Право на недоторканність ділової репутації

Регламентовані чинним цивільним законодавством

Вказане право регламентує можливості юридичної особи стосовно такого її особистого немайнового блага, як ділова репутація. За загальним підходом під поняттям «ділова репутація» слід розуміти усталену оцін­ку фізичної чи юридичної особи в будь-якій сфері професійної чи іншої суспільно-корисної діяльності, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значущі діяння (поведінку), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи.

На жаль, законодавець не закріплює загального поняття ділової репу­тації, а лише встановлює його у спеціальних нормативно-правових актах. Іак, зокрема, відповідно до ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяль­ність» визначено, що під «діловою репутацією» в цьому Законі розумі­ють сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість

82 Оф*А~

зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Необхідно зауважити, що інколи поняття «ділова репутація» ото­тожнюють з поняттям «гудвіл». Так, у п. 11 Наказу Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27.07.1995 р. № 969/97 «Про затвердження Порядку експертної оцін­ки нематеріальних активів»¹ поняття «ділова репутація» прямо при­рівнюється до поняття «гудвіл». Однак таке ототожнення є неправиль­ним. Зокрема, про це свідчить визначення гудвілу, наведене в п. 1.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»², де під поняттям «гудвіл» законодавець розуміє «нематеріальний актив, вар­тість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо». Із цього визначення виходить, що це різні категорії, адже гудвіл наділяється такими ознаками, які просто не властиві діловій репутації, з огляду на його природу як особистого немайнового блага. Відповідно до вказаного розуміння ділової репутації'як особистого не­майнового блага, особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації має забезпечити юридичній особі дві основні можливості. По-перше, юридична особа повинна мати можливість бути визнаною носієм вказаного особистого немайнового блага, тобто за нею повинно бути дане благо юридично закріплено. І, по-друге, що є найбільш важливим, юридичній особі повинна бути створена можливість використовувати дане благо шля­хом створення своєї ділової репутації, вчинення дш, щодо її покращення чи іншої зміни, отриманім майнового та немайнового зиску з неї тощо.

Однак навряд чи найменування цього особистого немайнового права, як «право на недоторканність ділової репутації», може забезпечити вка­зані можливості, оскільки сама його назва свідчить про те, що юридична особа може діяти лише у випадку порушення свого права, що не є вірним. Тому слід вести мову не про право на недоторканність ділової репутації юридичної особи, а про право на ділову репутацію юридичної особи, під яким слід розуміти особисте немайнове право на об'єктивну повну та своєчасну її

¹ Наказ Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і тех­
нологій від 27.07. 1995 р. № 969/97 «Про затвердження Порядку експертної оцінки
нематеріальних активів» // Монітор. Офіційні документи. - 1995. - №23.

² Закон України від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відо­
мості Верховної Ради України. - 1995. - №4. - Ст. 28.

пиінку V будь-якій сфері професійної чи іншої суспільно-корисної діяльності, її діянь (поведінки) з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих осіб, на формування цієї оцінки, її зміну та інше використання, а також вимагати захисту цього права у випадку його порушення, невизнання чи оспорення.

Дата добавления: 2015-06-04