Слідчий і засоби масової інформації: етика спілкування

При всій закритості досудового розслідування, наявності поняття „слідчої таємниці" громадськість має право отримува­ти певну інформацію про хід слідства з гучних і резонансних справ.

Посередником між слідчим і громадськістю у цій ситуації виступають засоби масової інформації. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" надає журналісту право на вільне одержання інформації, відвідування державних органів влади і місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організації. Він користується перевагою в одержанні відкритої режимної інформації.

Однак закон не зобов'язує слідчого ділитися з журналістами матеріалами, що становлять слідчу таємницю. Таким чином, об­сяг і зміст інформації, призначеної для журналістів, визначається слідчим.

Спілкуючись із журналістами, слідчий має бути вкрай лаконічний і гранично точний. Кожне своє висловлювання необхідно фіксувати технічними засобами з урахуванням можливої в майбутньому потре­би ідентифікації сказаного з трактуванням журналіста. Як і представ­ники інших професій, багато сьогоднішніх журналістів далекі від ідеалу, а заради сенсації нерідко здатні на перекручування фактів.

Ведучи мову про роботу слідчого, не слід відкидати також спроби тиску на нього з боку „зацікавлених" представників державної влади, керівництва, кримінальних структур; погрози і пропозиції щодо "співробітництва", прохання знайомих А близь­ких. До всього цього юрист, що присвячує себе слідчій професії, повинен готуватися морально і фізично, довго і всерйоз.

Робота слідчого секретна, а розголошення матеріалів справи припустимо тільки з його дозволу. Однак і сам слідчий має бути вкрай педантичним і обережним на прес-конференціях.

Спілкування з журналістами вимагає від слідчого виваженості і не має виходити за межі офіційних відносин. Це надійно позба­вить його від можливих запитань із боку керівництва чи судів. Одного слова, необережно сказаного журналісту, буває досить, щоб поховати важливі докази.

З іншого боку, не виключається тактична задумка щодо „ви­падково" кинутого слова в пресі, здатного спровокувати задума­ну слідчим ситуацію, якщо, звичайно, цей крок не суперечить морально-етичним вимогам суспільства.

Необхідність спілкування із засобами масової інформації -це об'єктивна реальність, особливий тип позапроцесуальних відносин, що вимагає від слідчого розвинутого почуття міри, інтелігентності та дипломатичності, що можливо лише за умови максимального врахування моральних вимог юридичної етики з єдиною метою - не зашкодити.

Дата добавления: 2015-05-26