І на Січі мудрий німець Картопельку садить

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі

І ми не ми, і я не я

І мертві, і живі, і ненароджені

І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Уварив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

Нікого з вас довіку не простять! Костенко Л. Інкрустації // Українська Газета. – 1995. 2 березня.

…його < Миколи Хвильового > найгостріший памфлет «Україна чи Малоросія!», це посланіє і мертвим, і живим, і ненародженим, був ув’язнений аж до 1990 року в агітпропівських сейфах. ІльєнкоІ. Легендарний бунтівник // Літературна Україна. – 1993, 16 грудня.

— Щерб. 2001, 166–167.

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не як

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Ні, не вдалося відмінити відкриття пам’ятника. І комусь треба тепер і відповідати за це перед «верхами». Пішли нагору доповідні одна крутіша за другу. «І ми не ми, і я не я...», і нас підвели, підставили... А все то ті, а Києва – винні. Кореневий Л. Недопалок гріха // Літературна Україна. – 1995, 7 грудня.

— Щерб. 2001, 167–168.

Буде бите

Царями сіянеє жито! А люде виростуть. Умруть Ще незачатиє царята... І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі.

«І Архімед, і Гклілей...»

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі – ці слона ці винесені авторами «Історії України» Ігорем Колядою та Ольгою Мелій на иміпшдинку своєї книжки. – К., 1994.

Ми молимось Тобі і дужі, і слабі: нам Україну бережи, до з’єднання Церков дорогу покажи. Хай між нами «На оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люде на землі». (Ьрма-Соколовський М. Молитва за Україну // Українське слово. – 1995. 20.квітня.

— Щерб. 2001, 169.

Може, чванитесь, що братство Віру заступило. Що Синопом, Т^апезондом Галушки варило. Правда!., правда, наїдались, А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

«А на Січі куций німець картопельку садить, А на Вінничині цукор варить» – стаття Івана Ковтонюка // Україна молода. – 1995,3 січня.

— Щерб. 2001, 170.

І не плачу; й не співаю, А вию совою

І я прозрівати

Став потроху... Доглядаюсь – Бодай не казати, Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змії... І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою.

Три літа

Не хочеться псувати вам настрій, але ми доведені до такого ІІЦ’ЩЮ, що, як писав великий Кобзар, «і тепер я вже не плачу, а вию совою», Ми уже 5 місяців не отримуємо зарплати... Відкритий лист Прем’єр-міністрові України П.І.Лазаренку від працівників Бахмацього телеретранслятора Чернігівської области // Час. – 1996,29 листопада.

— Щерб. 2001, 170–171.

Дата добавления: 2017-01-14