Матики

Згідно з поглядами римської юриспруденції вчинені воїнами злочинні дії могли мати або

спеціальний, або загальний характер. Внаслідок цього і переслідування за такі діяння було або

спеціальним, або загальним. Спеціальним військовим злочином вважався делікт, вчинений

особою, що діяла як легіонер (Д. 49.16). До військових злочинів відносили: проникнення на

військову службу осіб, яким це заборонялося законом; перехід на бік ворога; заклик до повстання;

втечу з поля бою; непокору начальнику, невиконання наказу; ненадання допомоги начальнику

під час бою; замах на особу начальника; симуляцію хвороби; замах на самогубство; продаж зброї;

ухиляння від військової служби; самовільну відлучку; дезертирство; поранення товариша по

службі тощо;

3) злочин проти релігії. У добу християнства розрізняли три види таких злочинів: а) замах на

функціонування державної церкви, на відправлення церковних служб; б) замах на недо-

торканність храмів (крадіжка з церковних будівель, псування їх устаткування тощо); в) злочинні

форми іновірства (схизма, поганство, вихід із християнства). Суб'єктом цих злочинів міг бути не

тільки римський громадянин будь-якого віку і статі, а й взагалі будь-яка істота, навіть раби і

тварини;

4) зловживання владою. Основним видом таких злочинних дій визнавалося насильство

посадової особи щодо особистості чи майна громадянина, не зумовлене виконанням обов'язків

магістрата, але з використанням атрибутів посади (лікторів, стражників, знаків влади тощо).

Суб'єктом цього злочину могла бути лише посадова особа;

5) підкуп виборців. Об'єктами цього злочину були публічний правопорядок і моральні

засади життя римського суспільства. Суб'єктом злочину міг бути тільки римський громадянин,

офіційно допущений до передвиборної агітації на свою користь і викритий у підкупі виборців. Дії

аналогічного змісту, вчинені від його імені іншими особами, не могли бути кваліфіковані як

вказаний публічний делікт;

6) вимагання. До цієї групи належали: а) хабарництво чиновників (предметами хабара могли

бути тільки певні речі, головним чином гроші; не розглядалися як хабарі їжа і питво для

особистого вживання, почесні подарунки від родичів тощо); б) вимагання при виконанні

посадових обов'язків (головним чином при збиранні податків). Суб'єкт вказаних злочинів був

«подвійно» спеціальним: тільки посадова особа і тільки така посадова особа, від якої залежить

здійснення дій щодо потерпілого;

7) підробка і брехня з правовими наслідками. Об'єктом зазіхань тут був встановлений

порядок врядування і судочинства. До цих злочинів належали: підробка заповітів, грошей, помил-

Дата добавления: 2015-05-31