Морально-психологічні особливості судді

Суддя є провідною особою, формальним керівником судово­го процесу. Він уповноважений виступати як представник Закону і Держави. Суддя наділений владними повноваженнями, владу він застосовує від імені держави, а це розвиває професійне по­чуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій, і його діяльність чітко регламентована законом. Здійснюється це на основі високих моральних якостей, правосвідомості, у результаті постійного розуміння суддею важливості своєї діяльності для суспільства.

Усі дії судді жорстко регламентуються, вони підкоряються тільки закону і повинні бути незалежними від усіх сторонніх впливів (ст. 18 КПК України), оскільки тільки така незалежність від різних зовнішніх і внутрішніх чинників (політичних, матеріально-економічних, особистісних) може забезпечити об'єктивність і справедливість рішень, прийнятих суддею чи судовою колегією в ході судового розслідування. При рівності прав усіх учасників судового процесу судді належить роль лідера, тому що він несе основну відповідальність за підготовку, організацію, ведення судового розгляду як по карних, так і по цивільних справах, а також за справедливість і законність рішення, що виноситься судом.

Особиста незалежність і недоторканість судді захищають­ся Конституцією і законами України. Вона включає: заборону впливати на суддів будь-яким чином; неможливість без згоди Верховної Ради затримання чи арешту судді до винесення звину­вачувального присуду та ін.

Діяльність судді винятково складна і різноманітна. Вона реалізує значну кількість спеціальних якостей і навичок

особистості, що, будучи зведені до системи, органічно вхо­дять у структуру особистості судді і визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності. Суддя вирішує справи, надзвичайно різноманітні за обсягом і характером (карні, цивільні, адміністративні), що вимагає від нього загального інтелекту і професійної ерудиції, уміння приймати рішення в найрізноманітніших ситуаціях.

У своїй діяльності суддя зобов'язаний керуватися поряд з Конституцією й іншими законодавчими актами, що діють на території України, загальноприйнятими нормами моральності і правилами поведінки, сприяти утвердженню в суспільстві впевненості у справедливості, неупередженості та незалежності суду. Суддя повинен уникати всього, що могло б применшити авторитет судової влади. Суддя не повинен заподіювати збиток престижу своєї професії на користь особистим інтересам чи інтересам інших осіб.

Постійна відповідальність судді перед суспільством гранич­но стимулює його пізнавальні здібності, аналіз всієї отримуваної інформації, вимагає від нього чіткості і ясності в прийнятті рішень. Суддею повинна бути людина, яка своєю особистою поведінкою, своїм ставленням до роботи заслужила довіру й авторитет, люди­на, що має великий суспільно-політичний досвід, розуміється на людях.

Неодмінна моральна якість судді - підвищене почуття обов'язку в його моральному аспекті. Соціальний моральний обов'язок судді - справедливе правосуддя. Він трансформується і в обов'язок перед сторонами й іншими учасниками справи, які чекають від судді захисту їхніх прав, свобод і охоронюваних за­коном інтересів, честі та гідності.

Суддя повинен мати розвинене почуття совісті. Це означає здатність здійснювати внутрішній моральний самоконтроль у ході ведення справи й, головне, при прийнятті рішень. Його совість повинна бути спокійна як при осуді, так і при виправданні; моти­ви, якими він керується, повинні бути чистими й морально бездо­ганними. Суддя повинен бути гуманним.

Особливість діяльності судді полягає в тому, що вона не може розглядатися тільки як служба, вона завжди повинна бути покли­канням.

Основні повноваження судді:

- вирішувати суперечки про право (розглядати заяви громадян, звільнених з підприємств і організацій, про відновлення їх на роботі, скарги на неправомірні дії посадових осіб та ін);

- реалізовувати принцип справедливості в практиці застосу­вання права;

- виступати своєрідним арбітром у процесі законотворчості.

Суддя повинен проводити:

1. Дослідження матеріалів попереднього слідства і всіх стосов­них до нього документів.

2. На підставі вивчення й оцінки результатів попереднього слідства суддя виносить рішення або про повернення справи на дослідування, або про передачу підозрюваного суду. Суддя проводить розпорядницьке засідання, де одноосібно чи разом із судовими засідателями і за участю прокурора розглядають­ся підстави для передачі обвинувачуваного суду (ст. 242, 243 КПК України), після чого справа надходить на підготовку до розгляду в судовому засіданні.

