Технологія знаково-контрастного навчання

Евристичні методи й мозковий штурм

Теорія планомірного формування знань

Психологічні вимоги до людини в різних професіях

План

Виховна – виховувати у магістрантів мотивацію до навчальної діяльності у вищій школі, психологічні риси характеру, необхідні для самостійної роботи.

Лекція 2.1. Новітні дидактичні технології, освітнє середовище та методи

навчання і розвитку студентів у вищій школі

Загальноосвітня (навчальна) – узагальнити знання магістрантів про психологічні основи нових дидактичних технологій, освітню діяльність у вищій школі, ознайомивши магістрантівз основними напрямками сучасного навчання у вищій школі, визначання підходів до навчання, психологічною характеристикою педагогічної діяльності.

її мотивацію, психологічні особливості самостійної роботи студентів.

Розвивальна – забезпечити засвоєння магістрантами цілісної сукупності знань і формування уявлення про зміст і особливості освіти і навчання, важливі для педагогічної діяльності викладача вищої школи.

цілісної сукупності знань і формування уявлення про зміст і особливості освіти і навчання, важливі для педагогічної діяльності викладача вищої школи.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: е вристичні методи, мозковий штурм, дидактика, дидактичні технології, мотивація, самостійна робота студентів, інноваційні системи навчання,

Викладач вищої школи

Психологічні вимоги професій " Людина-Техніка" до людини: гарна координація рухів; точне зорове, слуховое, вібраційне й кинестетическое сприйняття; розвинене технічне й творче мислення й уява; уміння перемикати й концентрувати увага; спостережливість.

Більшість професій типу " Людина-Знакова система" пов'язане з переробкою інформації й розрізняється по особливостях предмета праці. Це можуть бути: 1) тексти на рідній або іноземній мовах (редактор, коректор, друкарка, діловод, телеграфіст, складач);

2) цифри, формули, таблиці (програміст, оператор ЕОМ, економіст, бухгалтер, статистик);

3) креслення, схеми, карти (конструктор, інженер-технолог, кресляр, копіювальник, штурман, геодезист);

4) звукові сигнали (радист, стенографіст, телефоніст, звукооператор).

Психологічні вимоги професій "людина-знакова система " до людини: гарна оперативна й механічна пам'ять; здатність до тривалої концентрації уваги на відверненому (знаковому) матеріалі; гарний розподіл і перемикання уваги; точність сприйняття, уміння бачити те, що коштує за умовними знаками; посидючість, терпіння; логічне мислення.

"Людина-Художній образ". Більшість професій цього типу зв'язано: 1) зі створенням, проектуванням художніх творів (письменник, художник, композитор, модельєр, архітектор, скульптор, журналіст, хореограф); 2) з відтворенням, виготовленням різних виробів за зразком (ювелір, реставратор, гравер, музикант, актор, столяр-червонодеревець); 3) з розмноженням художніх творів у масовому виробництві (майстер по розписі порцеляни, шліфувальник по камені й кришталю, маляр, друкар).

Психологічні вимоги професій цього типу до людини: художні здатності; розвинене зорове сприйняття; спостережливість, зорова пам'ять; наочно-образне мислення; творча уява; знання психологічних законів емоційного впливу на людей.

"Людина -Людина". Більшість професій цього типу зв'язано: 1) з вихованням, навчанням людей (вихователь, учитель, спортивний тренер); 2) з медичним обслуговуванням (лікар, фельдшер, медсестра, нянька); 3) з побутовим обслуговуванням

(продавець, перукар, офіціант, вахтер); 4) з інформаційним обслуговуванням (бібліотекар, екскурсовод, лектор); 5) із захистом суспільства й держави (юрист, міліціонер, інспектор, військовослужбовець). Багато посад: директор, бригадир, начальник цеху - пов'язані з роботою з людьми, тому до всіх керівників пред'являються ті ж вимоги, що й до фахівців професій типу" Людина -Людина".

Психологічні вимоги професій цього типу до людини: прагнення до спілкування; уміння легко вступати в контакт із незнайомими людьми; стійке гарне самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість, чуйність; витримка; уміння стримувати емоції; здатність аналізувати поводження навколишн і своє власне, розуміти наміри й настрій інших людей, здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння влагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія; здатність подумки ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку іншої людини; здатність володіти мовою, мімікою, жестами; розвинена мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми; уміння переконувати людей; акуратність, пунктуальність, зібраність; знання психології людей.

