Формуванняі забезпечення діяльності політичної партії 149

тингів політичних сил, політиків у регіональних і загаль­нонаціональних ЗМІ. Основною формою моніторингу є со­ціологічні опитування, які проводять приблизно раз на квартал. Партія, її регіональні організації можуть замо­вити їх або скористатися даними соціологічних служб, які проводять такі опитування за власною ініціативою.

На підставі отриманої з різних джерел інформації складають інформаційно-аналітичні довідки про основні щюблеми регіону, діяльність органів влади, політичних сил і політиків, розробляють відповідні прогнози, реко­мендації, проекти тощо.

Планування діяльності партійної організації

Партбудівництво може бути реалізованим лише як плановий процес. Відсутність добре продуманого плану ро­боти зумовлює зосередження зусиль партії переважно на другорядних цілях. План роботи партійної організації є документом, обов'язковим для виконання всіма партійни­ми інстанціями. Невиконання його повинно передбачати відповідні адміністративні санкції.

'' План роботи партійної організації складають на рік і Затверджують на засіданні уповноваженого органу, перед­бачивши можливість щоквартальної його деталізації і ко­ригування. Структурно він повинен відповідати функціо­нальним напрямам роботи організації, передбачати захо­ди щодо виконання конкретних завдань, відповідальних за це співробітників апарату, терміни заходів і необхідні ресурси. За відсутності у партії достатніх ресурсів для здійснення необхідних заходів, їх доцільно розмежувати на першочергові і другорядні (включають у план з поміт­кою «за змогою»). Це дасть змогу побачити проблемні міс­ця в діяльності організації, раціонально використовувати наявні ресурси, шукати і знаходити ті, яких не вистачає.

План роботи партійної організації можуть доповнюва­ти різноманітні додатки: програма роботи з активістами і прихильниками; програма опосередкованої реклами; полі­тичні проекти тощо.

Політичні партії, діючи в конкурентному політичному середовищі, змушені витримувати напружену боротьбу за симпатії і голоси виборців. Для цього вони повинні на ос­нові вивчення проблем, які їх турбують, запропонувати громадянам певний шлях їх вирішення і переконати, що саме він є найоптимальнішим.

150 Предмет і специфіка прикладної політології

Вивчення середовища, в якому діє партія (збір, опра­цювання інформації про зовнішнє середовище і дії конку­рентів), має поєднуватися з аналізом ефективності власної діяльності, внесенням коректив у її стратегію і тактику. Оцінювання зовнішнього середовища, планування діяль­ності передбачає аналіз нормативно-правової бази щодо функціонування партії, динаміки правотворчості; ство­рення «лобістської карти» (інтереси, які лобіюють партії); збір та аналіз інформації про партії-конкуренти, що діють на певній території (сила, впливовість, зв'язки, ключові політичні фігури та їх дії, контактна інформація); динамі­ка відносин «громадяни — влада», індекс корупції, рівень підтримки громадянами конкретних посадових осіб; структура, афілейованість (приналежність) ЗМІ, їх кон­тактна інформація; дії органів влади, їх керівників у звіт­ний період, їх контактна інформація.

Збір інформації повинен відбуватися на національно­му, регіональному і місцевому рівнях, оскільки партія як особливий соціальний інститут має боротися за владу в усій країні. При цьому важливо забезпечити високу швид­кість проходження сигналів до партійного керівництва про реальні проблеми на місцях, що дасть змогу виробити адекватну формулу спілкування з виборцями, здобути все більше прихильників.

Основними способами отримання партією інформа­ції є:

— моніторинг відкритих джерел (до 85% інформації): контент-аналіз ЗМІ, Інтернет-джерел, збір статистичних даних, аналітичних матеріалів дослідницьких центрів, ін­формації, отриманої під час публічних заходів, бліц-ін-терв'ю з поінформованими в конкретній сфері суб'єктами;

— спілкування з журналістами, представниками істеб­лішменту, бізнесу, третього сектору, працівниками гро­мадських приймалень партії;

— експертна інформація (інтерв'ю з експертами, замо­влення досліджень певної тематики);

— соціологічна інформація (замовлення або викори­стання соціологічних досліджень);

— спеціальна інформація.

Отримана інформація зберігається й оновлюється цен­тралізовано в базі даних і є основою для короткостроково­го і довгострокового аналізу, прогнозів, внутрішнього оці­нювання ефективності власних кроків, вироблення внутрі­партійних рішень.

