Цього Кодексу

5. Усі питання, пов'язані зі звільненням присяжних від участі в роз­гляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом при­сяжних вирішуються ухвалою суду у складі двох професійних суддів, що постановляється після проведення наради на місці без виходу до парадної кімнати, крім випадків, коли вихід до парадної кімнати буде визнаний су­дом необхідним. У разі якщо судді не прийшли до одноголосного рішен­ня щодо вирішення питання, пов'язаного зі звільненням присяжного від участі в розгляді кримінального провадження або самовідводом чи відво­дом присяжного, присяжний вважається звільненим від участі в розгляді кримінального провадження або відведеним.

6. Якщо після виконання вимог, передбачених частинами першою -п'ятою цієї статті, присяжних залишилось більше необхідної для участі в судовому розгляді кількості, присяжні визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа присяжних, що не були звільнені або відведені від участі в розгляді кримінального провадження.

7. Якщо в результаті виконання дій, зазначених у частині п'ятій цієї статті, присяжних залишилось менше необхідної для участі в судовому роз­гляді кількості, секретар судового засідання за вказівкою головуючого ви­кликає присяжних додатково.

8. Після відбору основних присяжних відбирається двоє запасних присяжних з додержанням зазначених у цій статті правил.

9. Прізвища відібраних основних і запасних присяжних заносяться до журналу судового засідання в тому порядку, в якому їх було відібрано.

10. Запасні присяжні під час судового засідання постійно перебува­ють на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути вклю­чені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з основних присяжних продовжувати участь у судовому розгляді. Про за­міну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних виносить ухвалу.

1. Коментована стаття визначає порядок відбору присяжних у суді.

2. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених КПК, вирішує справи у складі суду спільно із суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

3. Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здій­снюється у порядку, визначеному КПК, Законом України «Про судоустрій і ста­тус суддів» (ч. З ст. 61 Закону).

4. Частина 1 ст. 387 КПК визначає, що відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання.

5. Головуючий у судовому засіданні повідомляє присяжним: а) яке про­вадження підлягає розгляду; б) умови їх участі в судовому засіданні. Крім того, він роз'яснює присяжним їх права та обов'язки.

6. Кожен із присяжних відповідно до ч. 1 ст. 387 КПК має право заявити про неможливість його участі в судовому засіданні, вказавши конкретну при­чину, та заявити собі самовідвід.

7. Головуючий відповідно до ч. З ст. 387 послідовно з'ясовує: 1) чи немає передбачених КПК або іншим законом підстав, які перешкоджають залученню громадянина як присяжного; 2) чи є підстави для звільнення окремих присяж­них від виконання їх обов'язків; 3) чи є підстави для звільнення присяжних від виконання їх обов'язків за їх усними чи письмовими заявами.

8. Прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання для з'ясування обставин, які можуть перешкоджати участі присяжного у судовому розгляді; учасники судового про­вадження мають право заявити відвід з підстав, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК, кожному з присяжних, які з'явилися в судове засідання.

9. Питання, які пов'язані зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження та із відводом чи самовідводом присяжних вирі­шується ухвалою суду у складі двох професійних суддів, яка постановляється ними після проведення наради на місці без виходу до нарадчої кімнати. Якщо суд визнає за необхідне вийти до нарадчої кімнати, тоді така ухвала буде по­становлена суддями в нарадчій кімнаті.

10. Присяжний вважається звільненим від участі в розгляді кримінального провадження або відведеним, якщо судді не прийшли до одноголосного рішен­ня щодо вирішення питань, пов'язаних зі звільненням присяжного від участі у розгляді кримінального провадження або його самовідводом чи відводом.

11. Частина 6 ст. 387 КПК містить вимогу, що якщо після виконання ви­мог, передбачених ч. 1-5 коментованої статті, присяжних залишилося більше необхідної для участі в судовому розгляді кількості, то присяжні визначаються за допомогою автоматизованої системи документообігу суду з числа присяж­них, які не були звільнені або відведені від участі в розгляді кримінального

провадження.

12. Секретар судового засідання за вказівкою головуючого викликає при­сяжних додатково, в тому випадку, якщо в результаті виконання дій, зазначених у ч. 5 ст. 387 КПК, присяжних залишилось менше необхідної для участі в судо­вому засіданні кількості.

15. За правилами коментованої статті після відбору основних присяжних відбувається відбір двох запасних присяжних.

16. До журналу судового засідання заносяться прізвища відібраних осно­вних і запасних присяжних в тому порядку, в якому їх було відібрано (ч. 9

ст. 387 КПК).