Вибір професії відбиває певний рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здатностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.. Гинзберг виділяє в процесі професійного вибору три стадії:

1. Стадія фантазії триває в дитини до 11-літнього віку. У цей період діти уявляють, ким вони хочуть бути, незалежно від реальних потреб, здатностей, підготовки, можливості одержати роботу з даної спеціальності або інших реалістичних міркувань.

2. Гіпотетична стадія триває з 11- до 17-літнього віку й підрозділяється на 4 періоди. У період інтересу, з 11 до 12 років, діти роблять свій вибір, головним чином керуючись своїми схильностями й інтересами. Другий період здатностей, з 13 до 14 років, характеризується тим, що підлітки більше довідаються про вимогах, пропонованих даною професією, принесених нею матеріальних благах, а також про різні способи навчання й підготовки, і починають думати про свої здатності стосовно до вимог тої або іншої професії. Протягом третього періоду, періоду оцінки, від 15 до 16 років, молоді люди намагаються "примірити" ті або інші професії до власних інтересів і цінностей, зіставляють пропоновані даною професією вимоги зі своєю ціннісною орієнтацією й реальними можливостями. Останній, четвертий період, - перехідний (близько 17 років), протягом якого здійснюється перехід від гіпотетичного підходу до вибору професії до реалістичного, під тиском школи, однолітків, родителей, колег і інших обставин на момент закінчення середнього навчального закладу.

3. Реалістична стадія (від 17 років і більше) характеризується тим, що підлітки намагаються прийняти остаточне рішення - вибрати професію. Ця стадія ділиться на період дослідження (17-18 років), коли додаються активні зусилля для придбання більше глибоких знань і розуміння; період кристалізації (між 19 і 21 роками), під час якого значно звужується діапазон вибору й визначається основний напрямок майбутньої діяльності, і період спеціалізації, коли загальний вибір, наприклад професії фізика, уточнюється вибором конкретної вузької спеціалізації.

Оригінальну концепцію навчальної діяльність запропонував В. В. Давидов. У процесі освоєння навчальної діяльності людина відтворює не тільки знання й уміння, але й саму здатність учитися, що виникла на певному етапі розвитку суспільства.

У навчальній діяльності на відміну від діяльності дослідницької людина починає не з розгляду почуттєво конкретного різноманіття дійсності, а із уже виділеної іншими (дослідниками) загальної внутрішньої основи цього різноманіття. Таким чином, у навчальній діяльності відбувається сходження від абстрактного до конкретного, від загального до часткового.

Головним результатом навчальної діяльності у власному розумінні слова є формування теоретичної свідомості студентів і мислення. Саме від сформованості теоретичного мислення, що приходить на зміну мисленню емпіричному, залежить характер всіх знань, що здобуваються в ході подальшого навчання. Формування теоретичного мислення вимагає спеціальних педагогічних прийомів і способів побудови навчальної діяльності, у противному випадку воно може виявитися (і часто виявляється) несформованим навіть у студентів, що спричиняє важкі наслідки для вузівського навчання. Тому існує особлива проблема діагностики рівня мислення.

Змістовний аналіз навчальної діяльності студентів даний у колективній монографії співробітниками кафедри педагогіки й педагогічної психології психологічного факультету МДУ ім. М.В.Ломоносова. За визначенням І. І. Ільясова, діяльність навчання сприє самозмінюванню, саморозвитку суб'єкта, перетворенню студентів з таких, які спочатку не володіють певними знаннями, уміннями, навичками, в тих, хто перетворюються в таких, що оволоділи ними. Предметом навчальної діяльності виступає початковий образ світу, що уточнюється, збагачується або коректується в ході пізнавальних дій. Навчальна діяльність як ціле містить у собі ряд специфічних дій і операцій різного рівня. До виконавчих навчальних дій першого рівня І. І. Ільясов відносить:

а) дії з'ясування змісту навчального матеріалу;

б) дії обробки навчального матеріалу;

в) контрольні дії.

Крім виконавчих дій по з'ясуванню й обробці матеріалу, паралельно з ними протікають контрольні дії, характер і склад яких залежать від тих же умов, що й склад виконавчих дій (джерело й форма одержання навчальної інформації).