3. У процесі розгляду матеріалів попереднього слідства й аналізу основ для передачі обвинувачуваного суду, в судді формується первісна, більш імовірна модель досліджуваної події, що включає гіпотезу про ступінь провини підозрюваної особи і проект майбутнього вироку. Однак така модель -лише вихідний стимул для організації судового розгляду, в ході якого повинна бути сформована достовірна модель на основі ретельної перевірки всіх аспектів імовірнісної моделі.

4. У процесі судового розгляду суддя ретельно аналізує всю до­казову інформацію, що надходить у формі свідчень від об­винувачуваних, потерпілого, свідків, експертів. При цьому суддя повинен у розмаїтті суперечливих свідчень виділяти й оцінювати головне - суть подій, відокремлювати факти від

емоційних реакцій, від соціального камуфляжу, різних форм конформізму, самооцінки й особистісних домагань учасників судового процесу. Він зобов'язаний визначити справжні інтереси і прагнення людей, їхні моральні принципи, знати закономірності їх індивідуальної і групової поведінки.

5. Суддя здійснює дисциплінарно-регулюючу функцію в керуванні процесом судового слідства: стримує емоції і конфліктні, агресивні прояви сторін. Він не допускає різких, грубих і образливих реплік сторін на адресу одна одної, відхилень від розгляду суті справи і строго веде судове засідання в напрямку пошуку істини. Суддя мусить контро­лювати репліки своїх колег (адвокатів, експертів), для того, щоб вони будували свої обвинувачення, докази pro і contra, формулювали питання чітко в межах закону і процесуаль­них вимог, відводячи питання і репліки, що не відповідають цим вимогам. У складній багатолюдній обстановці судово­го засідання суддя повинен виступати диригентом великого оркестру, здатного змусити всі інструменти, що грають різні партії, вплітатися в загальний ритм, основний темп.

6. Суддя виконує провідну роль також на завершальній стадії судового засідання - у складанні й оголошенні вироку суду. Головуючий (суддя) вислуховує і враховує думки всіх членів судової колегії, але має право вирішального голосу і виступає останнім. Тут остаточно оцінюються й узагальнюються ре­зультати перевірки в суді всіх представлених доказів і повин­но бути забезпечено прийняття обґрунтованого, законного вироку суду. Зачитуючи вирок суду, суддя ще раз підкреслює свою лідируючу функцію представника Держави і Закону. Слід зазначити, що на всіх етапах судового розгляду, і осо­бливо на завершальному, суддя повинен наочно і привселюд­но демонструвати основні соціальні функції суду - правоохо­ронну і виховну.

Основне завдання суду - винесення справедливого вироку чи рішення в справі на підставі глибокого і всебічного вивчення доказів і відповідно до чинного законодавства. Судовий процес

впливає на усіх, хто бере в ньому участь чи присутній на ньому, а також на більш-менш значні групи населення, що знаходяться за межами суду.

Суд розв'язує важливі соціальні проблеми правових відносин громадян, захисту їхньої честі, гідності, прав і свобод, застосо­вуючи закон в умовах гласності і наочності для населення. Суди, провідну роль у яких виконує суддя, впливають на формування правосвідомості і правозаконної поведінки громадян.

При цьому суд впливає на такі аспекти суспільної думки:

сприяє формуванню правосвідомості громадян; створює впевненість у невідворотності покарання за вчинені правопорушення;

висока культура судочинства і справедливість вироку форму­ють атмосферу суспільного осуду злочинності й особистості злочинця;

судовий процес привертає увагу громадськості до виявлення причин і умов злочинності та проблем її профілактики.

Соціальний аспект діяльності судді найважливіший, оскільки він виражається у:

- справедливому винесенні вироку, що повинно стати почат­ком вирішення конфлікту особистості та суспільства;

- відповідальності перед суспільством за соціальний прогноз розвитку особистості підсудного;

- використанні судових процесів для запобігання і попере­дження правопорушень (публічні процеси).

Суддя ніколи не повинен у ході судового слідства своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, ставленням до кого-небудь з учасників показати, що він уже має думку з даного питан­ня; він не може бути упередженим. Остаточне вирішення конструктивної діяльності відбувається лише в дорадчій кімнаті. Строге дотримання цього правила сприяє не тільки справедливому винесенню вироку, але і правильному здійсненню дізнавальної діяльності.

