Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте сутність кредитних операцій центральних банків із ко­
мерційними банками.

2. Проаналізуйте види кредитів рефінансування центрального
банку.

3. Розкрийте основні умови допуску банків до операцій рефінансу­
вання Національним банком.

4. Які види забезпечення кредитів рефінансування приймаються На­
ціональним банком?

5. Проаналізуйте основні вимоги, що висуваються до векселів, які
приймаються для забезпечення кредитів рефінансування НБУ.

6. У чому полягає сутність рефінансування банків через надання
кредитів овернайт?

7. Проаналізуйте механізм надання банкам кредитів овернайт.

8. У чому полягає сутність рефінансування банків шляхом коротко­
строкового та середньострокового кредитування банків?

9. Розкрийте порядок проведення кредитних тендерів Національного
банку.

10. Проаналізуйте порядок проведення операцій прямого РЕПО.

11. Розкрийте порядок проведення операцій зворотного РЕПО.

12. Які умови та механізм надання стабілізаційного кредиту?

13. Проаналізуйте варіанти надання стабілізаційного кредиту комер­
ційним банкам.

14. Розкрийте сутність і види депозитних операцій НБУ.

15. Що таке депозитні сертифікати НБУ, які умови їх випуску та роз­
міщення?

16. Розкрийте сутність та умови проведення операцій НБУ з держав­
ними цінними паперами на відкритому ринку.

17. Проаналізуйте роль центрального банку в організації міжбанків­
ських розрахунків.

18. Розкрийте сутність принципів здійснення міжбанківських розра­
хунків.

19. Який механізм здійснення міжбанківських розрахунків через ор­
ганізацію двосторонніх кореспондентських відносин?

20. У чому полягає особливість міжбанківських розрахунків із вико­
ристанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з роз­
рахунків?

21. Як здійснюються міжбанківські розрахунки з використанням спе­
ціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ)?

22. Проаналізуйте методи здійснення міжбанківських розрахунків в
Україні.

23. Розкрийте сутність і основні завдання СЕП НБУ.

24. Які загальні умови виконання розрахунків через СЕП НБУ?

25. Проаналізуйте загальні принципи організації роботи СЕП НБУ.

26. Розкрийте особливості моделей обслуговування банків (філій) у
СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком.

27. Яка технологія міжбанківських розрахунків у СЕП Національного
банку України?

28. Проаналізуйте організацію міжбанківських розрахунків через СЕП
НБУ.

29. Назвіть особливості здійснення міжбанківських розрахунків за ко­
респондентськими рахунками лоро, ностро в Україні.

30. Розкрийте механізм здійснення розрахунків через внутрішньобан-
ківську платіжну систему в Україні.

Розділ 5 РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Сутність і завдання банківського регулювання

і нагляду

Однією з важливих функцій держави є регулювання та нагляд за

банківською діяльністю з метою забезпечення стабільності банківсь­кої системи, а разом з нею - всіх суб'єктів господарювання. Державне регулювання банківської діяльності здійснюється в першу чергу в межах банківської системи та реалізується через вплив центрального банку на комерційні банки.

Напрямками впливу центрального банку на діяльність комерцій­них банків є такі:

1) формування законодавчих та інших правових умов, які дозво­
ляють комерційним банкам реалізувати свої економічні інтереси
(організаційно-правовий напрямок);

2) визначення економічних нормативів і нагляд за їх дотриманням
із метою забезпечення ліквідності банківської системи (напрямок не­
прямого економічного впливу).

Банківське регулювання - це комплекс заходів, використовуючи які, держава через центральний банк (або інший регулятивний орган) забезпечує стійке, надійне функціоігування комерційних банків, що дозволяє не допустити нестабільності у банківському секторі.

Здійснюючи регулювання банківської діяльності, центральний банк розробляє та затверджує спеціальні правила та інструкції на виконан­ня чинних законодавчих актів, а також визначає умови та способи здійснення банківської діяльності.