15. Під час судового засідання запасні присяжні постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку вони можуть бути включені до складу основних присяжних, якщо хтось з основних присяжних не може продо­вжувати участь у судовому засіданні. Про заміну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних постановляє ухвалу.

Стаття 388. Приведення присяжних до присяги

1. Після закінчення відбору основних і запасних присяжних вони за­ймають місця, відведені їм головуючим.

2. За пропозицією головуючого присяжні складають присягу тако­го змісту: «Я (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю виконувати свої обов'язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді до­кази, при вирішенні питань керуватись законом, своїм внутрішнім переко­нанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині».

Текст присяги зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 388 КПК після закінчення відбору основних і за­пасних присяжних вони займають місця в залі судового засідання, які відведені

їм головуючим.

2. За пропозицією головуючого присягу складають як основні, так і запас­ні присяжні. Присяга являє собою урочисту офіційну обіцянку додержуватися певних зобов'язань, коло яких визначено законом. Присяга є клятвою вірності обраній справі. Текст присяги містить оціночні поняття: внутрішнє переконан-

ня, совість. Ці категорії запозичені з етики. Законодавець відводить саме вну­трішньому переконанню найважливішу роль у процесі оцінки доказів. Історія дослідження цієї категорії достатньо давня: від повної свободи внутрішнього переконання суддів у суді геліастів у Стародавній Греції та присяжних суддів у Стародавньому Римі до вільної оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддями у сучасних умовах. Внутрішнім переконанням присяжного є тверда, міцно усталена думка про обставини та особу, щодо якої реалізовується кримі­нальне провадження. Совість присяжного виступає як усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки, передусім, перед самим собою, суспільством. Вона проявляється через моральні принципи, по­гляди та переконання. Саме тому законом пред'являються високі вимоги до осіб, які можуть бути присяжними у суді.

Текст присяги має зачитати кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі.

3. Відмова присяжного прийняти присягу спричинює його відвід. При цьому основний присяжний, який відмовився від присяги, може бути заміне­ний запасним.

С т а т т я 389. Недопустимість незаконного впливу на присяжного 1. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримі­нального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спіл­куватися з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримі­нального провадження заборонено протягом усього судового процесу спілкува­тися з присяжними інакше, ніж за правилами, передбаченими КПК.

Незалежність суддів та самостійність суду, підпорядкування їх Конститу­ції і закону забезпечується тим, що процедура судочинства в суді присяжних сприяє відмежуванню суддів від незаконного впливу заінтересованих осіб. Для пересічних громадян ця умова є важливою гарантією верховенства прав люди­ни і громадянина.

2. З іншого боку, присяжний зобов'язаний не спілкуватись без дозволу го­ловуючого з особами, які не входять до складу суду (див. п. 4 ч. 2 ст. 386 КПК).

3. Недопустимість незаконного впливу на присяжного забезпечується і тим, що він і члени його сім'ї знаходяться під особливим захистом держави. Відповідно до ч. З ст. 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжного в повному обсязі поширюються гарантії незалежності і недотор­канності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здій­снення правосуддя (див. також ст. 48 цього Закону).

Стаття 390. Усунення присяжного

1. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження у таких випадках:

- 813

1) у разі невиконання присяжним обов'язків, передбачених частиною другою статті 386 цього Кодексу;

2) за наявності обгрунтованих підстав вважати, шо присяжний у ре­зультаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для ви­рішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

2. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішен­ням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється мотивованою ухвалою.

3. У разі усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, після чого судовий розгляд продовжується, або, у разі від­сутності запасного присяжного, здійснюється відбір нового присяжного в порядку, передбаченому цим параграфом, після чого судове провадження розпочинається з початку.

1. Коментована стаття передбачає підстави та порядок усунення присяж­ного від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження.

2. Підставами для усунення присяжного є: 1) невиконання присяжним обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 386 КПК; 2) наявність обгрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу (зустрічі та бесіди з родичами та друзями обвинуваченого, потерпілого, іншими учасниками про­цесу, ознайомлення з письмовими матеріалами провадження тощо) втратив не­упередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

3. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому роз- гляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішенням біль­шості від складу суду присяжних. Таке рішення приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється вмотивованою ухвалою.

4. У випадку усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, після чого судовий розгляд продовжується.

5. Якщо відсутній запасний присяжний, то здійснюється відбір нового присяжного в порядку, передбаченому параграфом 2 глави ЗО КПК. Після від­бору нового присяжного судове провадження розпочинається з початку.