Особливість діяльності судді полягає й у тому, що він не може і не повинен нав'язувати свою думку як іншим суддям, так і іншим учасникам процесу. Це ставлення виробляється на підставі глибокого переконання судді в тому, що тільки вільно висловлена думка кожного учасника процесу дасть можливість в остаточно­му підсумку пізнати істину, прийняти правильне рішення.

Помилково думати, що роль судді зводиться тільки до уваж­ного вислуховування пояснень, відповідей на поставленні за­питання. Йому необхідно володіти й умінням активно впли­вати на підсудних, свідків, що дають помилкові показання. Суддя повинен уміти підказати норму поведінки, показати суперечливість, логічну невиправданість поведінки тієї чи іншої особи в суді. Досвідченого суддю в процесі завжди відрізняють неупередженість і витримка.

Реконструктивний аспект діяльності судді складається в аналізі всієї зібраної в справі інформації, у відтворенні події правопорушення, метою якого є винесення справедливого, відповідного чинному законодавству, рішення чи вироку. Вибір і призначення суддів повинні бути ретельними - з урахуванням рівня їхнього професійного мислення й особистих якостей. Мис­лення судді повинне відрізнятися об'єктивністю, всебічністю, конкретністю і визначеністю.

Особливостями мислення судді є незалежність від будь-яких впливів ззовні, об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прий­няття рішення, глибокий і всебічний аналіз усіх її обставин, вміння бачити за зовнішніми деталями справжні мотиви поведінки людей, дійсні причини виникнення подій і явищ. Інтелект судді найбільше виявляється у встановленні, визнанні істотних для справи фактів і відокремленні їх від недостовірних, сумнівних даних.

Курс підготовки суддів повинен сприяти розвитку суддівського мислення. Для того щоб навчання досягло мети, судді повинні одержувати психологічну підтримку від інших суддів, включаю­чи суддів із зарубіжних країн.

Судді важливо розвивати свою відтворюючу уяву, тому що тільки за допомогою неї він зможе на підставі переважно

словесної інформації подумки відтворити модель минулої події, обставини якої розглядаються в судовому засіданні.

Поведінка, вигляд судді повинні бути такими, щоб він одра­зу викликав до себе повагу, щоб у всіх присутніх створювалося переконання в його правоті, здатності, умінні вирішувати складні справи, вирішувати долі людей. В умінні виявляти ці якості полягає одна зі специфічних особливостей комунікативних вла­стивостей особистості судді.

Головне в комунікативних властивостях особистості судді -не прагнення бути приємним у спілкуванні, а уміння своїм вигля­дом і діями показати здатність, бажання досконало розібратися у всіх обставинах даної справи. Саме це зумовлює повагу до судді і до правосуддя в цілому, є стимулом для всіх учасників процесу ре­тельно, докладно викладати факти, власну оцінку, своє розуміння тих чи інших фактів. У комунікативних якостях судді мають бути відсутні надмірна жестикуляція, дратівливість, брутальність, глу­зування, зайва повчальність. Суддя обов'язково повинен володіти такими якостями, як тактовність, увічливість, стриманість у ма­нерах поведінки, емоціях, мові.

Комунікативний аспект діяльності судді реалізується в:

- спілкуванні судді в ході судового процесу, де суддя є лідером комунікації (необхідні такі особистіші якості судді, як чуйність, емоційна стійкість, чесність із самим собою, щирість і чемність у спілкуванні з колегами, вміння слухати і говорити, гуманність);

- судових допитах, що вимагають узгодженості прийомів допитів з індивідуальними особливостями особистості допи­туваного.

Комунікабельність - риса, без якої неможливе повноцінне виконання суддею своїх функцій. Суддя має знайти потрібний підхід до багатьох людей, з якими йому доводиться спілкуватися. Тут важливі такі якості судді, як чуйність, врівноваженість, тактовність, вміння вислухати і допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі.

Організаційний аспект діяльності судді полягає в умінні ке­рувати ходом судового розгляду в межах процесуального закону, що виявляється в:

самоорганізованості судді (тут реалізуються такі його якості, як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість, само­контроль);

допомозі усім особам, що знаходяться у сфері судового про­цесу (особливість полягає в тому, що учасники процесу не підпорядковані судді, помічник обмежений процесом і, як правило, публічний; тут чималу роль відіграє психологічна сумісність судді й інших учасників процесу - складу суду, секретаріату, адвокатів, державного обвинувача, експертів та ін.).