Необхідність державного регулювання банківської діяльності обу­мовлюється роллю і значенням банків у сучасному суспільстві. Банки є комерційними підприємствами, які мають на меті отримання при­бутку. Водночас вони виконують ряд вкрай важливих для суспільства функцій, а саме: розрахунково-касове обслуговування підприємств і

населення, кредитування економічних суб'єктів, збереження грошових заощаджень та ін., що й зумовлює важливість і доцільність регулюван­ня їхньої діяльності. Крім того, необхідність регулювання банківської діяльності пояснюється потребою захисту і зміцнення фінансової піра­міди, що утворюється через диверсифікацію пасивів банків, а також тим, що банки формують механізм платежів в економіці, і навіть част­кове його порушення спричиняє дуже великі втрати для суспільства. Основними завданнями банківського регулювання є такі:

• забезпечення стабільності й надійності банківської системи;

• захист інтересів вкладників;

• забезпечення довіри до банківського сектора з боку громадсь­
кості;

• сприяння розвитку конкуренції у банківській сфері;

• забезпечення відкритості й вільного доступу до інформації про
діяльність банківської системи;

• створення умов для ефективної роботи банківських установ, під­
тримка необхідного рівня вимог до послуг, що надаються, а також до ква­
ліфікації та професійного рівня працівників банківського сектора.

Регулятивно-наглядові органи використовують різні форми та ме­тоди регулювання банківської діяльності. Однак у світовій практиці спостерігається стійка тенденція до уніфікації системи банківського регулювання та нагляду. Ця тенденція, насамперед, пов'язана з діяль­ністю Базельського комітету, згідно з рекомендаціями якого можна вирізнити такі напрями банківського регулювання:

порядок реєстрації комерційних банків;

порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківських операцій;

правила, що регламентують банківську діяльність;

принципи і стандарти бухгалтерського обліку та звітності;

порядок страхування банківських ризиків;

порядок страхування депозитів;

економічні нормативи, що регулюють банківську діяльність;

методи банківського нагляду;

порядок визначення рейтингової оцінки банків;

механізм реорганізації та ліквідації комерційних банків. В Україні державне регулювання банківської діяльності здійснює НБУ у таких двох формах, що представлені на рис. 5.1.

Адміністративне регулювання передбачає встановлення прямих заборон та обмежень щодо якісних і кількісних параметрів діяльності банків. Методи адміністративного регулювання застосовуються Наці­ональним банком України як під час ухвалення рішень про допуск банків на ринок, так і в період їх функціонування. НБУ встановлює вимоги до учасників банку; до розміру та порядку формування ста-

тутного капіталу новостворених банків; до процедури реєстрації та отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності; правила бух­галтерського обліку; вимоги до форм звітності та порядку їх надання; здійснює нагляд за банківською діяльністю та застосовує заходи впливу до банків порушників. Індикативне регулюванняздійснюється непрямими методами, зокрема податковими, а також установленням нормативних (обов'яз­кових до виконання) та коригуючих (гнучких і оперативних) інструмен­тів впливу на ситуацію в банківській сфері. Для здійснення опосередко­ваного впливу на банки НБУ використовує інструменти грошово-кре­дитної політики (процентна політика, механізм рефінансування, операції на відкритому ринку) та встановлює вимоги щодо:

Форми регулювання банківської діяльності

Регулювання операцій на відкритому ринку

Регулювання імпорту та експорту капіталу

Рис. 5.1. Форми регулювання банківської діяльності в Україні

	Адміністративне регулювання
->	Реєстрація банків
—►	Ліцензування діяльності банків
->	Встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків
—►	Застосування адміністративних санкцій
—►	Застосування фінансових санкцій
—►	Нагляд за діяльністю банків
Надання рекомендацій щодо діяльності банків

Індикативне регулювання

Встановлення економічних нормативів

Встановлення нормативів обов'язкового резервування

Встановлення норм

відрахувань до резервів на

покриття втрат за активними

операціями

Визначення процентної політики

Рефінансування банків

Регулювання кореспондентських відносин

Управління золотовалютними резервами

■ дотримання економічних нормативів, які регулюють їхню
діяльність;

■ дотримання норм обов'язкового резервування;

■ обов'язкового створення резервів на випадок необхідності по­
криття збитків за окремими активними операціями;

■ обов'язкової участі у Фонді гарантування вкладів фізичних
осіб.

