Право на таємницю кореспонденції юридичної особи

Дане право юридичної особи забезпечує правовий режим такого осо­бистого немайнового блага, як таємниця кореспонденції. Поняттям «кореспонденція» охоплюється не тільки письмова кореспонденція (прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки «М»), але й усі інші види кореспонденції (телеграми, телефонні розмови, телеграфні повідомлення, повідомлення електронною поштою, пейджером, SMS- та MMS-повідомлення тощо).

Між тим для поширення режиму таємниці зовсім не обов'язково, щоб дана кореспонденція містила в собі таємну інформацію про осо­бу. ЦК України охороняє абсолютно всі види кореспонденції, навіть коли вона містить виключно майнову цінність, наприклад бандеролі. Окремі гарантії цього права передбачено і в чинному законодавстві. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про телекомунікації» опе­ратори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту теле­комунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обме­женим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та ін­формації, що передається цими мережами.

Окрш можливості бути визнаним особою носієм відповідного блага, право на таємницю кореспонденції включає в себе можливість викорис­товувати листи, телеграми та інші види кореспонденції, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата, незалежно від того, чи ця кореспонденція відправлена за домашньою, службовою чи іншою адресою. Так, коли ведеться листування між дво­ма юридичними особами, то для оприлюднення цього листування по­трібна обов'язкова згода кожної з них. Коли ж адресат та/або особа, яка направила цю кореспонденцію, припинили свою діяльність, то її вико­ристання можливе лише за згоди правонаступників, а у випадку їх від-утності використання цієї кореспонденції, у тому числі і шляхом опуб-

кування, можливо лише у випадку, коли вона має наукову, художню, історичну цінність, у порядку, встановленому законом.

84 €*$M-

Однак із зазначеного правила існують і виключення. Так, відповідно до ст. 36 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» лист, адресований редакції, може бути використано в повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому не змінюється зміст листа і не порушуються положення вказаного Закону.

Слід також зауважити, що в окремих випадках є недостатнім навіть згода особи, що відправила кореспонденцію, та адресата для використан­ня цієї кореспонденції. Так, законодавець визначає, що коли кореспон­денція стосується особистого життя іншої особи, то для використання цієї кореспонденції, зокрема шляхом опублікування, потрібна також і згода особи, особистого життя якої ця кореспонденція стосується.

Право на таємницю кореспонденції може також обмежуватись у ви­падках, що прямо встановлені законодавством. Так, зокрема, у випадку, коли в кореспонденції містяться докази, що мають значення для вирішен­ня справи, то вона може бути долучена до судової справи і незалежно від згоди на це юридичних осіб, яких вона стосується. Однак з метою захис­ту даного права від можливих порушень з боку інших осіб законодавець забороняє поширення отриманої внаслідок цього інформації.

Ще одним обмеженням цього права є надана законом можливість по­рушити право на таємницю кореспонденції з метою запобіїання злочино-ві чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати щформацію неможливо. Так, згідно зі ст.187 КПК України за вище зазначених підстав може бути накладено арешт на кореспонденцію і зняття інформації' з каналш зв'язку, коли достатньо підстав вважати, що в листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обви­нуваченому, а також у інформації, якою вони обмшюються з допомогою засобш зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і пред­мети, що мають доказове значення. Проте при проведенні цих дій слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя фізичної особи (ст. 185 КПК України). Як гарантія дотримання цього обов'язку може слугувати проведення слу­хання справи в закритому судовому засіданні.

Однак у будь-якому випадку лише в судовому порядку повинна до­водитись легітимність порушення цього права, а також підтвердження того, що це порушення здійснювалось з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, а також те, що іншими способами одержати інформацію неможливо.

Дата добавления: 2015-06-04