Необхідність здійснення функцій організації судового про­цесу, діяльності багатьох учасників процесу вимагає розвит­ку в судді певних якостей організатора - дисциплінованості, обов'язковості, відповідальності, самокритичності, організації усіх своїх учинків, усієї своєї діяльності. Різноманітні функції судді можуть бути реалізовані тільки в тому випадку, якщо він виховав у собі акуратність у виконанні кожної окремої дії, кожно­го елемента загальної структури судової діяльності.

Організаційні здібності судді - неодмінна властивість його особистості як керівника судового процесу. Його воля, висока дисциплінованість, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість у встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації здійснення пра­восуддя.

Для виконання своєї регулюючої ролі суддя повинен мати такі якості, як самоконтроль, емоційна стриманість, уміння зберігати спокій у напружених ситуаціях, вимогливість до форм поведінки і висловлювань осіб, що беруть участь у процесі, і водночас ви­являти терпимість, тактовність, здатність до релаксації, зниження надмірної емоційної збудженості окремих учасників засідання.

Важливий характер взаємин судді зі своїми колегами як членами загальної професійної групи. Оптимальний стиль поведінки судді — демократичний. Виступаючи в ролі формаль­ного керівника, суддя повинен бути також лідером, якого коле­ги поважають за високий професіоналізм. Тому він не має права придушувати самостійної думки інших членів суду, порушувати їх рівноправність.

Засвідчувальний аспект діяльності завершує професіограму судді і виражається в оформленні документації - складанні та відпрацюванні судових документів: протоколу, визначення, виро­ку, рішення тощо, - тобто вся здобута в ході процесу інформація повинна бути належно оформлена. Виконання цієї роботи потребує від судді високої загальної і правової культури, доско­налого володіння державною мовою, необхідними професійними навичками документознавства та діловодства.

Судді потрібні:

загальна і спеціальна культура писемного мовлення (грамотність, логічність мислення); професійна культура при складанні письмових документів (чіткість у формулюваннях, щоб уникнути різночитання судового рішення і попередити пов'язані із цим помилки при його виконанні).

Наявність психологічних знань дає судді можливість пра­вильно визначати ставлення до джерела відомостей, з'ясувати можливі причини перекручування реальних фактів, усі психічні особливості даної особистості, зрозуміти мотиви її діяльності як у досліджуваній події, так і в даний час, впливати на особистість.

Пізнавальні процеси судді (пам'ять, мислення, уява) повинні бути спрямовані на виділення з безлічі документів основної юри­дично значущої інформації. У ході такого дослідження у судді формується власна концептуальна (уявна) модель досліджуваного явища: розуміння позицій конфліктуючих сторін у цивільному процесі, сутність криміногенної ситуації в карному процесі.

Характер попереднього слідчого висновку має суггестивну властивість, тобто здатністю впливати на оцінку ситуації суд­дею. Тому так важливо, щоб суддя умів виявляти принциповість, незалежність і самостійність в оцінці результатів попереднього слідства. Іноді саме в конформізмі судді криються вихідні при­чини помилкових висновків суду.

У мотиваційній сфері діяльності судді варто виділити такі якості, як повага до закону, прагнення служити правосуддю і відповідно до закону вирішувати цивільні і кримінальні справи, використовувати результати судових процесів для формування правосвідомості громадян і профілактики злочинності.

У сфері цілепокладання і постановки професійних завдань суддя характеризується розмаїттям виконуваних ним функцій і розв'зуваних проблем, до яких належать: підготовка, організація і проведення судового розгляду, контроль і регуляція дій учасників судового засідання відповідно до процесуальних норм, підготовка й оголошення рішення суду. У здійсненні всіх стадій судового розгляду суддя зберігає свою лідируючу роль.

На стадії практичного завершення судового процесу суддя складає й оголошує судовий висновок-вирок, оформляє необхідну документацію. Тут потрібні висока правова ерудиція, знання законів, висока відповідальність, уміння оформляти документацію відповідно до процесуальних норм, вимог юридичної культури і логіки. На цій самій стадії суддя повинен проаналізувати і пра­вильно оцінити результативну інформацію для того, щоб врахува­ти її і творчо використовувати у своїй подальшій практиці.

Діяльність судді має високоінтелектуальний і творчий харак­тер, тому паралельно з виконанням своїх службових функцій у суді він зобов'язаний систематично підвищувати свій професійний рівень, удосконалювати майстерність. Він має підтримувати зв'язки із суспільними і навчальними організаціями з метою фор­мування правових знань у населення, залучення громадськості до боротьби зі злочинністю, надання допомоги правосуддю. Суддя повинен одержувати інформацію про поведінку і виховання осіб, засуджених до позбавлення волі.

