Значення рослин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦАРСТВА РОСЛИНИ

Значення лишайників

1. Виконують роль продуцентів у біосфері (фікобіонт утворює органічні речовини з неорганічних в процесі фотосинтезу).

2. Сприяють вивітрюванню гірських порід.

3. Відмираючи, створюють середовище існування для інших організмів.

4. Є їжею для багатьох тварин (ягелем живляться північні олені), деякі (леканора) – для людини.

1. Використовуються як сировина для отримання спирту, виготовлення фарб, ліків.
2. Використовуються як біоіндикатори для визначення чистоти повітря (чутливі до незначних змін хімічного складу атмосфери).

ЦАРСТВО РОСЛИНИ (PLANTAE)

Царство Рослини налічує понад 500 000 видів.

Рослини – фотоавтотрофні еукаріотичні організми, які в основному ведуть прикріплений спосіб життя.

Особливості рослинної клітини: наявні: целюлозна клітинна стінка, великі вакуолі, пластиди; клітинний центр наявний тільки у нижчих рослин; відсутні: глікокалікс, пелікула, травні вакуолі.

Основна запасна речовина – полісахарид крохмаль.

Подразливість виявляється у формі повільних рухів, які зумовлюються хімічними координаційними факторами.

Для циклів розвитку характерне чергування двох поколінь: гаплоїдного (містить одинарний набір хромосом) гаметофіта і диплоїдного (містить подвійний набір хромосом) спорофіта.

Схема циклу розвитку рослин:

гаметофіт (1n) → гамети (1n) → зигота (2n) →

спорофіт (2n) → ^(мейоз) → спори (1n) → гаметофіт (1n).

Основні систематичні групи в межах царства Рослини:

- підцарство Справжні водорості (Algae) – нижчі рослини, пристосовані до життя у водному середовищі (за новою систематикою належать до царства Протоктисти):

o відділ Зелені водорості (Chlorophyta);

o відділ Червоні водорості (Rhodophyta);

o відділ Бурі водорості (Phaeophyta);

o відділ Діатомові водорості (Bacillariophyta);

o відділ Жовто-зелені водорості (Xanthophyta);

o відділ Золотисті водорості (Chrysophyta);

o відділ Евгленові водорості (Euglenophyta);

o відділ Дінофлагеляти (Dinophyta);

- підцарство Вищі рослини – пристосовані до життя в умовах суші:

спорові:

o відділ Риніофіти (Rhyniophyta) – вимерла група рослин;

o відділ Псилотофіти (Psilophyta);

o відділ Мохи або Бріофіти (Bryophyta);

o відділ Папороті або Поліподіофіти (Pteridophyta);

o відділ Хвощі або Еквізетофіти (Sphenophyta);

o відділ Плауни або Лікоподіофіти (Lycophyta);

насінні:

o відділ Голонасінні або Пінофіти (Gymnospermatophyta);

o відділ Покритонасінні або Магноліофіти (Angiospermatophyta).

1. Виконують роль продуцентів у біосфері (утворюють органічні речовини з неорганічних в процесі фотосинтезу і забезпечують живлення гетеротрофів).

2. Підтримують рівень О₂ в атмосфері і запобігають нагромадженню СО₂.

3. Забезпечують колообіг багатьох біогенних хімічних елементів (С, О, Н, N, Р, S, Са).

4. Істотно впливають на клімат, ґрунти, водойми.

5. Відіграють важливу роль в утворенні осадових порід.

6. Широко використовуються людиною; за застосуванням поділяються на групи:

- рослини, які використовуються в їжу та на корм худобі (злакові, овочеві, плодово-ягідні, зернобобові, олійні, цукристі);

- технічні рослини (волокнисті, дубильні, ефіроолійні, каучуконосні);

- рослини, у яких використовується деревина;

- лікарські рослини;

- декоративні рослини.

ТКАНИНИ РОСЛИН

Тканина – сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову будову і виконують одну і ту ж саму функцію.

Є такі типи рослинних тканин: твірна, покривна, основна, провідна, механічна.

1. Твірна тканина (меристема) – клітини живі, невеликого розміру, з тонкою оболонкою, щільно прилягають одна до одної, швидко діляться; із меристеми формуються всі інші типи тканин.

Різновидності твірної тканини за розташуванням на рослині:

- верхівкова (апікальна) – міститься на верхівках пагона і кореня (утворює конус наростання), зумовлює їхній ріст у довжину;

- бічна – закладається всередині стебла і кореня, зумовлює їхній ріст у товщину:

o прокамбій – утворює протоксилему і протофлоему;

o камбій – утворює метаксилему і метафлоему;

o васкулярний камбій – утворює вторинну ксилему (деревину) і вторинну флоему (луб);

o корковий камбій (фелоген) – утворює перидерму;

o перицикл – утворює бічні корені;

- вставна (інтеркалярна) – міститься в основі меживузль стебла і в листках, зумовлює вставний ріст.

Різновидності твірної тканини за походженням:

- первинна – міститься в зародкових стеблі й корені, зумовлює розвиток проростка і первинний ріст органів;

- вторинна – виникає із первинної.

1. Покривна тканина – покриває органи рослини, захищаючи їх від механічних пошкоджень, від проникнення хвороботворних мікроорганізмів; регулює транспірацію (випаровування води) і газообмін, здійснює всмоктування води і мінеральних солей.