Для викладача вищої школи становить інтерес не стільки аналіз будови навчальної діяльності, скільки проблема її адекватного формування в студентів (насамперед на молодших курсах). Фактично мова йде про те, щоб навчити студентів учитися, і це частіше важливіше, ніж озброєння їх конкретними предметними знаннями. Найбільша складність вузівського навчання в самостійному відборі змістовного матеріалу, що підлягає засвоєнню.

Як показали дослідження О. Е. Мальковської, проведені на перших курсах, при стихійному формуванні навчальної діяльності студенти слабко диференціюють її компоненти, на відрізняють конкретний зміст навчального матеріалу й ситуації його засвоєння. До 70% студентів першого курсу не використовують прийом систематизації матеріалу для його кращого розуміння.

В. Я. Ляудис уважає, що навчальну діяльність потрібно аналізувати не саму по собі, а як складову навчальної ситуації, системотвірною змінної якої виступають соціальна взаємодія студентів з викладачами й між собою. Характер цих взаємодій у свою чергу залежить від форм співробітництва викладача зі студентами.

Спільна навчальна діяльність - це певна єдність, що виникає в процесі навчання. У своєму становленні вона проходить ряд етапів, які по ходу засвоєння матеріалу приводять до формування єдиного значеннєвого поля у всіх учасників навчання, що і забезпечує подальшу саморегуляцію індивідуальної діяльності всіх її учасників. Центральне місце В.Я. Ляудис відводить спільний продуктивної діяльності (СПД), що виникає при спільному рішенні творчих завдань, і розглядає її як "одиницю аналізу становлення особистості в процесі навчання".

Система спільної діяльності може бути визнана нормальної, коли взаємозалежні між собою всі її компоненти: відношення студентів до цілям і змісту навчання, відносини студентів між собою й до викладачів; умови, у яких протікає навчальна діяльність.

Установлено фазовий характер навчальної діяльності. У першій фазі відбувається осмислення ситуації, що створилася, підвищується загальна готовність до виконання тривалої розумової роботи, підсилюється організованість. Це зв'язано в першу чергу з формуванням установки на об'єкт вивчення із пристосуванням пізнавального й почуттєвого рівнів до нового виду діяльності. У цій фазі відзначається вироблення таких якостей, як працьовитість, наполегливість у досягненні мети, уважність, самоорганізованість, допитливість і т.д. Виникає інтерес до вивчення тих або інших наук.

Наступна фаза - період стійкої адаптації, коли ціль повністю усвідомлена й з'являються передумови для її реалізації, вся система рівнів діяльності приходить у відповідність із основною метою навчання. У цій фазі формуються якості, що характеризують вироблення в студентів загальних професійних умінь,

необхідних майбутньому фахівцеві, розвивається почуття власного достоїнства, почуття громадського обов'язку.

У процесі навчання головна увага повинна бути звернена на організацію діяльності студентів у тих її видах, формах і способах, які являють собою нову стратегію підготовки фахівців - не тільки формування теоретичного мислення, але й цілеспрямоване формування професійної підготовленості для роботи в умовах сучасного виробництва.

Важливим елементом сучасної вищої освіти є методологічна підготовка. Розвиток науки й практики досяг такого рівня, що студент не має сил засвоїти й запам'ятати все необхідне для своєї майбутньої роботи. Тому йому краще, з одного боку, засвоювати такий навчальний матеріал, що при своїй мінімальній кількості озброїть його максимальною кількістю інформації, з іншого боку, який дозволить й надалі успішно працювати в ряді областей. Тут встає завдання найбільш ощадливого відбору наукових знань по всіх предметах навчання у вузі. Але цього недостатньо. Важливо разом з тим всебічно розвивати загальний інтелект в студентів, здатність вирішувати різні завдання.

У вузівському навчанні й вихованні діють свої особливі принципи (на відміну від шкільних), такі, наприклад, як:

• навчати тому, що необхідне для практичної роботи після вузу;

• спиратися на вікові, соціально-психологічні й індивідуальні особливості студентів;

• ураховувати професійну спрямованість навчання й виховання;

• органічне сполучати навчання з науковою, суспільною й виробничою діяльністю.

Дата добавления: 2015-06-04