Дробінка

Функціональним елементом політичної системи суспільства є політичний режим. Політичний режим — це способи й методи здійснення політичного владарювання, порядок взаємовідносин громадянського суспільства та політичної влади. Він включає

спосіб і порядок формування представницьких установ, взаємо­відносини законодавчої та виконавчої влади, центральних і міс­цевих органів, умови діяльності політичних партій, суспільних організацій, масових рухів, правовий статус особистості, порядок функціонування правоохоронних органів. На політичний режим впливають рівень політичної стабільності суспільства, співвід­ношення соціальних сил, історичні та соціокультурні традиції в суспільстві. Ці фактори покладено в основу типології політичних режимів.

Класифікувати політичні режими намагалися і представники української політичної думки. Так, у своїх «Листах до братів хлі­боробів» В. Липинський виділяє три типи політичних режимів:

1) демократія з республікою;

2) охлократія з диктатурою;

3) класократія з правовою — «законом обмеженою і законом обмежуючою» — монархією.

У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Демократичний режим — це найбільш прогресивний полі­тичний порядок, оскільки він створює умови для справжньої свободи особистості, її творчості й самовизначення в усіх сфе­рах діяльності. За умов демократичного режиму «індивіди до­магаються влади для прийняття рішень засобами конкурентної боротьби за голоси народу», отже, «демократія є правлінням політика».

Нині демократичний режим панує в багатьох країнах світу. Ось лише деякі характерні його ознаки: виборність в органи дер­жавної влади, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, широкий спектр прав та свобод громадян, захист та га­рантування цих прав, діяльність недержавних суспільно-політич­них організацій як рівноправних партнерів держави, політичний плюралізм, гласність, широкі можливості для особистості впли­вати на процес прийняття та здійснення політичних рішень.

Авторитарний режим ґрунтується на безумовному підпоряд­куванні владі. Заміна керівних кадрів здійснюється через коопта­цію, а не передвиборну конкурентну боротьбу між кандидатами на відповідальні державні посади. За таких режимів немає (або вони ігноруються) встановлених законом процедур, унаслідок чого припинення та передавання влади часто є результатом наси­льства, конфронтації, а не інституціоналізації. За такого режиму неподільно панує виконавча влада. Парламент хоч і зберігається, але, як правило, значну частину його призначають, а не обирають. Він перетворюється на дорадчу установу при голові держа­ви, котрий у більшості випадків сам посідає всі ключові державні посади. Основні методи державної діяльності — накази й коман­ди. Особистість утрачає здатність до самостійності суджень та дій, сліпо підкоряючись авторитету.

Найбільш реакційним режимом є тоталітарний. Це насиль­ницьке політичне панування групи «обраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона консти­туційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мі­літаризація суспільного життя, панування однієї загальновизна­ної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підко­рено владі.

Дата добавления: 2015-06-29