Присяжних. 4 страница

Вирок є єдиним документом стосовно всього кримінального проваджен­ня. Суд повинен дати категоричну відповідь не тільки щодо всієї сукупності фактів, що становить зміст обвинувачення, а й стосовно кожного окремого фак­ту. Він може визнати одні факти, іншим - дати іншу оцінку, треті - відкинути. Проте щодо кожного з них відповідь мусить бути повною та однозначною - по­зитивною або негативною.

У кожному провадженні в одному судовому розгляді суд ухвалює лише один вирок, незалежно від кількості кримінальних правопорушень, інкриміно­ваних обвинуваченому, і кількості обвинувачених, охоплених цим проваджен­ням. Це не стосується випадку, якщо судове провадження щодо одного або кіль­кох обвинувачених було зупинено на підставі ст. 335 КПК і судовий розгляд стосовно цього обвинуваченого був відновлений після ухвалення вироку щодо інших обвинувачених. У цьому випадку в судовому розгляді на цього обвину­ваченого буде ухвалено самостійний вирок.

9. Обвинувальний вирок може бути ухвалений за умови, що висновки суду про винуватість обвинуваченого повністю підтверджені матеріалами кри­мінального провадження, які перевірені в судовому засіданні. Якщо обвинува­чений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд залежно від того, як вирішується питання про його покарання, ухвалює один із видів обвинувального вироку: 1) із призначенням покарання; 2) зі звільненням від покарання; 3) зі звільненням від відбування призначеного покарання.

10. Обвинувальний вирок з призначенням передбаченого законом України про кримінальну відповідальність покарання ухвалюється за відсутності під­став для звільнення від відбування покарання та підстав для звільнення від по­карання.

11. Звільнення від покарання та його відбування є однією з форм реалі­зації кримінальної відповідальності і застосовується у випадках, якщо мета покарання вже досягнута без реального відбування покарання внаслідок по­зитивної поведінки обвинуваченого чи з інших передбачених кримінальним законодавством підстав, або не може бути досягнута через хворобу цієї особи. Характерними ознаками звільнення від покарання та його відбування є те, що: 1) будь-який з його видів може застосовуватися лише до особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду і їй призначена відповідна міра покарання; 2) застосування будь-якого з його видів становить виключну прерогативу суду, крім звільнення від покаран­ня на підставі закону України про амністію чи акта помилування; 3) підста­ви застосування звільнення від покарання та його відбування безпосередньо

випливають з мети покарання. За зазначеними ознаками звільнення від пока­рання та його відбування відрізняються від звільнення від кримінальної відпо­відальності (ст. 44 КК України).

Фактичною (матеріальною) підставою звільнення від покарання та його відбування є недоцільність або неможливість призначення чи виконання по­карання внаслідок втрати чи значного зменшення суспільної небезпеки особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, погіршення стану її здоров'я або ж в силу зміни закону. Ці загальні підстави конкретизуються стосовно окремих видів звільнення від покарання та його відбування.

12. Обвинувальний вирок зі звільненням від покарання ухвалюється: 1) стосовно особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 КК); 2) внаслідок втрати особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК); 3) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної від­повідальності (ч.5 ст. 74 КК); 4) за хворобою (ст. 84 КК); 5) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК) (якщо необхідність застосування закону про амністію або акта про помилування з'ясовується під час судового провадження).

13. Обвинувальний вирок зі звільненням від відбування покарання ухвалю­ється: 1) з випробуванням протягом призначеного судом іспитового строку (ст. 75 КК); 2) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); 3) з випробуванням неповнолітніх (ст. 104 КК); 4) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК).

14. Обвинувальний вирок зі звільненням від відбування покарання і за­стосуванням інших заходів, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, ухвалюється у разі заміни більш м'яким покаранням пока­рання повністю на підставі закону України про амністію або акта помилування (якщо необхідність застосування закону про амністію або акта про помилуван­ня з'ясовується під час судового провадження).

17. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухва­люється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Це правило випливає з принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК) і озна­чає, що у вироку суд визнає встановленими лише ті факти, які доказані без­перечно і в їх існуванні у суду сумнівів немає, у кримінальному провадженні встановлена об'єктивна істина. Суд не має права ухвалити обвинувальний ви­рок, якщо не спростовані всі доводи захисту про невинуватість обвинувачено­го. Сумніви в доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути шляхом подальшого дослідження доказів, трактуються на користь обвинуваченого, і в цьому разі суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Стаття 374. Зміст вироку

1. Вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної

Дата добавления: 2015-06-25