Ухвали. 1 страница

Прокурор;

Неповнота судового розгляду;

Прокурор;

7) потерпший або його законний представник чи представник -у час­тині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник -у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосу­ється вирішення цивільного позову;

10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Апеляція - це скарга учасника кримінального провадження на винесене судове рішення з проханням про його скасування або зміну в апеляційному по­рядку.

2. Перелік осіб, наділених правом подати апеляцію, є вичерпним і по­ширювальному тлумаченню не підлягає. Водночас, треба враховувати, що ст. 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень суду в порядку, передбаченому КПК України. Керуючись принципом забезпе­чення доступу до правосуддя, єдиним критерієм, що дозволяє визначити, які судові рішення можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, має бути обмеження конституційних прав і свобод громадян.

3. Апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно яко­го ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого. Інтереси стосуються обвину­ваченого у тому випадку, коли прямо або побічно рішення і судження вступної, мотивувальної або резолютивної частин вироку мають значення для обвинува­ченого в правовому, фізичному, матеріальному або моральному відношенні.

4. Апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник в частині мотивів і підстав виправдання. Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдуваль­ний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) це кримінальне правопору­шення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад криміналь­ного правопорушення. Таким чином, виправдувальний вирок може бути оскар­жений обвинуваченим, його законним представником або захисником у зв'язку з їх незгодою із визначеною однією зі згаданих трьох підстав виправдання або у зв'язку з наявністю у мотивувальній частині вироку тверджень, що порушують права обвинуваченого. Скарги на виправдувальний вирок у випадку смерті виправданого мають право подати його законний представник та близькі родичі, якщо вони не згодні з мотивом виправдання.

5. Апеляційну скаргу мають право подати підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник з будь-яких підстав, адже закон не об­межує ані коло судових рішень, що можуть бути оскаржені такими учасниками провадження, ані підстави такого оскарження.

6. Апеляційну скаргу мають право подати законний представник, захис­ник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питан­ня про застосування примусового заходу виховного характеру, в частині, що стосується інтересів неповнолітнього (див. ст. 516 КПК). Інтереси стосуються неповнолітнього, щодо якого вирішувалося питання про застосування приму­сового заходу виховного характеру, у тому випадку, коли прямо або побічно рішення і судження вступної, мотивувальної або резолютивної частин вироку мають значення для такого неповнолітнього в правовому, фізичному, матеріаль­ному або моральному відношенні.

7. Апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захис­ник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового за­ходу медичного характеру з будь-яких підстав, адже закон не обмежує підстави такого оскарження.

8. Апеляційну скаргу має право подати прокурор з будь-яких підстав, адже закон не обмежує ані коло судових рішень, що можуть бути оскаржені ним, ані підстави такого оскарження. При цьому треба враховувати, що згід­но з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної скарги мають також, не­залежно від їх участі в судовому розгляді, службові особи органів прокура­тури вищого рівня: Генеральний Прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники. У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному порядку можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.

9. Апеляційну скаргу має право подати потерпілий або його законний представник чи представник у частині, що стосується інтересів потерпіло­го, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 56 КПК потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Тож, подаючи апеляцію, потерпілий не має права збільшити розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що був визначений у суді першої інстанції. Так само при відмові прокурора від підтримання обвинувачення потерпілий не може збільшити обсяг обвинувачення в апеляційній скарзі в порівнянні з тим, від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції.

10. Апеляційну скаргу має право подати цивільний позивач, його пред­ставник або законний представник, цивільний відповідач або його представ­ник у частині, що стосується вирішення цивільного позову. Згідно зі ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно не­безпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити

цивільний позов. Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції має також розглянути та прийняти рішення стосовно заявленого цивільного позову (ст. 374 КПК). Саме тому коментована стаття визначає, що цивільний позивач та цивільний відповідач (їх представники) мають право звертатися з апеляційною скаргою на судове рішення, посилаючись на незаконність чи необґрунтованість цього рішення лише в частині вирішення цивільного позову. Аргументи, що стосуються доведеності інших обставин, правильність застосування кримінального та кримінального процесуального закону, справедливість призначеного судом покарання, викладенні в апеляційних скаргах вказаних осіб, не підлягають дослідженню під час апеляційного розгляду та взагалі не є підставою для відкриття апеляційного провадження.

11. Апеляційну скаргу мають право подати також інші особи у ви­падках, передбачених КПК України. Так, обвинувачений, стосовно якого кримінальне провадження закрите, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію в частині мотивів і підстав закриття провадження. Також апеляційні скарги можуть бути подані особами, щодо яких були застосовані такі заходи забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність, відсторонення від посади. Так само апеляцію може подати особа, яка має право на подання скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора (див. коментар до ст. 303 КПК) та якій було повернено скаргу або відмовлено у відкритті провадження щодо поданої скарги (див. коментар до ст. 304 КПК).