§ 2. Реєстрація комерційних банків

Однією з основних функцій банківського регулювання та нагляду є реєстрація комерційних банків. Порядок реєстрації комерційних банків в Україні регулюється Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001р. №375.

Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізова­ні. За спеціалізацією банки можуть бути:

• ощадними;

• інвестиційними;

• іпотечними;

• розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у ра­зі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу:

♦$♦ для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних папе­рів, що здійснюються за рахунок коштів приватних інвесторів;

• для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи
нерухомого майна;

•♦♦ для розрахункового (клірингового) банку - активи, що розмі­щуються на клірингових рахунках.

*1* банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування державного банку.

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юри­дичної особи з часу його реєстрації Національним банком України в Державному реєстрі банків, їхніх філій, представництв та від­ділень.

Акціонери та учасники банку повинні до дня скликання установ-

чих зборів та державної реєстрації банку сплатити кошти в розмірі не менше 30% (для закритих акціонерних товариств - 50%) номінальної вартості акцій/часток та оплатити повну вартість акцій/часток у стро­ки, передбачені установчими документами, але не пізніше 12 місяців од часу державної реєстрації банку. Етапи створення комерційного банку наведено на рис. 5.2.

Для створення і реєстрації комерційного банку необхідно подати до Національного банку України за місцем створення банку такі до­кументи:

• заяву про реєстраційю банку;

• установчий договір (для реєстрації державного та кооператив­
ного банків установчий договір не подається);

• статут банку, затверджений установчими зборами;

• протокол установчих зборів (зборів учасників);

• бізнес-план, який визначає види діяльності, що їх банк планує
здійснювати, на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три
роки (на кожен рік окремо), мета створення банку, а також розра­
хунковий балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки комерційно­
го банку на кінець першого року його діяльності. Бізнес-план має
бути підготовлений банком із урахуванням сценаріїв сприятливо­
го та несприятливого розвитку ринку операцій, що їх банк планує
здійснювати, стану ринків, що обслуговуватимуться банком, повинен

' Етапи створення комерційного банку

1. Проведення установчих зборів (зборів учасників)

2. Подання пакету документів до територіального управління НБУ

3. Підготування висновку територіальним управлінням НБУ за
поданими документами

4. Подання документів до НБУ

5. Розгляд поданих документів у НБУ

6. Прийняття рішення про реєстрацію комерційного банку

7. Видання свідоцтва про реєстрацію

Рис. 5.2. Етапи створення комерційного банку

містити обґрунтування припущень, на підставі яких побудовано біз­нес-план;

• відомості про склад спостережної (наглядової) ради, правління
(ради директорів), ревізійної комісії, а також документи, що дають
змогу зробити висновок про бездоганну ділову репутацію голови, йо­
го заступників і членів спостережної (наглядової) ради банку, зокрема
довідки банків, у яких отримано кредити, про стан виконання зо­
бов'язань щодо їх повернення;

• висновки аудиторських фірм (аудиторів), що складені за підсум­
ками проведеної за станом на конкретну дату перевірки фінансової
звітності юридичних осіб - учасників банку, незалежно від їхніх
організаційно-правової форми та форми власності;

• фінансову звітність юридичних осіб - учасників банку, які ма­
тимуть істотну участь у банку, за останні чотири звітні періоди (квар­
тали), а також за станом на перше число місяця, в якому вносяться
кошти до статутного капіталу банку;

