Ґрунт і добрива

Мікроскопічна будова кореня

Первинна будова – характерна для молодих коренів (у більшості однодольних і трав’янистих дводольних покритонасінних зберігається все життя).

На поперечному зрізі кореня розрізняють такі структури:

- центральний циліндр:

o серцевина (паренхіма) – міститься у центрі;

o первинна ксилема – утворює промені;

o первинна флоема – міститься між променями ксилеми;

o паренхіма центрального циліндра – займає основну частину центрального циліндра;

o перицикл – оточує центральний циліндр, дає початок бічним кореням, додатковим брунькам;

- первинна кора:

o паренхіма первинної кори:

ендодерма – міститься над перициклом, представлена одним шаром мертвих клітин, внутрішні стінки яких мають потовщення, просочені суберином – пояски Каспарі; між мертвими клітинами є живі тонкостінні пропускні клітини;

мезодерма – займає основну частину первинної кори;

екзодерма – міститься під ризодермою, представлена великими живими клітинами (після відмирання ризодерми стає покривною тканиною);

o ризодерма (первинна покривна тканина) – покриває корінь, утворює кореневі волоски, з ростом кореня відмирає і злущується.

Вторинна будова – замінює первинну будову (у дерев’янистих дводольних і деяких однодольних покритонасінних, у голонасінних).

У центральному циліндрі закладається васкулярний камбій (із перициклу) і утворює вторинну ксилему (досередини) та вторинну флоему (назовні), які наростають кільцями.

Первинна кора поступово відмирає і злущується. На її місці утворюється перидерма (корковий камбій закладається із перициклу). При потовщенні кореня перидерма може утворюватись багато разів у вторинній флоемі. Так формується вторинна кора, яка включає всі структури, що розташовані назовні від камбію.

Корінь росте в довжину верхівкою, при її пошкодженні посилено ростуть бічні відгалуження.

Пікірування – відщипування кінчика головного кореня при висаджуванні у відкритий ґрунт розсади культурних рослин зі стрижневою кореневою системою. Завдяки пікіруванню розвиваються додаткові бічні корені у верхньому родючому шарі ґрунту.

Близько 90% вищих рослин утворюють мікоризу і бактеріоризу.

Мікориза – симбіотичний комплекс коренів рослин із грибами (гіфи гриба виконують роль кореневих волосків – всмоктують воду і мінеральні солі).

Бактеріориза – симбіотичний комплекс коренів рослин із бульбочковими бактеріями (бактерії фіксують атмосферний азот і постачають нітроген рослинам).

Ґрунт – придатний для життя рослин верхній шар літосфери, що утворився під впливом природних факторів (клімату, живих організмів, рельєфу місцевості тощо) та діяльності людини на ґрунтоутворювальній материнській породі.

Склад ґрунту:

- уламкові гірські породи (пісок, глина, каміння) – результат вивітрювання материнської породи;

- мінеральні солі (утворюються внаслідок мінералізації органічних речовин, розчинення мінералів);

- гумус, мул – складні комплекси органічних речовин (утворюються внаслідок життєдіяльності живих організмів); від кількості гумусу прямо залежить основна характеристика ґрунту – родючість (здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, води, повітря, тепла);

- вода;

- повітря;

- мікроорганізми (ґрунтові бактерії, ціанобактерії, гриби, найпростіші тварини, одноклітинні водорості тощо);

- корені та підземні пагони рослин, дрібні тварини.

Різновидності ґрунту за механічним складом:

- піщані та супіщані – бідні на гумус і мул, тому не утворюють грудочок;

- глинисті та суглинисті – мають певну структуру (в них окремі механічні елементи з’єднуються у грудочки (агрегати) того чи іншого розміру).

Типи ґрунтів за сукупністю властивостей (на Україні): дерново-підзолисті, дернові, болотні, сірі лісові, бурі лісові, опідзолені чорноземи, чорноземно-лучні, чорноземи, каштанові ґрунти, солончаки.

Дата добавления: 2015-06-27