І Дніпро, і кручі

І день іде, і ніч іде

І в цариці, мов собаки, Патинки лизали

І вражою злою кров’ю

І виріс я на чужині

І ви наші, і все наше

І я люта, а все-таки Того не зумію, Що москалі в Україні З козаками діють. Ото указ надрюкують: «По милості Божій І ви наші, і все наше, І гоже, й негоже!».

Великий льох. Три ворони.

— Щерб. 2001, 157–158.

І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається – кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна... Аж бачу, там тілько добро, Де нас нема.

«І виріс я на чужині...»

«І виріс я на чужині» – назва кінофільму режисера Станіслава Клименка із серіалу «Заповіт».

— Щерб. 2001, 158.

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’кгь

Волю окропіте.

Заповіт

«І вражою злою кров’ю...» – назва документальної повісті Віктора Костюченка.

— Щерб. 2001, 159.

І в слав’янофіли Так і претесь... І всі мови Слав’янського люду – Всі знаете. А своєї Дастьбі... Колись будем І по-своєму глаголать.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Хтось легенько штовхнув Тараса Івановича в плече. Він розплющим очі. Черговий охоронець їхньої компанії стурбовано запитав:

–Тарасе Івановичу! Із співробітників ви залишились один. Мабуть, перевтомилися і задрімали, навіть уві сні щось рахуєте, а вже дванадцять годин,

– Не дванадцять годин, а дванадцята година. Запам’ятайте, бо ще по пустять у метро, бурмочучи на ходу: «Так і претесь... І всі мови слав’янського люду – всі знаете. А своєї дастьбі... Колись будем І по-своему глаголать...». МенецькийК. Мовна ситуація // Літературна Україна. – 1997, 24 квітня.

— Щерб. 2001, 159–160.

Як Кирило з старшинами Пудром осипались І в цариці, мов собаки, Патинки лизали.

Невольник

Тобі у твої сорок, фізично важко лицемірити, а як воно дається це лицемірство їм, твоїм учителям, твоїм вузівським викладачам, більшість яких ледве не сягнула Мафусаїлового віку? Боже, як же гірко і важко брехати самому собі і людям на цій віковій межі! Який це непрощенний гріх – і вмерти, плазуючи і лижучи шундровську «пантофлю»! (Шундров – ректор Вінницького педінституту). Як тобі хотілося по-людськи їм допомогти, підтримати: та будьте ж нарешті людьми, вам же нічого втрачати крім чести і гідности: викричіть ви в «личко» цього владоможного шовініста правду про нього… Н. Ткаченко. Дума про музей Євгена Гуцала. Сумна історія створення Новогребельного музею письменника // Час. – 1997, 23 жовтня.

– Щерб. 2001, 304.

І день іде, і ніч іде.

І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки!

«І день іде, і ніч іде...»

І день іде, і ніч іде,

І усе минає...

Ностальгія по-справжньому

Душу розтинає... Гуртовенко В. На могилі Тараса Шевченка // Літературна Україна. – 1991, 13 червня.

— Щерб. 2001, 160–161.

Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.

Заповіт

«І Дніпро, і кручі...» – назв а книжки Анатолія Москаленка. – К., 1979.

— Щерб. 2001, 161.

Дата добавления: 2017-01-14