• реєстр фізичних осіб - учасників банку, які вносять кошти до
статутного капіталу банку в розмірі, що перевищує 200 неоподатко­
вуваних мінімумів доходів громадян, установлених на день сплати
коштів, для підтвердження джерел походження цих коштів і наявнос­
ті доходів у достатньому розмірі для внесення до статутного капіталу
банку подають довідки органів Державної податкової адміністрації
України про доходи, що залишилися після оподаткування, за останній
фінансовий рік;

• документи, що дають можливість зробити висновок про профе­
сійну придатність та бездоганну ділову репутацію голови та його за­
ступників, членів виконавчого органу (правління або ради директо­
рів) і головного бухгалтера, його заступників, кандидатури яких від­
повідають таким вимогам:

о наявність повної вищої фінансово-економічної або юридичної освіти чи освіти в галузі управління - для голови правління та його заступників, членів правління (ради директорів), а також повної ви­щої економічної чи бухгалтерської освіти - для головного бухгалтера та його заступників;

о стаж роботи у фінансово-кредитних установах за відповідним фахом не менше трьох років, зокрема на керівних посадах - не менше одного року;

о бездоганна ділова репутація;

о відсутність письмово підтверджених зауважень і фактів пору­шень чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України і внутрішніх документів банку за час роботи в банківських установах з боку територіального управління Національного банку України, яке здійснює нагляд за їхньою діяльністю;

• копії платіжних документів про внесення плати за реєстрацію
банку;

• копію звіту про наслідки передплати на акції (для банку, що
створюється у формі відкритого акціонерного товариства), зареєстро­
ваного Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з
доданням переліку акціонерів банку;

• угоду про передавання приміщення у власність (даруванням,
продажем тощо) для розміщення банку за підписом уповноваженої за
установчим договором особи або договір оренди приміщення на
строк не менше ніж п'ять років у разі його укладення;

• установчі документи засновників (акціонерів), учасників банку
(копії, засвідчені в нотаріальному порядку);

• копію свідоцтва про державну реєстрацію засновників (акціо­
нерів, учасників), засвідчену в нотаріальному порядку;

• копію рішення органів Антимонопольного комітету України
про надання згоди на створення відповідного комерційного банку;

• копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними папе­
рами засновників банку;

• документи, які підтверджують ділову репутацію юридичних
осіб - учасників банку (крім місцевого кооперативного банку), які
мають істотну участь;

• копії установчих документів власників істотної участі в юридич­
ній особі - учаснику банку, яка матиме істотну участь у банку, за­
свідчені в нотаріальному порядку, їхню фінансову звітність за останні
чотири звітні періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм
(аудиторів) про підтвердження їхньої звітності за останній звітний
період (квартал);

• відомості про фізичних осіб, які мають істотну участь у юри­
дичній особі,- учаснику банку, який матиме істотну участь у банку;

• документи, що підтверджують ділову репутацію фізичних осіб -
учасників банку (крім місцевого кооперативного банку), які матимуть
істотну участь у банку.

Територіальне управління Національного банку України за місце­перебуванням комерційного банку протягом місяця від дня отриман­ня від банку повного пакета документів готує висновок про:

• загальну оцінку фінансового стану, платоспроможність учас­
ників банку і ділову репутацію учасників банку, які матимуть істотну
участь у банку;

• наявність власних коштів для внесення до статутного капіталу
банку і підтвердження внесення на накопичувальний рахунок банку
коштів до статутного капіталу кожним учасником;

• наявність приміщення, придатного для розміщення банку та
будівництва касового вузла (перевіряється на місці);

• ділову репутацію голови, його заступників і членів спостереж­
ної ради банку; голови, його заступників і членів правління (ради ди­
ректорів) банку, головного бухгалтера та його заступників;

• професійну придатність голови, його заступників і членів прав­
ління (ради директорів) банку, головного бухгалтера та його заступ­
ників;

• відповідність установчих документів банку вимогам чинного
законодавства і нормативних актів Національного банку України.

