Стабільності

Обгрунтування критеріїв та системи індикаторів фінансової

Процес формування ефективної структури фінансового сектору спрямований, перш за все, на підвищення стійкості фінансових установ та забезпечення стабільності фінансових систем в умовах посилення інтеграційних процесів та глобалізації фінансових ринків. Це, насамперед, обумовлено:

- надзвичайною складністю механізму функціонування міжнародної фінансової системи та використанням значного переліку нових фінансових інструментів, різноманітністю операцій та швидкістю переміщення капіталу, що впливає на особливості фінансових ризиків, форми їх прояву та можливі наслідки;

- посиленням в умовах інтеграційних процесів та взаємозалежності фінансових систем загрози виникнення ланцюгових реакцій;

- недосконалістю механізмів пруденційного нагляду в умовах глобалізації фінансових ринків та підвищення мобільності капіталу;

- змінами в характері системних ризиків та їх переміщенням із банківського сектору до ринку капіталу та ринку похідних фінансових інструментів;

- необхідністю вдосконалення розкриття інформації та забезпечення її прозорості на основі використання макропруденційних показників, що віддзеркалюють функціонування міжбанківського грошового ринку, ринків репо, акцій, облігацій, похідних фінансових інструментів тощо;

- необхідністю вдосконалення діяльності регулятивних органів, у т.ч. на

основі відповідної гармонізації міжнародних і національних регуляторних

систем;

- необхідністю запровадження єдиних стандартів у сфері платежів, забезпечення технічної сумісності інфраструктури, прозорості ціноутворення на відповідні банківські та фінансові послуги тощо.

Отже, структура фінансового сектору повинна визначатися стійкістю до впливу негативних факторів та забезпечувати виконання покладених на нього функцій, що знаходить свій пряв у ефективному перерозподілі ресурсів у часі та просторі; оцінці та управлінні фінансовими ризиками; згладжуванні наслідків фінансових потрясінь.

Незважаючи на значний доробок вчених у галузі обґрунтування критеріїв і систем показників фінансової стабільності, проблема значною мірою залишається ще не вирішеною, підтвердженням чому є відсутність якісних систем раннього попередження фінансових і банківських криз, які відбулися протягом останніх років. Тому актуальним є узагальнення досвіду розробки та практичного використання показників фінансової стабільності, а також виявлення найбільш важливих індикаторів, які можуть бути використані для раннього попередження кризових явищ у фінансовому секторі, в т.ч. для виявлення певних дисбалансів у формуванні його структури.

З цією метою з кінця 1990-х років у багатьох країнах світу в контексті забезпечення міжнародної фінансової стабільності розпочалося впровадження Програм оцінки стійкості фінансового сектору: у Великій Британії (1996 р.), Швеції (1997 р.), Угорщині, Норвегії (2000 р.), Австрії, Іспанії (2001 р.), Бельгії, Франції, Данії (2002 р.), Індонезії (2003 р.), Росії (2004 р.), Україні (2005 р.). В цих країнах проводиться моніторинг фінансової стабільності та складаються звіти. Зокрема, в ЄЦБ – це: “Тhe ECB’s Report on Banking Sector Stability”, “Тhe ECB’s Financial Stability Review”; Австрії – “Тhe Austrian National Bank’s Financial Stability Report”; Фінляндії – “The Bank of Finland’s Financial Stability Analisies”; Норвегії – “The Norges Bank Report on Financial Stability”; Нідерландах – “The Bank of England Financial Stability Report”; Великій Британії – “The Bank of England Financial Stability Report”; Індонезії – “The Bank Indonesia’s Financial Stability Review”

Оцінка стабільності фінансового сектору здійснюється за широким переліком показників, що охоплюють ключові макроекономічні індикатори, зовнішні макроекономічні умови, функціонування банківського сектору. В економічній літературі недосконала структура фінансового сектору розглядається як можлива причина виникнення кризових явищ у фінансовій сфері. Одними із фундаментальних досліджень у цій галузі є розробки фахівців Інституту економіки перехідного періоду, які узагальнили світовий і російський досвід щодо фінансових і банківських криз та наукові підходи зарубіжних вчених.

Так, аналізуючи умови виникнення банківських криз, Айхенгрін Б. та Роуз А. назвали п’ять їх можливих причин: внутрішня економічна політика; зовнішні макроекономічні умови; політика обмінного курсу; структура фінансової системи країн; недосконалість контролю та регулювання.