12. Захисник обвинуваченого, що брав участь у суді першої інстанції, має право подати апеляцію за власною ініціативою, однак тільки в інтересах обви­нуваченого, а не всупереч їм.

13. Захисник не вправі оскаржити вирок, якщо після його постановления і проголошення обвинувачений відмовляється від захисника. При відмові засу­дженого від захисника суд повинен з'ясувати, чи не є це рішення вимушеним, наприклад, через відсутність засобів на оплату послуг захисника або з інших об'єктивних причин засуджений не може запросити захисника.

14. Відмова від захисника у випадках, коли його участь є обов'язковою (див. ст. 52 КПК), може бути прийнята апеляційним судом тільки у разі, якщо засуджений або виправданий обгрунтує її мотивами, які суд визнає вартими уваги. У такому випадку захисник замінюється іншим.

15. При відмові від апеляції захисника провадження закривається, якщо ця відмова прийнята судом, а інші апеляції відсутні.

16. У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбаче­них ст. 52 КПК, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погір­шення становища засудженого або виправданого.

17. Апеляцію може подати захисник, який не брав участі в судовому роз­гляді судом першої інстанції, але має угоду з засудженим або виправданим про надання правової допомоги під час апеляційного провадження.

18. Апеляції, подані в суд особами, що не мають права на їхню пода­чу, повертаються цим особам з роз'ясненням причин їхнього повернення (див. ст. 399 КПК).

19. Особа, яка подала апеляцію, до початку розгляду в апеляційному суді має право доповнити, змінити або відмовитись від своєї апеляції, а та­кож подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду (див. ст.ст. 402, 403 КПК).

Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спроще­ного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав роз­гляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо-слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспо­рювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Ко­дексу.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником ви­ключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою -сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключ­но з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покаран­ня; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом ви­мог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кри­мінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підо­зрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником ви­ключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгодже­не сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення по­карання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Ко­дексу угода не може бути укладена.

1. Згідно з ч. 1 ст. 381 КПК суд за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора має право розглянути обвинувальний акт щодо вчи­нення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти та­кого розгляду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встанов­лені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учас­никами судового провадження. В такому випадку вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учас­ників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Водночас, відповідно до ч. З ст. 382 КПК суд має право призначити судовий розгляд у су­довому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. В такому випадку апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та апеляційний розгляд відбуваються в загальному порядку, передбаченому главою 31 КПК.

2. Згідно з ч. З ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечу­ють учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження дока­зів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. В та­кому разі судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апе­ляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потер­пілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог

глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку по­терпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав:

1) призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;

2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 4) нез'ясування судом добровільності укладен­ня угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

5. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між по­терпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

6. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обви­нувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного до­казового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової

допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захи­щатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвину­вачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачених ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі за­твердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення уго­ди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений прокурором ви­ключно з підстав: 1) призначення судом покарання, менш суворого, ніж узго­джене сторонами угоди; 2) затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам; 3) затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий.

Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстан­ції.

2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом трид­цяти днів з дня їх проголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

4. Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінально­го провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

1. Головуючий у суді першої інстанції та слідчий суддя зобов'язаний роз'яснити учасникам процесу зміст вироку, ухвали, строки і порядок їх оскар­ження (див. ч. 1 ст. 376 КПК).

2. Апеляційна скарга подається: 1) на судові рішення, ухвалені судом пер­шої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення; 2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

3. Якщо апеляція подана безпосередньо в апеляційний суд всупереч п. 1 ч. 1 коментованої статті, суддя-доповідач має право залишити апеляційну скар­гу без руху, повернути її чи відмовити у відкритті апеляційного провадження лише на підставах, визначених у ст. 399 КПК. Якщо такі підстави відсутні, суд­дя, доповідач має винести ухвалу про відкриття апеляційного провадження та здійснити дії, передбачені ст.ст. 398, 401 КПК.

4. У випадку порушення правил територіальної чи інстанційної підсудності при поданні апеляційної скарги така скарга направляється до іншого суду відповідно до положень ст. 34 КПК.

5. Апеляційна скарга може бути подана: 1) на вирок або ухвалу про застосу­вання чи незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; 2) на інші ухвали суду першої інстанції- протягом семи днів з дня її оголошення; 3) на ухвалу слідчого судді - про­тягом п'яти днів з дня її оголошення. При цьому треба враховувати, що якщо скла­дання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право об­межитись складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині (ст. 376 КПК). В такому випадку строк на апеляційне оскар­ження має рахуватись з моменту оголошення повного тексту судового рішення.

6. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно піс­ля їх постановления.

7. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ви­року чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

8. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому для здійснення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

9. Про порядок обчислення процесуальних строків див. коментар до ст. 115 КПК.

10. Про порядок поновлення пропущеного строку на апеляційне оскар­ження див. коментар до ст. 117 КПК.

11. Про наслідки пропущення строку на апеляційне оскарження див. ко­ментар до ст. 399 КПК.

12. Перебування матеріалів кримінального провадження в суді першої ін­станції протягом строку, встановленого для подачі апеляції, і заборона на їх ви­требування в цей період є гарантіями права учасників процесу на ознайомлення з цими матеріалами й апеляціями, що надійшли в суд.

13. Протягом строку, встановленого для подачі апеляції, суд першої ін­станції за наявності відповідних клопотань сторін зобов'язаний надати їм мож­ливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Учасники судового провадження також мають право отримати копію запису судового за­сідання, зробленого за допомогою технічного засобу.

Стаття 396. Вимоги до апеляційної скарги

1. Апеляційна скарга подається в письмовій формі.

2. В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обгрунтування и зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судо­вого рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

6) перелік матеріалів, які додаються.

3. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

4. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були до­сліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

5. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

6. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів нада­ються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам криміналь­ного провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на об­винуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

1. Форма і зміст апеляції мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у них формулювань, доводів і прохань залежать наслідки роз­гляду апеляції. Саме тому до форми і змісту апеляції пред'являються жорсткі вимоги. Апеляційна скарга подається лише в письмовій формі. Вимоги до зміс­ту апеляції є вичерпними та містяться у коментованій статті.

2. В апеляції вказується повна офіційна назва апеляційного суду. Інстан-ційна підсудність визначена ст. 33 КПК.

3. Фізична або юридична особа, що подає апеляцію, повинна вказати своє прізвище, ім'я і по батькові, процесуальне положення в кримінальній справі, місце проживання або перебування. Номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти не є обов'язковими реквізитами апеляційної скарги, однак, якщо такі є, то зазначення їх в апеляції прискорить та спростить процедуру повідомлення про дату та час призначення апеляційного розгляду, про заперечення та доповнення до поданих апеляційних скарг. Водночас, повідомлення учасників кримінального провадження про подані апеляції має відповідати вимогам, визначеним у главах 6 та 11 КПК.

4. Прокурор, крім того, повинен вказати своє посадове становище, чи брав він участь у судовому засіданні при розгляді справи або затверджував обви­нувальний акт.

5. В апеляції зазначається, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць і рік його винесення, прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої ухвалене рішення, суть вироку, ухвали (якщо осо­ба засуджена - за якою статтею, частиною статті КК і до якого покарання, якщо виправдана - за якою статтею КК, частиною статті тощо). В апеляції виклада­ється короткий зміст судового рішення і наводяться формулювання зі змісту його мотивувальної частини, що оскаржується.

6. В апеляції повинні мати місце вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (див. ст. 409 КПК), які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, привести конкретні докази й аргументи в обгрунтування кожної позиції.

7. У скарзі зазначаються докази, які підтверджують наведені в ній доводи і обґрунтовують висунуті до суду апеляційної інстанції вимоги. Доводи автора апеляційної скарги в обгрунтування своїх вимог можуть стосуватися як фактичних, так і юридичних обставин. Коло зазначених у скарзі доказів може бути ширше кола доказів, досліджуваних при розгляді кримінального провадження слідчим суддею або в суді першої інстанції. При цьому нові докази, зазначені у скарзі, можуть бути розділені на дві групи. До першої з них належать ті, які були отримані в ході досудового розслідування, але з тих чи інших причин не були досліджені слідчім суддею або в суді першої інстанції. Це - фактичні дані (відомості), що набули встановленої законом процесуальної

форми. Тому до них повною мірою можна застосувати термін «доказ», хоча в результаті дослідження в апеляційному суді вони можуть бути відкинуті як такі, що не відносяться до предмета доказування, або є недопустимими чи недостовірними. Другу групу становлять ті відомості та їх джерела, які не булі зафіксовані до моменту винесення оскаржуваного рішення і тому не досліджувалися в ході судового розгляду і в силу цього не набули належної процесуальної форми. Всі ці відомості стануть кримінальними процесуальними доказами після того, як вони будуть досліджені під час апеляційного розгляду. В основу вироку чи іншого рішення зазначеного суду можуть бути покладені лише ті докази, які були ним досліджені і набули тим самим належної процесуальної форми.

Дата добавления: 2015-06-25