Повний пакет поданих документів, зокрема статут банку в чоти­рьох примірниках, а також висновок територіального управління На­ціонального банку, до якого додається таблиця формування статутно­го капіталу банку, засвідчена підписами керівних осіб (голова прав­ління (ради директорів), головний бухгалтер) банку та підписом начальника відповідного територіального управління Національного банку, відбитком печатки територіального управління, подається до Національного банку.

Документи для реєстрації банку розглядаються Генеральним де­партаментом банківського нагляду і в разі потреби іншими департа­ментами та подаються Комісії Національного банку з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Національний банк може вимагати від заявника виправлення не­доліків у поданих документах.

Національний банк постановляє рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку не пізніше ніж через три місяці від часу подання повного пакета документів.

До остаточного розгляду питання про реєстрацію банків кандидати на посади голови, його заступників і членів правління (ради директо­рів), головного бухгалтера і його заступників проходять співбесіду з членами Комісії Національного банку.

Рішення про державну реєстрацію банку приймає Правління Націо­нального банку України. Протягом трьох робочих днів після прийняття Національним банком відповідного рішення банку видається свідоцтво про державну реєстрацію.

Реєстрація банку здійснюється внесенням відповідного запису до Державного реєстру банків. Рішення про реєстрацію банку надсилає­ться листом уповноваженій особі банку і територіальному управлін­ню Національного банку за місцезнаходженням банку. Територіаль­ному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку також надсилається інформація про рішення Комісії Національного банку щодо професійної придатності та ділової репутації кандидатів на посади голови, його заступників і членів правління (ради директо­рів), головного бухгалтера і його заступників.

Після реєстрації банку в територіальному управлінні Національно-

го банку за його місцезнаходженням відкривається кореспондентсь­кий рахунок, на який не пізніше наступного дня після його відкриття із накопичувального рахунка перераховуються зібрані кошти, що утворюють статутний капітал банку.

НБУ може відмовити у реєстрації комерційному банку у випадку:

• порушення порядку створення банку;

• невідповідності установчих та інших документів;

• незадовільного фінансового стану принаймні одного із заснов­
ників, які мають істотну участь у банку;

• відсутності бездоганної ділової репутації принаймні одного із
власників істотної участі в банку;

• професійної непридатності чи відсутності бездоганної ділової
репутації голови та/або членів правління (ради директорів), головного
бухгалтера банку.

Для реєстрації банку з іноземним капіталом засновники банку по­винні отримати попередній дозвіл Національного банку на створення банку з іноземним капіталом. Не пізніше ніж через три місяці від дня його отримання подають до територіального управління НБУ за міс­цем створення банку необхідні документи. Перелік документів для створення і реєстрації банків з іноземним капіталом, окрім передба­чених для вітчизняних банків, містить:

• нотаріально засвідчену за місцем видачі копію легалізованого
рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про
участь у банку в Україні (для юридичних осіб);

• нотаріально засвідчений за місцем видачі легалізований витяг
із торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ,
що підтверджує реєстрацію іноземного учасника у країні, в якій заре­
єстровано головний офіс іноземного інвестора (для юридичних осіб);

• нотаріально засвідчену за місцем видачі легалізовану копію
висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іно­
земного інвестора на кінець останнього повного календарного року
(для юридичних осіб). Якщо визначений висновок надається інозем­
ною аудиторською організацією, яка не входить до переліку інозем­
них аудиторських організацій, визнаних Національним банком, то
такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською
організацією.

Зареєстровані банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва). Реєстрація філій і представництв банків здійснюється внесенням запису до Реєстру банків.

Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зо­бов'язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів і надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди. Про зміни в системі внутріш-

ньобанківської реєстраційної кодифікації цих підрозділів або зміну внутрішньобанківського реєстраційного коду підрозділу банк має ін­формувати Національний банк і територіальні управління Національ­ного банку за місцезнаходженням банку та відповідних його підроз­ділів за один місяць до часу введення змін.