Відповідно до визначених чинників авторами було розроблено три групи індикаторів – передвісників банківської кризи:

1. Показники, що характеризують зв’язок банківської системи країни зі світовою економікою: обсяг міжнародних золотовалютних резервів у відсотках від обсягу імпорту за місяць; зовнішній борг у відсотках до ВВП; сальдо рахунку поточних операцій у відсотках до ВВП, а також реальний обмінний валютний курс національної грошової одиниці.

2. Ключові макроекономічні індикатори, що відображають стан фіскальної, грошово-кредитної політики та економічну динаміку: бюджетний дефіцит (профіцит) у відсотках до ВВП; темп зростання внутрішнього кредиту і темп росту обсягу реального ВВП на душу населення.

3. Екзогенні змінні: світова відсоткова ставка як середньозважена за відсотковими ставками зовнішніх запозичень у США, Німеччині, Японії, Франції, Великобританії та Швейцарії (коефіцієнт зважування визначався як частка країни в загальному обсязі зовнішнього боргу всіх країн); темп приросту ВВП в країнах ОЕСР

У результаті досліджень науковців виявилося, що основними індикаторами можна вважати: світову відсоткову ставку, яка починає підвищуватися приблизно за два роки до кризи, та зниження (уповільнення) темпів приросту ВВП. Деякі зарубіжні фахівці додають до цього переліку також підвищення рівня інфляції, стрімке зростання споживання, скорочення банківських депозитів, зростання обсягів кредитування приватного сектору, підвищення частки зовнішніх запозичень

На основі узагальнення світового та російського досвіду фахівці Інституту економіки перехідного періоду згрупували різні точки зору та запропонували систему показників для попередження фінансових (табл. 3.1) і банківських криз (табл. 3.2).

Аналіз запропонованих систем показників, на нашу думку, свідчить про поверхневий підхід до проблеми. Так, деякі показники, наприклад, грошовий мультиплікатор, навіть у річному вимірі не зазнають суттєвих коливань, а тому не взмозі відобразити коливання на грошовому ринку в короткостроковому періоді; показники 3.3, 4.5, 4.7 або складно визначити, або ж вони не відіграють суттєвої ролі з точки зору забезпечення стабільності; показники платіжного балансу повторюють один одного тощо.

Запропонований в табл. 3.1 індекс тиску на валютний ринок є синтетичним параметром, розрахованим як середньозважена величина з трьох показників: темпу приросту курсу національної валюти за місяць; темпу приросту золотовалютних резервів (зі знаком мінус); рівня середньозваженої ставки за кредитами банків юридичним особам у національній валюті

Відповідно до такої методики розрахунку індекс тиску на валютний ринок буде прямо пропорційним темпу приросту курсу валюти, зниженню обсягів золотовалютних резервів та підвищенню відсоткових ставок за кредитами.

Таблиця 3.1

Перелік індикаторів – передвісників фінансової нестабільності

Група	Показник
1. Темпи економіч-ного зростання	1.1. Темпи росту ВВП 1.2. Обсяг промислового виробництва
2. Платіжний баланс	2.1. Сальдо поточного рахунку 2.2. Золотовалютні резерви 2.3. Зовнішній борг 2.4. Умови торгівлі (ціни експорту) 2.5. Імпорт і експорт 2.6. Реальний ефективний курс 2.7. Відтік капіталу
3. Відсоткові ставки	3.1. Реальна відсоткова ставка 3.2. Різниця між внутрішньою і зовнішньою відсотковими ставками 3.3. Відношення ставки за кредитами до ставки за депозитами
4. Грошові індикатори	4.1 Інфляція (ІСЦ) 4.2. Динаміка внутрішнього кредиту в реальному виразі 4.3. Грошовий мультиплікатор 4.4. Відношення грошової маси до золотовалютних резервів 4.5. Темп зростання депозитів у реальному виразі 4.6. Надлишкова пропозиція грошей у реальному виразі
5. Індикатор тиску на валютний ринок	5.1. Середньозважений показник потенційної зміни валютного курсу

Оскільки для зазначених показників місячні коливання не бувають досить різкими, то індекс тиску на валютний ринок буде змінюватися в звуженому коридорі навіть порівняно з основними показниками, що використані для його розрахунку. У разі виникнення надзвичайних ситуацій на валютному чи кредитному ринках кожен із показників, що включено до розрахунку зазначеного індексу, миттєво відреагує в достатньому для розуміння та адекватної оцінки явища обсязі, а тому, на нашу думку, потреби у включенні до системи індикаторів показника індексу тиску на валютний ринок немає.

Таблиця 3.2

Дата добавления: 2015-05-26