В сім’ї вольній, новій

І коли тебе забуду, Ієрусалиме

Із тьми, із смрада із неволі

І золотої й дорогої

І дурень, і мудрий нічого не знає

І думу вольную на волю Із домовини воззову

Світе мій! Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! ТЬоєю думу назову.

Марку Вовчку

«І думу вольную на волю із домовини воззову» – назва статті Миколи Мандрики // Літературна Україна. – 1993, 4 березня.

— Щерб. 2001, 16–162.

Все йде, все минає – і краю немає, Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... Одно зацвіло, А друге зав’яло, навіки зав’яло... І листя пожовкле вітри рознесли.

Гайдамаки

А як же тоді невмирущі догмати? У кожнім столітті – свої Герострати?.. І голос Шевченка з віків долинає: Ні дурень, ні мудрий нічого не знає. Луків М. із циклу «Лежить під небом Україна // Україна. – 1990. № 3.

— Щерб. 2001, 162.

І знов мені не привезла Нічого пошта з України...

І знов мені не привезла Нічого пошта з України...

За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим Богом. Не мені Про теє знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться мені.

«І знов мені не привезла..

— Щерб. 2001, 163.

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої: А іноді така печаль Оступить душу, аж заплачу.

«І золотої й дорогої...»

«І золотої й дорогої» – назва п’єси Богдана Стельмаха.

— Щерб. 2001, 163–164.

А я полину на Сибір, Аж за Байкал; загляну в гори, В вертепи темнії і в нори, Без дна глибокії, і вас – Споборники святої волі – Із тьми, із смрада, із неволі Царям і людям на показ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах...

Юродивий

Василь Овсієнко: Тож коли в 1988 році, ІИИІНІМ мпОравшись «із тьми, із смраду, із неволі», я став шукати в Житомирі живих людей, то насамперед прийшов до колишнього політв’язня Анатолія Шевчука, зокрема, щоб спитати <…> спитати поради, з кого розпочинати створювати обласну Українську Гельльсінкську Спілку… Свідчення колег і друзів: Юнак із вогненної печі // Самостійна Україна. – 1995, 3 липня.

— Щерб. 2001, 164–165.

Якої ж ми заспіваєм?.. На чужому полі Не співають веселої В далекій неволі. І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий Рабом на чужині.

Давидові псалми. 136

«Коли забуду тебе, Єрусалиме...» – назва статті Юрія Барабаша про Гоголя і Шевченка // Сучасність. – 1998. – № 1.

— Щерб. 2001, 165.

І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.

Заповіт

Уже в березні 1917 року (за 9 днів до створення Центральної Ради) Товариство українських поступовців закликало: «Українці, громадяни, товариші! Слушний час прийшов. Україна, віками пригнічена, окрадена й позбавлена всього – навіть національного ім’я свого, – рушає «в сім’! вольній новій» визволених народів до нового життя... Рушаймо вперед бадьоро й сміливо туди, де зайнялася вже зоря нашого національного визволення і воскресіння». Костенко В. Понад все вони любили свій коханий край // Час. – 1996, 21 січня.

— Щерб. 2001, 166.

Дата добавления: 2017-01-14