Філія банку - банківська установа, яка не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення, має свій кореспондентський рахунок і МФО (за самостійної участі бан­ківської установи в системі міжбанківських електронних розрахунків) або працює на єдиному кореспондентському рахунку з головним бан­ком і здійснює банківські операції, передбачені положенням про фі­лію, за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком - юридич­ною особою. Операції філії банку мають відображатися на окремому балансі.

Філії банку мають право здійснювати банківські та інші операції, передбачені положенням про філію та на підставі дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу, за винятком операцій, для проведення та обліку яких у філії немає належних умов (відповідного програмного забезпечення і при­міщення, спеціального банківського обладнання, комп'ютерної техні­ки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації то­що) або яких філії не мають права здійснювати згідно з вимогами чинного законодавства України.

Філії банків не мають права відкривати рахунки банкам і в банках, зокрема укладати кореспондентські відносини. Керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої головним банком.

Якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше 3 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних ва­лют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття філії), то цей банк може відкривати філії на території області місцезнаходження юридичної особи; якщо мінімальний роз­мір регулятивного капіталу банку становить не менше 5 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим На­ціональним банком на дату прийняття рішення про відкриття філії), то цей банк може відкривати філії на території всієї України, але за умови дотримання зазначеними вище банками таких вимог:

• банк не має фінансових або правових проблем;

• наявність технічних та інших умов, потрібних для забезпечення
функціонування філії, здійснення нею відповідних операцій та забез­
печення їх належного обліку відповідно до вимог чинних законодав­
чих актів України і нормативно-правових актів Національного банку
(зокрема відповідного приміщення і програмного забезпечення, тех­
нічні можливості якого забезпечують щоденне формування операцій-

ної та звітної інформації в розрізі філій та доступ до цієї інфор­мації Національного банку, спеціального банківського обладнання, комп'ютерної техніки, комунікаційних засобів тощо).

Реєстрація філій банків здійснюється за рішенням територіального управління Національного банку за місцезнаходженням філії на під­ставі згоди територіального управління Національного банку за міс­цезнаходженням банку - юридичної особи або згоди Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку (щодо бан­ків, кореспондентський рахунок яких відкрито в операційному управ­лінні Національного банку).

Нагляд за діяльністю філії здійснює територіальне управління На­ціонального банку за місцезнаходженням цієї філії.

Банк для отримання згоди на відкриття філії подає територіально­му управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку або Генеральному департаменту банківського нагляду (щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлін­ні Національного банку) необхідний пакет документів.

Після отримання всіх потрібних документів територіальне управ­ління Національного банку за місцезнаходженням банку (або Гене­ральний департамент банківського нагляду) перевіряє відповідність банку встановленим для відкриття філії умовам.

У разі дотримання банком встановлених вимог і відповідності по­ложення про філію законодавчим актам України, нормативно-право­вим актам Національного банку та внутрішнім документам банку, що регламентують його діяльність і діяльність філії, відповідності при­міщення та обладнання філії встановленим вимогам, а також профе­сійної придатності та ділової репутації кандидатів на посади керівника і головного бухгалтера філії, територіальне управління Національно­го банку за місцезнаходженням філії протягом місяця від дня отри­мання повного пакета документів приймає рішення про реєстрацію філії та повідомляє про прийняте рішення банк, територіальне управ­ління Національного банку за місцезнаходженням банку та Генераль­ний департамент банківського нагляду спецзв'язком.

Представництво банку - установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені голов­ного банку і ним фінансується.

Представництво банку не має права здійснювати банківські опера­ції. Для внесення до Державного реєстру банків інформації про від­криття представництва банк подає до територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку визначений пакет документів. Реєстрація представництва здійснюється протягом десяти робочих днів од дня отримання територіальним управлінням Націо­нального банку за місцезнаходженням банку всіх потрібних докумен-

тів. Повідомлення про реєстрацію представництва надсилається тери­торіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку на адресу Генерального департаменту банківського нагляду.

