Брунька

Пагін

Добрива

Рослини отримують із ґрунту воду і мінеральні солі, які містять важливі для організму макроелементи (P, N, K, S, Ca, Mg, Fe) та мікроелементи (B, Cu, Mn, Zn, Mo). Нестачу поживних речовин у ґрунті компенсують внесенням добрив.

Класифікація добрив

1. Мінеральні:

- калійні – майже 90% всіх солей калію, які добувають;

- азотні (нітрогеновмісні):

o калієва селітра – нітрат калію (KNO₃);

o кальцієва селітра – нітрат кальцію (Ca(NO₃)₂);

o амонійна селітра – нітрат амонію (NH₄NO₃);

o карбамід (сечовина) – концентроване добриво (46% нітрогену); в ґрунті під впливом мікроорганізмів розщеплюється до аміаку;

- фосфорні:

o суперфосфати (простий і подвійний) – основним компонентом є дигідрофосфат кальцію (Ca(H₂PO₄)₂);

o преципітат (CaHPO₄ x H₂O);

o томасшлак (аналогічний преципітату) – утворюється при виплавлянні чавуну із фосфоровмісних залізних руд;

o фосфоритне борошно – подрібнений фосфорит;

o кісткове борошно – подрібнені кістки тварин;

o амофоси – дигідрофосфат амонію (NH₄H₂PO₄), гідрофосфат амонію ((NH₂)HPO₄).

Щоб уникати збільшення концентрації солей у ґрунтах, часто використовують комбіновані мінеральні добрива:

- нітрат калію (містить нітроген і калій);

- фосфат калію (містить фосфор і калій);

- амофоси (містять нітроген і фосфор);

- нітрофоска (містить нітроген, фосфор і калій).

2. Органічні:

- торф;

- гній;

- пташиний послід;

- компост (отримують в результаті біологічного розкладання різних органічних речовин; для цього використовують гній, торф, листя, відходи с/г виробництва і промисловості).

Іноді для вирощування культурних рослин замість ґрунту використовують інші субстрати. Щодо цього розрізняють такі методи культивування:

- метод водних культур (гідропоніка) – корені рослин знаходяться у водному розчині поживних речовин, або у гравії (чи скляних гранулах), що систематично зволожується розчином поживних речовин;

- метод повітряних культур (аеропоніка) – корені рослин знаходяться у повітрі, їх систематично оббризкують розчином поживних речовин.

Пагін – комплексний орган, що складається із взаємопов’язаних стебла, листків і бруньок (нерозгалужене стебло з листками і бруньками, що виросло за один вегетаційний період).

Для пагона характерне чергування вузлів і міжвузль.

Вузол – місце прикріплення листка до стебла (кут між листком і стеблом називається пазухою).

Міжвузля – частина стебла між сусідніми вузлами (в залежності від довжини міжвузль пагони бувають видовженими і вкороченими).

Видозміни пагона, пов’язані із виконанням додаткових функцій:

- надземні:

o вусики – довгі, тонкі пагони із редукованими листками, служать для прикріплення лазячих рослин (у винограду, огірка);

o вуса – довгі, тонкі пагони, виконують функцію вегетативного розмноження (у суниці, хлорофітуму);

o колючки – вкорочені пагони із редукованими листками, захищають рослину від поїдання тваринами (у глоду, терену);

o кладодії – сплющені листоподібні пагони з редукованими або видозміненими в колючки, лусочки чи волоски листками, виконують функції листків (у аспарагуса, зигокактуса);

- підземні:

o кореневища – довгі тонкі або короткі товсті пагони з листками, видозміненими у бурі лусочки, та бруньками, служать для запасання поживних речовин та вегетативного розмноження (у пирію, конвалії);

o бульби – потовщені верхівки підземних стебел (столонів) із бруньками (вічками), служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у картоплі, топінамбура);

o цибулини – вкорочені пагони з листками, видозміненими у м’ясисті луски, та бруньками, служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у цибулі, тюльпана);

o бульбоцибулини – мають ознаки бульби і цибулини, служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у гладіолуса).

Видозмінами пагона є також спороносні колоски (стробіли) у папоротеподібних, шишки (стробіли) у голонасінних, квітка у покритонасінних.

Брунька – зачаток нового пагона, що перебуває у стані відносного спокою (тривалий час може зберігати життєздатність меристем, забезпечуючи їхній захист від несприятливих умов).

Зовні брунька захищена видозміненими листками – лусками (у зимуючих бруньок луски шкірясті, вкриті смолянистими речовинами).

Різновидності бруньок за функціональним призначенням:

- вегетативні – під лусками є зачатковий пагін, що закінчується конусом наростання і містить зачатки листків (примордії), які вкривають конус наростання;

- генеративні – під лусками є зачатковий квітконосний пагін, який містить зачатки квіток (генеративні бруньки округліші і більші за вегетативні).

Різновидності бруньок за місцем розташування:

- верхівкові – розташовані на верхівках пагонів;

- пазушні – розташовані у пазухах листків.

Деякі пазушні бруньки можуть довго залишатись у стані спокою (сплячі бруньки) і розвиватись тільки за умов пошкодження верхівкових. На стеблах, листках, коренях можуть закладатись додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження.

Дата добавления: 2015-06-27