У виборі режимувалютного курсу принциповим положенням виступають механізмийого формування,а також ступінь втручанняорганів грошово-кредитного регулювання у процес курсоутворення

Слід зауважити, що за будь-якого типу фіксованого курсу валют­на політика чітко виступає інструментом економічної політики із за­стосуванням політичних інструментів.

За плаваючого режиму курсоутворення формування ціни відбува­ється ринковими методами, а політичними інструментами виступа­ють саме інструменти монетарної політики, насамперед пропозиції грошей та процентної ставки.

Зміна ринкової вартості курсу валюти відбувається за будь-яких режимів валютного курсу. Якщо за плаваючого режиму рівноважний рівень досягається ринковими інструментами попиту-пропозиції, то за фіксованого режиму курсоутворення зміна курсу відбувається адміністративно, шляхом оголошення центральним банком чи урядом нового «рівноважного» рівня курсу.

Відповідно до чинних в окремих країнах нормативів курси інозем­них валют встановлюються їх котируванням.

Котирування - це визначення курсу іноземної валюти.

Визначення офіційного валютного курсу та управління ним, що як правило здійснюється центральним банком, є важливим елементом економічної політики країни.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спромож­ність валюти виражається як сума товарів і послуг, що їх можна придбати на певну грошову одиницю.

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

0 сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

0 сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

0 зіставлення рівнів і структури цін в окремих країнах;

0 перерозподіл національного продукту між окремими країнами.

Однією з основних функцій центрального банку на валютному ринку є встановлення офіційних курсів національної валюти до іно­земних валют. В Україні порядок установлення офіційного курсу гривні до іноземних валют регулюється Положенням про встанов­лення офіційного курсу гривні до іноземних валют і курсу банків­ських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 496.

Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових і тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів. Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів встановлюється:

>• щоденно - для вільно конвертованих валют (1-ша група Кла­сифікатора іноземних валют та банківських металів, для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партне­рами України, і для банківських металів;

> один раз на місяць - для інших іноземних валют;

> один раз на місяць повторно - для спеціальних прав запози­
чення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів розраховується:

• до долара США - на підставі котирування валюти на міжбан-
ківському валютному ринку, а також з урахуванням інформації про
діючий офіційний курс Національного банку та про проведені ним
операції з купівлі-продажу іноземних валют 1-ї групи Класифі­
катора;

• до інших вільно конвертованих валют, які широко використо­
вуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та
продаються на головних валютних ринках світу,- на підставі інфор­
мації про:

о курс гривні до долара США;

о щоденний фіксинг Європейського центрального банку поточ­них крос-курсів до євро;

о курс СПЗ до долара США, встановлений Казначейським управ­лінням Міжнародного валютного фонду;

• до вільно конвертованих валют, які обмежено використовують­
ся для здійснення платежів за міжнародними операціями та не про­
даються на головних валютних ринках світу, а також до неконверто-
ваних іноземних валют - на підставі інформації про крос-курси, що
розраховані відповідно до курсу гривні до долара США, та курси на­
ціональних валют до долара США, встановлені центральними (націо­
нальними) банками держав СНД та Балтії.

До банківських металів: золота (959, ХАІГ), срібла (961, ХАО), платини (962, ХРТ) та паладію (964, ХРБ) - на підставі інформації про ціни на дорогоцінні метали, визначені (зафіксовані) учасниками Лондонської асоціації ринку дорогоцінних металів та учасниками Лондонського ринку платини й паладію та офіційного обмінного курсу гривні до долара США.

Якщо немає поточних котирувань банківських металів на Лондон­ському ринку дорогоцінних металів та ринку платини і паладію для визначення офіційних (облікових) курсів банківських металів, то ви­користовується їх значення за попередній день.

Інформація про фіксинг золота, срібла, платини і паладію для ви­значення офіційних (облікових) курсів цих банківських металів отри­мується з міжнародної інформаційної мережі Кешегз та Інтернет.

Офіційний курс гривні до СПЗ повторно встановлюється другого робочого дня місяця, наступного за звітним, за станом на останній робочий день попереднього місяця з використанням інформації про курс СПЗ до гривні (або до долара США), встановлений Казначей­ським управлінням МВФ на останній робочий день попереднього місяця.

Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів починає діяти наступного дня після дня затвердження. Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів, установлений

Золотовалютні резерви відображаються в балансі центрального бан­ку. Джерела формування золотовалютних резервів наведено на рис. 8.2.

Джерела формування золотовалютних резервів

на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє про­тягом наступних вихідних чи святкових днів.

Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів, установлений в останній робочий день тижня або в передсвятковий день, починає діяти в перший робочий день наступного тижня чи в перший післясвятковий робочий день. Офіційний курс гривні до іно­земних валют установлюється в передостанній робочий день місяця зі строком дії цього курсу із першого числа наступного календарного місяця і до його кінця.

Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів розраховується департаментом валютного регулювання та затверджу­ється першим заступником Голови Національного банку.

Офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів використовується резидентами й нерезидентами України для здійс­нення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та бан­ківськими металами.

Повторно встановлений курс гривні до СПЗ використовується для складання місячного балансу та іншої бухгалтерської й статистичної звітності Національного банку.

Інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют і банківських металів розміщується в міжнародній комп'ю­терній мережі Інтернет, надсилається територіальним управлінням Національного банку та банкам згідно з Тимчасовою схемою розси­лання організаційно-розпорядчих і нормативно-правових актів Націо­нального банку, центральним органам виконавчої влади згідно з пе­реліком, установленим Національним банком.

Національний банк у межах своїх повноважень щодо забезпечення стабільності гривні може впливати на формування офіційного валют­ного курсу в результаті купівлі-продажу іноземної валюти на міжбан-ківському валютному ринку України.

Національний банк установлює офіційний курс гривні до інозем­них валют і банківських металів без зобов'язання здійснювати за ним операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів.

§ 5. Офіційні валютні резерви та методи управління ними

Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Золотовалютні резерви - резерви країни, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні та призначе­ні для міжнародних розрахунків.

До власнихналежать кошти,одержані від:
---------- ►	Купівлі іноземної валюти на валютних ринках
---------- ►	Купівлі ВКВ в органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює НБУ
---------- ►	Купівлі монетарного золота у зливках чи брухту з його по­дальшим доведенням до якості монетарного металу
---------- ►	Доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом

До залучених коштів належать:

Кредити міжнародних фінансових організацій, урядів інших країн, фінансово-кредитних установ, інших кредиторів

■► Депозити фінансово-кредитних установ

Залишки коштів у ВКВ на рахунках органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуго­вування яких здійснює НБУ

Рис. 8.2. Джерела формування офіційних золотовалютних резервів

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів:

0 золотого запасу,

0 вільно конвертованої валюти,

0 резервної позиції,

0 спеціальних прав запозичення.

Золоті запаси, якими володіють центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації, використовуються ними як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Під час оцінки вартості зо­лотих резервів використовується ринкова ціна золота. Через постійні коливання цієї ціни уряди країн змушені періодично проводити пере­оцінювання своїх золотих запасів.

Основу золотовалютних резервів будь-якої країни сьогодні станов­лять запаси іноземних вільно конвертованих валют (ВКВ). Такі запа­си виступають у формі:

> залишків на кореспондентських і поточних рахунках у закор­
донних банках;

^ короткострокових банківських депозитів;

> ринкових ліквідних фінансових інструментів - казначейсь­
ких векселів, короткострокових і довгострокових урядових цінних
паперів;

> різноманітних боргових документів, які не обертаються на
ринку та які є результатом офіційних операцій країни з центральними
банками та урядовими організаціями інших країн.

Третьою складовою золотовалютних резервів є резервна позиція, або резервна частка, країни в МВФ. За розміром вона відповідає час­тині установчого внеску країни в МВФ (до 25% квоти), зробленого не в національній валюті країни-учасниці, а в резервних активах, тобто у вільно конвертованих валютах інших країн-учасниць, або у СПЗ (спе­ціальні права запозичення). Коли МВФ використовує частину внесе­ної національної валюти країни - члена МВФ для надання кредиту іншій країні, резервна позиція такої країни відповідно зростає. Тому резервна позиція визначається як перевищення розміру квоти країни-учасниці над сумою її національної валюти, що перебуває в розпоря­дженні МВФ.

Країни-учасниці можуть автоматично, за першою вимогою отри­мувати валютні кошти в МВФ у межах резервної позиції. Викорис­тання ними таких коштів, на відміну від кредитів МВФ, не обумов­люється попередньою згодою з боку Фонду й не обмежене будь-якими строками.

