Лишайники

Значення грибів

1. Виконують роль редуцентів у біосфері (мінералізують органічні речовини).

2. Аскоміцети і базидіоміцети утворюють мікобіонт лишайників.

3. Гриби, що утворюють мікоризу, позитивно впливають на життєдіяльність вищих рослин: полегшують поглинання коренями води, засвоєння речовин гумусу; фіксують атмосферний азот і переводять нітроген у доступну для рослин форму.

4. Використовуються людиною у харчовій промисловості, в медицині, вживаються в їжу.

5. Сапрофіти псують харчові продукти, руйнують будівлі, книги тощо.

1. Паразити є збудниками захворювань рослин, тварин, людини.

Засновником ліхенології є грецький вчений Архаріус.

Лишайники – утворені грибами і водоростями особливі симбіотичні організми, що мають нові морфологічні, фізіологічні і екологічні властивості.

До складу лишайників входять:

- мікобіонт (грибний компонент) – представлений аскоміцетами і базидіоміцетами;

- фікобіонт (водоростевий компонент) – представлений в основному синьо-зеленими (носток) і зеленими (хлорела) водоростями.

Тіло лишайників не диференційоване на тканини і органи (представлене сланню (таломом) різноманітної форми). Колір слані визначається наявністю певних пігментів.

До субстрату кріпляться особливими гіфами гриба – ризоїдами.

Типи слані лишайників за особливостями мікроскопічної будови:

- гомеомерний – гіфи гриба хаотично переплетені, між ними розкидані окремі клітини або нитки водоростей;

- гетеромерний – зовні розташовані верхній і нижній кіркові шари (щільно укладені гіфи гриба), між ними – гонідіальний шар (водорості) і серцевина (пухко розташовані гіфи гриба).

Групи лишайників за формою слані:

- накипні (кіркові) – слань у вигляді нальоту або кірки, що щільно приростає до субстрату (поверхні ґрунту, гірських порід, кори дерев); представники: графіс, леканора («манна небесна»);

- листуваті – слань у вигляді округлих пластинок, розташованих паралельно до субстрату; представники: пармелія, ксанторія («настінна золотянка»);

- кущисті – слань стеблоподібної форми, галузиться, кріпиться до субстрату нижньою частиною і піднімається над його поверхнею (над ґрунтом) або звисає з його поверхні (з гілок дерев); представники: цетрарія, кладонія, ягель («оленячий мох»), уснея («бородач»);

Живлення лишайників: водорості в процесі фотосинтезу утворюють органічні речовини, які використовуються грибами; гіфи гриба вбирають воду з мінеральними солями, які використовуються водоростями.

Розмноження лишайників тільки нестатеве (як гриб, так і водорість окремо можуть розмножуватись статево, але тоді потомство існує не у складі лишайника):

- вегетативне – частинами слані;

- ізидіями – спеціалізованими виростами верхньої кірки слані, у яких клітини водоростей обплетені гіфами гриба; ізидії відламуються і розповсюджуються тваринами;

- соредіями – спеціалізованими утвореннями гонідіального шару листуватих і кущистих лишайників, у яких клітини водоростей обплетені гіфами гриба; соредії виштовхуються назовні і розносяться вітром.

Лишайники невибагливі до умов середовища і стійкі до дії несприятливих факторів; ростуть на найрізноманітніших субстратах.

Дата добавления: 2015-06-27