визнання особи винною у вчиненні злочину не обов'язковим було

усвідомлення нею протизаконності свого вчинку; від неї не вимагалося точне юридичне знання,

що саме вона порушує. У загальній формі ця вимога виражалася у сентенції ignorantia legis

neminem excusat (Незнання закону нікого не вибачає). Лише для злочинів із спеціальним

суб'єктом – посадових тощо – усвідомлення протиправності своєї дії та її характеру було

обов'язковим елементом. Без цього не йшлося про ці види злочинів: становище певного кола

суб'єктів у римському публічному правопорядку припускало, що їх обов'язком є точне знання

законів і їхніх вимог. Тут знання чи незнання законів трактувалося як ухилення від належного

виконання публічних обов'язків магістрату з наслідками, що звідси випливали.

3. Класифікація злочинів

У римському праві класифікація публічних деліктів залежала, насамперед, від об'єкту, на який

було вчинено замах, його місця у загальній ієрархії «публічних інтересів». З урахуванням цієї

обставини можна виокремити такі види злочинів:

1) versus rei publicae – злочини проти громади у цілому («державні» злочини). До них

належали: а) співробітництво з ворогом (зрада; здача ворогу міста; підпал фортеці чи міста, що

обороняється, тощо), вчинене римським громадянином, б) замах на основи публічного

правопорядку (змова з метою зміни форми державного ладу чи устрою, дії з метою передачі влади

не уповноваженій особі тощо), вчинений римським громадянином, що мав змогу впливати на

реалізацію державних повноважень; в) замах на належне виконання обов'язків магістрата або

жерця (корисливе використання повноважень для зміни публічно-правового порядку і прав

римського народу), вчинений посадовою особою – магістратом або жерцем; г) нехтування

громадянськими обов'язками (відмова від військової служби, участь у повстанні); д) нехтування

громадянсько-релігійними обов'язками (брехня при трактуванні так званих «книг Сивіли» або

релігійних прикмет, вчинення злочину проти римської релігії). У цих злочинах суб'єктом могли

бути також жінки-римлянки, особливо причетні до виконання релігійних церемоній; е) замах на

посадову особу (замах на магістрата тощо). У добу пізньої республіки склався особливий підвид

злочинів цієї групи – образа величі римського народу (замах на вбивство та вбивство магістрата

тощо);

2) військові злочини. Певною мірою цей вид публічних деліктів може вважатися різновидом

злочинів проти римської громади, оскільки йдеться про порушення публічного правопорядку,

ухиляння від виконання громадських обов'язків тощо. Однак у системі римської карної юстиції (як

і у пізніших правових системах) їх виокремлювали у самостійну категорію з наступною детальною

диференціацією окремих видів порушень та покарань за них. Про значення, яке надавалося цьому

виду публічних деліктів у пізньому римському праві, свідчить кількість присвячених їм

фрагментів у Дигестах та певна теоретична розробленість різних аспектів відповідної пробле-




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 316; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.