З Дніпра укупі не п’ємо!

Згадайте праведних гетьманів

Звичайне, що не всі, а так, хоч деякі

Збудить хиренну волю

За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш?

Світе тихий, краю милий, Моя Україно,

За що тебе сплюндровано, За що, тамо, гинеш?

Розрита могила

Коли я нміігрцулася до Канади, мене питали, що я можу розповісти про Україну. Пшаш й могла сказати: за що тебе сплюндровано, за що, мамо, типи,,, По вулицях якісь сумні обличчя так, ніби йде постійна иммфонна процесія. Я такого ніколи не бачила... Я була в Італії, Англії, Німеччині – і ніде такого не бачила. Отже, по тій зовнішності було ншїни, як людям живеться. Тепер дехто нарікає яка біда в Україні. Коли я іцчм на Форумі в Україні, в Києві, то люди якісь інші... Німець О. В гостях у пані Пастернак // Українське слово. – 1998, 8 січня.

— Щерб. 2001, 132–133.

Добра не жди, Не жди сподіваної волі – Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить, Та добре вигострить сокиру, Та й заходиться вже будить.

«Я не нездужаю, нівроку...»

Чим відповіла Україна на поклик свободи? Покірливим служінням московській сваволі, котра гнала їх на танках спочатку в Чехо-Словаччину, а потім в Афганістан. І треба було аж Чорнобиля, щоб «збудить хиренну волю»», щоб проголосити напророчену ще Шевченком незалежну Українську державу. Карпатський М. Світанок української державности, або Братались з вольними ляхами // Українське слово. – 1997, 20 листопада.

— Щерб. 2001, 133–134.

Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ Божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі.

«Ми восени таки похожі...»

… українські партії провел свої чергові й позачергові з’їзди. «Звичайне, що не всі, а так, хоч деякі». Інші оголосили про наміри також зібратися на найвищі зібрання. Фещук М. Політичні ігрища в період смути // Українське слово. – 1998. 4 червня.

— Щерб. 2001, 135.

Згадайте, братія моя...

Згадайте, братія моя...

Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали.

В казематі

Згадайте, братія моя, Що зиркаєте там з-за грати <…> і глядите на весь той ад, на дім той горя і печалі, – що й ми недавно в домі тім і мучилися, і скучали. Франко І. Руським в’язням із р. 1882 // Твори: У 50-ти т. – К., 1980. – Т.2. – 332.

— Щерб. 2001, 135.

Згадайте праведних гетьманів:

Де їх могили? Де лежить Останок славного Богдана? Де Остряницина стоїть

Хоч би убогая могила? Де Наливайкова? Нема!

Гайдамаки

«Згадаймо праведних гетьманів» – назва книжковоъ виставки у сільській бібліотеці осла Некремінне на Донеччині // Українське слово. – 1993, 30 липня.

— Щерб. 2001, 135–136.

Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? Ніколи, братія, ніколи З Дніпра укупі не п’ємо!

В казематі

— Щерб. 2001, 136.

Згадаю Енея, згадаю родину...

Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік – човна не дають. Згадаю Енея, згадаю родину,

Згадаю, заплачу, як тая дитина.

На вічну пам’ять Котляревському

«Згадали Енея, згадали троянців...» Назва статті // Літературна Україна. – 1998, 24 вересня.

— Щерб. 2001, 136–137.

Дата добавления: 2017-01-14