формування і забезпечення діяльності політичної партії XS1

Крім оцінювання безпосереднього середовища, реагу­вання на зовнішні виклики, партія повинна здійснювати стратегічні розроблення: політологічні, економічні, со­ціальні дослідження ситуації в країні, стану суспільства, його сегментів, електоральних уподобань та інших явищ і інститутів, що дає змогу виробити стратегію виборчої кам­панії; розроблення програмних документів, а також доку­ментів для внутрішнього і зовнішнього використання. До таких досліджень партії залучають фахівців з відповідних питань, використовують потенціал власних дослідниць­ких інститутів, фондів.

Діяльність партії щодо поповнення своїх лав

Навіть найбільш організована й успішна політична партія повинна дбати про своє майбутнє, тобто поповнення своїх лав, що є важливою передумовою здійснення її стра­тегічних планів за всіма програмними напрямами. Члени партії є її найвагомішим ресурсом, що віддає свої ідеї, енергію, здібності, певні кошти, приносить голоси.

Світова практика виробила багато методів роботи щодо збільшення чисельності партії. Однак у будь-якому разі вона повинна відбуватися на основі певних принципів, за чітким планом, цілеспрямовано.

Робота із партійного поповнення спрямовується на гро­мадян, які голосують за партію, симпатизують її стратегіч­ному курсу, і починається з їх ідентифікації. З цією метою можуть бути використані пряма агітація, а також опосе­редковані методи: спонсорування медичних установ, у яких добровольці-професіонали надають безплатні кон­сультації; консультації кваліфікованих юристів; замо­влення освітніх, культурно-мистецьких передач на телеба­ченні тощо.

До осіб, які потенційно можуть вступити в партію, най­частіше звертаються персонально листом або по телефону. Пропозицію про вступ підписує голова партії. У листі має бути анкета кандидата на вступ, а також конверт зі зворот­ною адресою. Можна додати брошуру, буклет з інформа­цією про партію. При цьому бажано передбачати додатко­ві контакти з особою за умови неотримання від неї відпові­ді протягом двох тижнів. Контакт можна здійснити листом, персонально або по телефону.

Після проведення масової агітаційної кампанії необ­хідно проаналізувати її результати з керівником цього на-

152 Предмет і специфіка прикладної політології

пряму діяльності партії. Для новачків організовують спе­ціальний інформаційний захід, на якому їх знайомлять з лідерами, посадовими особами партії та між собою.

Для підтримання єдності лав, забезпечення обізнаності громадян про справи партії проводять тренінги, курси, об­мін досвідом.

Формування і розвиток політичної партії є копіткою роботою, яка вимагає багато фізичних і матеріальних ре­сурсів. В іншому разі, вона ризикує перетворитися на суто номінальний інститут. Щоб уникнути цього, партія має за­безпечити діяльність розгалуженої адміністративної й ко­мунікаційної інфраструктури; вона повинна мати стабіль­ний імідж, пропонувати переконливі рішення щодо розв'я­зання суспільних проблем; знаходити людей, готових вступити до її лав, навчати активістів; мати стабільні дже­рела фінансування; забезпечити зрозумілий і прозорий процес прийняття внутріпартійних рішень; враховувати думки місцевих організацій, розширювати коло суб'єктів прийняття рішень, яке не повинно обмежуватися най­ближчим оточенням її лідера.

Організаційна структура політичних партій України

За інформацією Міністерства юстиції, станом на 1 липня 2008 року в Україні зареєстровано 148 політичних партій. У всіх регіонах України відповідні структурні утворення мають лише 27 політичних партій. Діяльність 35-ти політичних партій поширюється на менш ніж поло­вину регіонів України (від 13 до 1). Не мають жодного за­реєстрованого структурного утворення 11 політичних пар­тій. Найбільше зареєстрованих обласних, районних, місь­ких партійних організацій є в Донецькій (1709), Дніпропетровській (1262), Київській (1152), Харківській (1119), Одеській (1084) областях. У Автономній Республі­ці Крим зареєстровано 77 республіканських та 757 районних у містах організацій. У місті Києві зареєстровано 96 місь­ких та 489 районних організацій; у Севастополі — 71 міську і 96 районних організацій політичних партій.

У 2007 р. 4,6% громадян України були членами полі­тичних партій. Понад 83% громадян України протягом 1993—2007 pp. не входили до жодної політичної партії чи громадської організації. Рівень довіри громадян до політич­них партій залишається невисоким; майже половина грома­дян України не є прибічниками жодної політичної партії.

Дата добавления: 2015-06-04