З метою поліпшення обслуговування клієнтів і виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати підрозділи - структурні одиниці (відділення, власні обмінні пункти).

Підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

У разі відкриття структурних одиниць банк зобов'язаний присвої­ти кожному відділенню та власному обмінному пункту внутрішньо-банківські реєстраційні коди згідно з внутрішньобанківською систе­мою реєстраційної кодифікації. Відділення має право виконувати операції після погодження його відкриття територіальним управлін­ням Національного банку за місцезнаходженням відділення.

Якщо мінімальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше 3 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних ва­лют, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про відкриття відділення), то цей банк може відкривати відділення лише на території області за місцезнаходженням банку. Якщо міні­мальний розмір регулятивного капіталу банку становить не менше 5 млн євро (за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установ­леним Національним банком на дату прийняття рішення про відкрит­тя відділення), то цей банк може відкривати відділення на території всієї України.

Відділення банків виконують функції та операції, передбачені по­ложенням про відділення та на підставі дозволу, наданого компетент­ним органом банку на право проведення відділенням окремих опера­цій, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (зокрема у межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку, погодженого Національним банком), за винятком операцій, для проведення та обліку яких у відділення немає належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечення і приміщення, спеціального обладнання, комп'ютерної техніки, кому­нікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо) або відділення не мають права здійснювати їх згідно з вимогами законо­давства України.

Операції відділення залежно від його підпорядкованості відобра­жаються на балансі банку або філії. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та відображення всіх операцій відділення на балансі банку (філії), збереження протягом установленого строку об­роблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несуть керівники банку та філії, які здійснюють керівництво банком (філією).

Банк зобов'язаний установити вимоги щодо кваліфікації керівника відділення (за його наявності), а також кваліфікації інших працівни­ків, з урахуванням переліку операцій, які проводитимуться відділен­ням, вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Націо­нального банку (зокрема щодо кваліфікації касирів валютних кас, експертів із приймання та оцінки банківських металів).

Погодження відкриття відділення здійснюється за рішенням Комісії Національного банку при територіальному управлінні за місцезнахо­дженням відділення протягом одного місяця від дня отримання повно­го пакета документів. У разі дотримання банком вимог щодо відкриття відділення та отримання позитивного висновку територіального управ­ління Національного банку за місцезнаходженням банку (або Гене­рального департаменту банківського нагляду) Комісія Національного банку, при територіальному управлінні за місцезнаходженням відділен­ня приймає рішення про погодження відкриття відділення та повідом­ляє про це рішення банк і територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку (або Генеральний департамент банківського нагляду - щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку).

Банки, що мають відділення та/або власні обмінні пункти, повинні щокварталу надавати Національному банку інформацію про наявність і кількість цих відділень або власних обмінних пунктів із зазначенням їх внутрішньобанківського реєстраційного коду, місцезнаходження та структурну підпорядкованість (банку або філії) за формою, установ­леною Національним банком. Нагляд за діяльністю відділень здійс­нює територіальне управління Національного банку за місцезнахо­дженням цього відділення.

§ 3. Ліцензування операцій комерційних банків

З метою підвищення надійності й стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників бан­ків Національний банк України визначає порядок видачі банкам та банківським корпораціям банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій.

Порядок ліцензування банківської діяльності регулюється Поло­женням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, пи­сьмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, за­твердженим постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. №275.

Ліцензування - це порядок видачі комерційним банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної

особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Ліцензування є вступним етапом банківського регулювання.

Ліцензування діяльності комерційних банків здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України банків, умови діяль­ності яких відповідають вимогам Національного банку України та не загрожують інтересам клієнтів банків.

Банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Перелік і нумерація банківських операцій та послуг,

Дата добавления: 2015-06-26