Спеціальні права запозичення є міжнародними кредитними ре­зервними та платіжними коштами, випущеними Міжнародним валют­ним фондом і розподіленими між країнами-членами пропорційно до їх квот.

Вони існують для поповнення валютних резервів, врегулювання сальдо платіжних балансів, здійснення розрахунків із Міжнарод­ним валютним фондом та визначення співвідношення вартостей на­ціональних валют країн - членів Міжнародного валютного фонду.

СПЗ функціонують тільки на міждержавному рівні, вводяться в обіг лише центральними банками та міжнародними організаціями.

До складу СПЗ входять основні світові валюти (кошик СПЗ). Ко­шик СПЗ включає валюти, в яких країни - члени МВФ здійснюють найбільші обсяги експорту товарів і послуг протягом п'ятирічного періоду, та за один рік до дати переоцінення кошика. Вартість кожної з валют (валютний компонент) у кошику СПЗ переоцінюється кожні п'ять років.

Головним призначенням централізованих міжнародних золотова­лютних резервів є покриття дефіциту платіжного балансу країни.

Офіційні валютні резерви призначені для здійснення міжнарод­них розрахунків, а також для проведення валютних інтервенцій з ме­тою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Поняття «офіційні валютні резерви» охоплює як власні активи в іноземній валюті, так і залучені кошти.

Залежно від джерела утворення розрізняють валові валютні ре­зерви і чисті резерви.

Валові валютні резерви складаються з власних і залучених коштів.

Чисті валютні резерви складаються лише з власних коштів.

Офіційні золотовалютні резерви покликані виконувати такі основ­ні функції:

0 забезпечення платоспроможності країни за її міжнародними фінансовими зобов'язаннями, насамперед у сфері валютно-розрахун­кових відносин;

0 вплив на макроекономічну ситуацію у країні;

0 збалансування короткострокової нерівноваги платіжного ба­лансу.

Обсяг валютних резервів залежить від таких факторів:

■ стану зовнішньої торгівлі;

■ урівноваженості платіжного балансу;

■ режиму валютних обмежень;

■ інвестиційного клімату;

■ характеру політики інтервенцій;

■ режиму валютних курсів.

У світовій практиці відсутні єдині критерії достатності рівня офі­ційних валютних резервів. Здебільшого, критерії відрізняються для країн, які значно залежать від імпорту, і країн, у яких співвідношення між експортом та імпортом є достатньо збалансованим. Зазвичай, розмір валютних резервів зіставляється з показниками зовнішньої торгівлі. Згідно з методологією Міжнародного валютного фонду можна вирізнити такі основні критерії достатності обсягу офіційних ва­лютних резервів для різних груп країн:

V для імпортоорієнтованих країн, що розвиваються, достатнім
є рівень резервів, що відповідає обсягу тримісячного імпорту;

V для країн, у яких співвідношення між експортом та імпортом
досить стійке критерієм є співвідношення валютних резервів і дина­
міки сальдо торгового балансу;

V для розвинених країн, у яких відсутні обмеження щодо руху
капіталів, відношення обсягу офіційних валютних резервів до сукуп­
ного сальдо платіжного балансу за поточними операціями та балансу
руху капіталів і кредитів за короткостроковими операціями.

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе зна­чення для будь-якої країни, оскільки заниження їх обсягу погір­шує її платоспроможність на світовому ринку та обмежує регуля­тивні можливості держави у грошовій сфері. Водночас завищення обсягу золотовалютних резервів призводить до заморожування знач­ної частини національного багатства країни на тривалий промі­жок часу.

Значне зниження рівня резервів унаслідок тривалого дефіциту платіжного балансу може призвести до того, що країна не задоволь­нить свої життєво важливі потреби за допомогою імпорту чи не ма­тиме можливості обслуговувати зовнішні боргові зобов'язання. Над­мірне зростання резервів за постійного переважання зовнішніх над­ходжень над видатками сприяє збільшенню грошової маси в обігу, що стимулює інфляцію та призводить до значного відпливу коштів зі сфери виробництва у грошову сферу.

Управління валютними резервами передбачає формування їх оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика (рис. 8.3).

резервами

Дата добавления: 2015-06-26