НБУ на ринку цінних паперів

На відкритому ринку Національний банк може здійснювати кредитну підтримку комерційних банків шляхом:

проведення короткострокового рефінансування банків;

проведення середньострокового рефінансування банків;

використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт";

купівлі-продажу державних цінних паперів.

Національний банк здійснює рефінансування комерційних банків шляхом операцій на відкритому ринку лише під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності і векселів Державного казначейства України, що враховані банком.

Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, та враховані банком векселі, строк пред'яв­лення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності комерційного банку - клієнта Депозитарію Національного банку і не обтяжені жодними іншими зобов'язаннями. Умовою для прийняття врахованих банками векселів під забезпечення наданого Національним банком кредиту є наявність у банків достовірного вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов'язаних за векселем осіб.

При прийнятті в забезпечення наданого кредиту врахованих банком векселів відповідне територіальне управління Національного банку аналізує вексельне досьє (інформацію про платоспро­можність усіх зобов'язаних за векселем осіб), отримане від комерційного банку. Після отримання під забезпечення кредиту врахованих банками векселів відповідне територіальне управління Національного банку в межах узгодженої суми складає реєстр векселів, що містить таку інформацію:

Рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку - це надання Національним банком кредитів комерційним банкам під забезпечення державних цінних паперів та врахованих банками векселів, що перебувають в обігу на відкритому ринку.

Національний банк здійснює операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж, беручи участь у біржових і позабіржових торгах державними цінними паперами.

Беручи участь у біржових торгах, НБУ впливає на встановлення цін на державні цінні папери. Метою участі НБУ в позабіржових торгах є стимулювання купівлі-продажу державних цінних паперів серед банків, які можуть не бути учасниками біржових торгів.

Національний банк здійснює біржові операції з державними цінними паперами шляхом участі у біржових електронних системах організаторів торгів.

Національний банк у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" репо на визначену суму та на відповідний строк.

"Зворотне" репо - це договір про продаж Національним банком із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату.

"Пряме" репо - це договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату.

З метою оперативного регулювання грошової маси в обігу, "зв'язування" надлишкової ліквідності банківських установ Національний банк використовує депозитні сертифікати.

Депозитний сертифікат Національного банку України - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером НБУ в бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в Національному банку коштів комерційних

банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.

41. Зміст і типи грошово-кредитної політики.

Як посередник між державою та банківською системою країни, центральний банк покликаний регулювати грошові й кредитні потоки за допомогою певних інструментів. У міру розвитку кредитних систем і ринків позичкових капіталів можливості центрального банку безпосередньо впливати на попит і пропозицію грошової маси зменшилися, проте розширився арсенал і підвищилась ефективність ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання.

Залежно від конкретних завдань грошово-кредитна політика центрального банку спрямована або на стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія), або на її обмеження (кредитна рестрикція).

Шляхом проведення кредитної експансії центральні банки пере­слідують цілі піднесення виробництва й пожвавлення кон'юнктури.

За допомогою кредитної рестрикції вони намагаються запобігти "перегріву" кон'юнктури, що спостерігається в періоди економічних підйомів.

За формою інструменти грошово-кредитного регулювання поді­ляються на адміністративні (прямі) та ринкові (опосередковані).

Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, інструкцій центрального банку й спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.

Під інструментами ринкового характеру розуміють способи впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів. Ринкові (опосередковані) інструменти відріз­няються більшою гнучкістю порівняно з адміністративними, хоча результати їх застосування не завжди адекватні наміченій меті. Проте зараз спостерігається відхід центральних банків розвинутих країн від прямих методів впливу до ринкових.

До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:

· механізм готівкової емісії;

· встановлення "стелі" кредиту центрального банку, що надається

урядові та банківським установам;

· пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі,

межі вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з

пріоритетами макроекономічної політики для фінансування

окремих галузей економіки; ^ обмеження споживчого кредиту; ^ обмеження на відкриття філій та відділень; ^ селективна кредитна політика.

Дата добавления: 2015-06-26