С т а т т я 391. Порядок наради і голосування в суді присяжних

1. Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ста­вить на обговорення питання, передбачені статтею 368 цього Кодексу, про­водить відкрите голосування і веде підрахунок голосів.

2. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

3. Ніхто із складу суду присяжних не має права утримуватися від голо­сування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому

разі голос того, хто утримався, додасться до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжнос­тей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питан­ня вирішується шляхом голосування.

4. Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

5. У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу при­сяжним у складенні судового рішення.

1. Стаття 391 КПК визначає порядок наради і голосування в суді присяжних.

2. Головуючий керує нарадою суду присяжних, послідовно ставить на об­говорення питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК), проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Головуючий діє від імені всього суду і за його згодою. Він спрямовує кримінальне провадження, будучи наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями.

3. Кожне з питань, передбачених ст. 368 КПК, вирішується простою біль­шістю голосів. Головуючий голосує останнім. Положення закону про те, що головуючий голосує останнім, спрямоване на забезпечення свободи волевияв­лення кожним суддею і виключення будь-якого впливу головуючого на інших суддів, які входять до суду присяжних.

4. Частина 3 ст. 391 КПК містить вимогу, що ніхто зі складу суду присяж­них не має права утриматися від голосування, крім одного випадку. Мова йде про вирішення питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосували за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, до­дається до голосів, поданих за найсприятливіше рішення для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.

5. Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку. Вона не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріа­лів провадження і є відкритою для ознайомлення.

Окрема думка є гарантом реалізації рівності, незалежності, верховенства права та об'єктивної правової позиції суду. У регламенті Європейського суду з прав людини (правило 74 § 2) зазначено: «Будь-який суддя, що брав участь у розгляді справи, має право додати до рішення або свою окрему думку, що збігається чи розходиться з рішенням, або просто констатацію своєї незгоди». Така норма є актуальною і для України, оскільки безпосередньо кореспонду­ється з главою 4 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», норми якого зобов'язують державу при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p., практику Євро­пейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

6. Головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні су­дового рішення, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, від­сутні професійні судді.

Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових за­ходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначе­них цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слід­чого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Провадження в апеляційній інстанції є однією із стадій кримінально­го процесу, в якій апеляційний суд за апеляцією перевіряє законність і обгрун­тованість судових рішень, зазначених у ст. 347 КПК.

2. Особливістю апеляції є те, що за скаргою справа розглядається не за письмовими матеріалами кримінального провадження (крім деяких винятків -див. коментар до ст. 406 КПК), а на основі нового, повного або часткового до­слідження доказів, що були предметом розгляду суду першої інстанції, а також вперше представлених сторонами або витребуваних судом, тобто на основі проведення судового розгляду.

3. Апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення су­дів першої інстанції, що не набрали законної сили. Про порядок набрання за­конної сили судовим рішенням див. коментар до ст. 532 КПК.

4. Апеляція може бути подана на наступні ухвалені судами першої інстан­ції рішення, що не набрали законної сили:

обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК (див. коментар до ст. 394 КПК);

ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових за­ходів виховного або медичного характеру (ст.ст. 501, 516 КПК);

ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ст. 309 КПК;

- 817

інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.

5. До ухвал слідчого судді, на які може бути подана апеляція, відносять­ся ухвали, передбачені ст. 309 КПК (див. коментар до ст. 309 КПК).

6. До інших ухвал, на які може бути подана апеляція, відносяться такі, наприклад, ухвали:

про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні ви­правлень (ч. З ст. 379 КПК);

про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні (ч. 4 ст. 380 КПК);

про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ч. 5 ст. 539 КПК);

про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 288 КПК);

про закриття кримінального провадження (ч. 8 ст. 284 КПК);

про тимчасовий арешт (ст. 583 КПК);

про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із за­конодавством України (ст. 610 КПК).

7. Крім зазначених ухвал, інші ухвали, постановлені слідчими суддями під час досудового провадження, а також постановлені судами під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбаче­них ч. 1 коментованої статті, окремому оскарженню не підлягають.

8. Подача апеляції зупиняє набрання судовим рішенням законної сили.

9. Законність і обгрунтованість судових рішень судів першої інстанції, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, підляга­ють перевірці в апеляційній інстанції при розгляді апеляції на вирок або ухвалу, що можуть бути оскаржені у передбаченому законом порядку. Заперечення про­ти ухвал, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

Стаття 393. Право на апеляційне оскарження 1. Апеляційну скаргу мають право подати:

1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний ви­рок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав ви­правдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи за­хисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповно­літній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового

заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповно­літнього;

5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

Дата добавления: 2015-06-25