У психограмі судді до особливо важливих професійних вла­стивостей можна віднести такі:

у когнітивній (пізнавальній) сфері особливу роль відіграють аналітичність, критичність, логічність мислення, уміння порівнювати, узагальнювати, класифікувати дані, виділяти головне і найбільш істотне; серед властивостей пам'яті особливо важливі оперативність у переробці інформації, добір потрібної інформації та її передача в довгострокову пам'ять, точне і повне знання законодавства і процесуаль­них норм юридичної діяльності; важливими для судді є такі властивості уваги, як її стійкість, концентрація, розподіл і переключення в складних і динамічних ситуаціях; суддя повинен розвивати спостережливість, уміння за мімікою і пантомімікою осіб, що беруть участь у суді, визначити їхній стан, ступінь щирості; мовлення судді повинне відрізнятися високою культурою, лаконічністю, чіткістю, виразністю, строгістю у формулюванні суджень; уява повинна поєднувати репродуктивні, творчі та прогностичні функції, тобто в кон­кретних образах передбачати результати планованих судових засідань і наслідків прийнятих судових рішень, що дозволяє уникнути в діяльності судді примітивних і непрофесійних дій методом „спроб і помилок";

в комунікативній сфері діяльності судді виділяється інформаційний аспект, у якому важливі такі властивості, як здатність до висловлення, передачі і прийому вербальної інформації, вербальна ерудиція, уміння вести діалог і моно­лог; а також інтерактивний аспект, за допомогою якого суддя організує взаємодію з іншими учасниками судового процесу - з колегами й особами, що беруть участь у судо­вому процесі; серед інтерактивних властивостей судді вар­то виділити екстравертованість, товариськість; колективізм; адекватне використання міміки і пантоміміки;

у регуляторній сфері діяльності судді варто виділити емоційно-вольові якості: відповідальність, патріотизм,

чесність, емоційну витриманість, принциповість, лідерство, наполегливість, самоконтроль, дисциплінованість.

Для правильного, справедливого застосування закону необхідно досконало його знати, вміти правильно застосовувати в конкретних ситуаціях. Тому судді повинні мати вишу юридичну освіту.

У 1928 році в РСФСР вищу юридичну освіту мали 5,9 % судців, із середньою юридичною освітою або закінченими юри­дичними курсами було 17,2 %. Всі інші судді юридичної освіти не мали взагалі. Проте членами ВКП(б) було 85,6 % суддів. У 1936 році вищу юридичну освіту мали 6,4 % суддів, середню юридич­ну освіту - 39,8 %. Решта, тобто більше половини, не мали ніякої юридичної освіти. Зауважимо, однак, що відсутність юридичної освіти ніяк не мала б означати відсутність моралі чи недотриман­ня норм юридичної етики. За Законом про статус суддів у СРСР, прийнятим 4 серпня 1989 року, суддею міг бути обраний тільки той, хто має вишу юридичну освіту. З цього часу на посаду судців обиралися вже тільки особи з вищою юридичною освітою.

Людина „вчиться" справедливості, опираючись певною мірою на свою фахову освіту й здобуваючи різноманітний життєвий досвід. Віковий ценз кандидата на посаду судді - не менше 25 років. Щоб стати суддею, треба мати і цосвід застосування права, активної діяльності в правовій сфері - стаж роботи з юридичної професії не менше п'яти років. Віковий ценз для суддів вище­стоящих судів і стаж роботи з юридичної спеціальності ще вищі.

Щоб стати суддею, необхідно володіти певним обсягом знань, навичок юридичної діяльності й позитивними моральними й інтелектуально-вольовими якостями. Кваліфікаційний іспит і перевірка відомостей про відсутність вчинків, що ганьблять особу, створюють певні гарантії підбору на судові посади гідних людей. Однак вся поцальша ціяльність носія судової влади здійснюється в складних морально-психологічних умовах, у сфері конфліктів різного рівня й характеру. Тут виникає небезпека професійної деформації, внаслідок якої суддя перестає бачити в тих, із ким він

має справу при виконанні своїх обов'язків, людей з конкретними долями, горем і турботами, черствіє духовно й втрачає почуття гуманності. Цьому необхідно запобігти.

Дата добавления: 2015-05-26