Політика рефінансування

Для підтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк України здійснює рефінансування комер­ційних банків, тобто кредитування центральним банком окремих комерційних банків на їх прохання, у випадку тимчасової нестачі ліквідності.

Шляхом рефінансування центральний банк діє як "кредитор останньої інстанції" - він є гарантом безперебійного функціо­нування банківської та фінансової систем у цілому.

Функція центрального банку як "кредитора останньої інстанції" неминуча в силу самої природи банківської діяльності, тобто встановлення відповідної рівноваги між пасивами, що повинні виплачуватися за вимогою негайно, і їх активами, що, як правило, мають довший строк. У вигляді запасу ліквідності зберігається лише незначна частка активів. Якщо цей запас ліквідності виявляється недостатнім для погашення вимог вклад­ників (які важко передбачити, особливо на щоденній основі), рівновага між активами і пасивами порушується внаслідок більшої швидкості, з якою депозити можуть бути зняті, порівняно з часом, необхідним для мобілізації кредитів.

Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ефекту "доміно" - поширення кризи від комерційних банків, що тимчасово мають нестачу ліквідності, на "здорові" банки, а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи у цілому.

Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Проте доступ до цих кредитів не є вільним і залежить від багатьох факторів.

До основних двох факторів належать:

стан грошово-кредитної сфери країни;

фінансовий стан комерційного банку, що воліє отримати кредит.

Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісія грошей в обіг, і розширюється таким чином обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для розширення (експансії) кредитної діяльності комерційних банків.

На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють підтримці на необхідному рівні ліквідності комерційних банків, зміні структури їх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитування своїх клієнтів.

Об'єктом рефінансування у більшості країн світу, як правило, є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комерційним банкам, що відчувають лише короткострокові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування у більшості країн становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця).

Кредити рефінансування центрального банку можна класифікувати залежно від:

форми забезпечення (облікові та ломбардні);

термінів використання (короткострокові (від одного до кількох днів) і середньострокові (від місяця до року);

методів надання (прямі кредити і кредити, що надаються шляхом аукціону);

цільового характеру (коригуючи та сезонні кредити).

Однією з головних змін у застосуванні інструментів кредитування Національного банку в 1996 р. було поширення використання таких інструментів як ломбардне кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод репо. Можливість запровадження цих інструментів виникла лише в мовах створення і розвитку ринку державних цінних паперів.

Операції репо - це операції з цінними паперами, що складаються з двох частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (Національним банком і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за ціною, обумовленою заздалегідь.

Використання НБУ державних цінних паперів для операцій епо здійснюється через "пряме репо" - купівлю у комерційного банку державних цінних паперів та "зворотне репо" - продаж Національним банком державних цінних паперів комерційним банкам з умовою їх зворотного викупу.

Протягом 1996 р. кредитна емісія здійснювалася через банківську систему шляхом проведення для комерційних банків кредитних аукціонів та ломбардного кредитування під заставу державних цінних паперів.

Слід зазначити, що можливості Національного банку України щодо надання кредитної підтримки економічному сектору були уже обмеженими, тому що Національний банк продовжував виправляти емісійні кошти як через пряме кредитування уряду на покриття дефіциту державного бюджету, так і через придбання державних цінних паперів при первинному їх розміщенні Міністерством фінансів.

Дата добавления: 2015-06-26