Різновидності покривної тканини:

- первинна (шкірка або епідерма) – покриває все первинне тіло рослини; клітини живі, плоскі, прозорі, неправильної форми, розташовані одним шаром і щільно прилягають одна до одної; епідерма виділяє кутин (воскоподібну речовину, яка утворює на її поверхні плівку – кутикулу);

епідерма пагона має такі спеціалізовані утворення:

o продихи – утворені попарно розміщеними продиховими (замикаючими)клітинами бобоподібної форми, які мають хлоропласти і нерівномірно потовщені стінки (зовнішні – тонкі, внутрішні – товсті); між замикаючими клітинами є продихова щілина, під нею – продихова повітряна камера; продихи служать для здійснення і регуляції транспірації та газообміну;

o волоски (трихоми) – одноклітинні або багатоклітинні утворення, які виконують додаткові захисні функції (зменшують транспірацію, всмоктують воду, колючі й жалкі – захищають від механічних пошкоджень тваринами);

o залозисті клітини – за формою часто схожі на волоски, виділяють клейкі або пахучі речовини;

епідерма кореня (ризодерма) має такі спеціалізовані утворення:

o кореневі волоски – одноклітинні, виконують функцію всмоктування води і мінеральних солей; їхня кількість на одному мм² досягає кількох сотень;

після відмирання ризодерми покривною тканиною кореня стає екзодерма – зовнішній шар первинної кори (при цьому зберігається первинна будова кореня).

- вторинна (корок або фелема) – при вторинному потовщенні стебла і кореня приходить на зміну епідермі (екзодермі), яка розривається і злущується; є багатошаровою тканиною, клітини якої мертві, заповнені повітрям або смолянистими речовинами, щільно прилягають одна до одної, їхні стінки потовщені і просочені суберином (жироподібною речовиною), завдяки чому мають водо- і газонепроникні властивості; для здійснення газообміну в корку є спеціальні отвори – сочевички; корок і фелодерма (основна тканина) утворюються корковим камбієм (фелогеном) і разом складають перидерму.

1. Основна тканина (паренхіма) – становить основну масу органів, заповнюючи простір між іншими тканинами; клітини живі, великі, їхня форма округла, багатогранна або неправильна.

Різновидності основної тканини за виконуваними функціями:

- асиміляційна (хлоренхіма) – міститься у всіх зелених частинах рослини; клітини мають хлоропласти і виконують функцію фотосинтезу;

- запасаюча – заповнює м’які частини листків, плодів, серцевину та кору стебел і коренів, виконує функцію запасання поживних речовин;

- повітроносна (аеренхіма) – багата міжклітинниками (міжклітинними просторами), які заповнені повітрям, забезпечує виконання функцій газообміну і транспірації.

Паренхіма листка – мезофіл.

Різновидності мезофілу:

- стовпчастий (асиміляційна паренхіма) – клітини видовжені, розташовані щільно одним чи кількома шарами, містять багато хлоропластів;

- губчастий (асиміляційна, запасаюча і повітроносна паренхіма) – клітини неправильної форми, з меншою кількістю хлоропластів, між ними є великі міжклітинники.

1. Провідна тканина – забезпечує транслокацію (переміщення по рослині води і розчинених речовин).

Елементи провідної тканини:

- які забезпечують висхідний транспорт води та мінеральних солей від кореня до інших частин рослини і входять до складу ксилеми:

o трахеї (судини) – довгі трубки, утворені з багатьох мертвих циліндричних клітин, розміщених одна над одною; їхні поперечні стінки зруйновані, а поздовжні – здерев’янілі (містять лігнін) і нерівномірно потовщені (потовщення у вигляді кілець і спіралей – у судинах протоксилеми, драбинчасті, сітчасті, точкові – у судинах метаксилеми); можуть функціонувати кілька років, а потім закупорюються;

o трахеїди – мертві клітини веретеноподібної форми з косими поперечними стінками; клітинні стінки здерев’янілі, нерівномірно потовщені, мають велику кількість пор;

- які забезпечують низхідний транспорт розчинених у воді органічних речовин від листків до інших частин рослини і входять до складу флоеми:

o ситоподібні трубки – утворення із багатьох живих циліндричних клітин, розміщених одна над одною; їхні поперечні стінки (ситоподібні пластинки) мають велику кількість пор і нагадують сито, поздовжні – дещо потовщені, але не здерев’янілі; цитоплазма клітин дуже розріджена, ядра зруйновані;

o клітини-супутники – живі, ядерні, розміщені поряд із ситоподібними трубками, виконують допоміжну роль (синтезують АТФ, ферменти, які потрібні для транспорту речовин по ситоподібних трубках).

1. Механічна тканина – виконує функцію механічної опори або механічного захисту.

Різновидності механічної тканини:

- коленхіма – клітини живі, витягнуті (у вигляді волокон), їхні стінки дещо потовщені, але не здерев’янілі; міститься в корі (у місцях галуження стебел), в жилках листків;

- склеренхіма – клітини мертві, витягнуті (у вигляді волокон), їхні стінки потовщені, здерев’янілі; розрізняють:

o дерев’янисті волокна – входять до складу ксилеми;

o луб’яні волокна – входять до складу флоеми;

- склереїди (кам’янисті клітини) – мертві клітини зірчастої форми, їхні стінки сильно потовщені, здерев’янілі; містяться у м’якоті та кісточках плодів, у насінній шкірочці, входять до складу флоеми.

Дата добавления: 2015-06-27