Мікроскопічна будова стебла

Анатомічна будова стебла

Стебло

Стебло – осьова частина пагона з необмеженим ростом, яка виконує такі функції:

основні:

- здійснює зв’язок усіх частин рослини;

- збільшує площу поверхні рослини за рахунок галуження;

- утворює і розташовує листки, квітки, бруньки;

- забезпечує транспорт води і розчинених мінеральних та органічних речовин;

додаткові:

- здійснює фотосинтез;

- запасає воду і поживні речовини;

- забезпечує вегетативне розмноження.

Різновидності стебла за твердістю:

- трав’янисте – не здатне до вторинного потовщення (у трав);

- дерев’янисте – здатне до тривалого вторинного потовщення (у дерев і кущів).

Різновидності стебла за формою поперечного перерізу:

- циліндричне (у злаків, дерев’янистих рослин);

- тригранне (у осокових);

- чотиригранне (у кропиви, звіробою);

- багатогранне (у кропу).

Різновидності стебла за спрямованістю росту:

- прямостояче (у більшості рослин);

- повзуче (у плаунів, конюшини повзучої);

- витке (у хмелю, берізки);

- чіпке (у гарбуза, гороху).

Галуження стебла:

- дихотомічне (вилчасте) – точка росту верхівкової бруньки поділяється на дві нові, з яких утворюються однаково розвинені гілки другого порядку (у плаунів);

- моноподіальне – головна вісь не припиняє росту в довжину, а на ній за рахунок бічних бруньок утворюються менш розвинені гілки другого порядку, які не припиняють росту в довжину на них – гілки третього порядку і т.д. (у хвойних, багатьох трав’янистих рослин);

- симподіальне – головна вісь припиняє ріст у довжину після утворення на ній гілок другого порядку, які стають головними та припиняють ріст після утворення на них гілок третього порядку і т.д.; таким чином головну вісь утворюють бічні гілки різних порядків (у багатьох листяних дерев і кущів).

Крона – розгалужена надземна частина деревної рослини.

Різновидності крони:

- куляста (у клена);

- пірамідальна (у ялини);

- колоноподібна (у кипариса).

1. Зона ділення – верхівка стебла (конус наростання), утворена апікальною меристемою, вкрита зачатками листків, які захищають її від механічних пошкоджень.

2. Зона росту і диференціації – ділянка, у якій клітини ростуть, розтягуються, спеціалізуються.

3. Зона постійних тканин – ділянка, у якій клітини спеціалізовані, не ростуть і не розтягуються (за виключенням клітин, які утворюються вторинними меристемами).

Первинна будова – характерна для молодих стебел (у більшості однодольних і трав’янистих дводольних зберігається все життя).

На поперечному зрізі молодого стебла (у зоні росту і диференціації) розрізняють такі структури:

- центральний циліндр:

o серцевина (паренхіма) – міститься у центрі;

o первинна ксилема;

o прокамбій (пізніше – камбій);

o первинна флоема;

o перицикл – оточує центральний циліндр;

- первинна кора:

o паренхіма первинної кори;

o епідерма.

Вторинна будова – замінює первинну (у дерев’янистих дводольних, деяких однодольних покритонасінних, у голонасінних).

У центральному циліндрі із камбію закладається васкулярний камбій, який утворює вторинну ксилему (досередини) і вторинну флоему (назовні). На поперечному зрізі стебла багаторічної рослини у зоні постійних тканин ксилема має вигляд річних кілець (весняна ксилема, яка складається з великих тонкостінних клітин, поступово переходить у осінню, яка утворена меншими і товстостінними клітинами), флоема має вигляд трапецій, які сполучені своїми основами.

Елементи первинної ксилеми і первинної флоеми відмирають і спадаються. Із перициклу утворюється склеренхіма.

Епідерма відмирає і злущується, на її місці утворюється перидерма (корковий камбій закладається безпосередньо під епідермою). При потовщенні стебла перидерма багаторазово утворюється у вторинній флоемі. Фелодерма, паренхіма флоеми і паренхіма первинної кори разом утворюють паренхіму вторинної кори (вторинна кора розташована назовні від камбію).

Серцевину і паренхіму вторинної кори сполучають серцевинні промені, утворені основною тканиною (вони розмежовують сусідні провідні пучки).

У дерев’янистих рослин розрізняють вторинну ксилему двох типів:

- заболонь – зовнішня, більш пізня, світлого кольору, виконує провідну функцію;

- ядро (ядрова деревина) – внутрішня, стара, темного кольору (заповнена танінами), не виконує провідної функції.

Дата добавления: 2015-06-27