Перенесений гепатит В 3 страница

Лікування СПТК з больовим синдромом:

— селективні міотропні спазмолітики — дуспаталін по 200 мг 2 рази на добу;

— селективні блокатори Са²⁺-каналів — спазмомен по 40 мг 3 рази на день, дицител по 50 мг 3 рази на день;

— агоністи опіатних рецепторів — дебридат;

— холінолітики — бускопан (спазмо-брю) по 10 мг 3 рази на день Лікування СПТК з метеоризмом:

— сорбенти (активоване вугілля, ентеросгель, полісорб, силард, поліфе-пан, препарати вісмута, біла глина, смекта) — в загальноприйнятих дозах;

— піногасники: еспумізан, метеоспазміл, дисфлатил по 1-2 табл. З рази на добу;

— пепфіз по 1 табл. 2-3 рази на день;

— м'ятна олія, настоянка тмину, кропу, коріандру, фенхеля;

— пробіотики — ентерол по 1 капсулі 2 рази на добу

Фактично при будь-якому захворюванні органів травлення відбуваються порушення моторно-евакуаторної функції стравоходу, шлунка, товстої та тон­кої кишки. Тому з метою нормалізації цієї функції органів травлення вико­ристовують прокінетики різних поколінь, які змінюють пропульсивну актив­ність шлунково-кишкового тракту та прискорюють транзит харчового болюса по ньому. До них належать такі прокінетики:

Метоклопрамід (церукал), який підвищує тонус нижнього стравохідного сфінктера, посилює рухливу активність, прискорює випорожнення шлунка та транзит вмісту через тонкий і товстий кишечник. Його призначають по 10 мг З рази на день або по 10 мг внутрішньом'язово чи внутрішньовенно.

Домперидон (мотиліум) — селективний препарат 1-го покоління, який блокує вплив на периферичні допамінові рецептори, локалізовані в шлунку та дванад­цятипалій кишці. Препарат застосовують також при вторинному гастропарезі, що виникає на фоні цукрового діабету, системної склеродермії і після операцій на шлунку. Його застосовують по 10 мг 3-4 рази на день за 20 хв до їди (побічні ефекти — головний біль, загальна слабкість -— зустрічаються рідко).

В Україні застосовують препарат ітоприд (Праймер), що позитивно впливає на тонус нижнього стравохідного сфінктера, посилює моторно-евакуаторну функцію шлунка товстого та тонкого кишечника, підвищує тонус жовчного міхура. Його застосовують при ГЕРХ.

Препарат призначають по 50 мг (1 табл) 3 рази на день за 15-30 хв до їди.

Тегасерод застосовують при закрепах; він посилює тонкокишечну та про­ксимальну товстокишечну моторику, зменшує абдомінальний дискомфорт, нормалізує частоту та консистенцію випорожнень. Застосовують по 2,6 мг

2 рази на день. Це один з найбільш ефективних препаратів у лікуванні СПТК

3 закрепами.

4.7. НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ

Визначення. Неспецифічний виразковий коліт (НВК) — хронічне захворювання запального характеру невстановленої етіології з характерними змінами в слизовій оболонці товстої кишки та утворенням виразок, гоморагій та гною. Це захворювання частіше зустрічається у віці 20-40 років. Жінки хво­ріють в 1,5 рази частіше і смертність у них у 2 рази вища.

Етіологія захворювання не встановлена.

Фактори, які сприяють розвитку НВК:

— інфекції (віруси, бактерії), перенесений паротит до 2-х років;

— дієта з низьким вмістом харчових волокон;

— генетичне походження (більше 90% хворих має сімейну схильність);

— нестероїдні протизапальні засоби.

Патогенез НВК багагофакторний:

1. Доведений зв'язок захворювання з НЬА-системами, імунологічними змі­нами, визначаються високі титри антитіл проти антигенів кишкової стінки. При цьому бактеріальні антигени, токсини, аутоантигени сприяють селектив­ній активації Т-лімфоцитів, порушенню функції макрофагів, які становлять основну масу інфільтрату в слизовій оболонці товстої кишки. Активація клі­тин запального інфільтрату призводить до утворення медіаторів запалення (ей-козаноїдів, які сприяють синтезу простогландинів, тромбоксану, простациклі-ну, лейкотрієнів). У свою чергу лейкотрієни характеризуються сильними хемо-токсичними властивостями, викликають міграцію нейтрофілів біля вогнища запалення, агрегацію, дегрануляцію і вивільнення лізосомальних ферментів.

2. Про важливу роль клітинних імунних факторів у патогенезі НВК свідчать місцеві реакції слизової оболонки: інфільтрація плазмоцитами, макрофагами, гра­нулоцитами, лімфобластами. Спостерігається зменшення синтезу Т-супресорів і висока цитотоксична активність Т-кілерів до клітин кишечного епітелію.

3. Поряд з цим, фактор активації тромбоцитів стимулює їх агрегацію, де­грануляцію нейтрофілів і тучних клітин, що сприяє утворенню мікротромбів, вивільненню лейкотрієнів і гістаміну, інтерлейкінів.

4. У дистальному відділі товстої кишки анаеробні бактерії викликають зміни метаболізму колоноцитів з утворенням легких жирних кислот (бутират, масляна кислота тощо) та використання глутамату, глюкози, які окислюють­ся гірше. У результаті цих особливостей енергозбереження слизової оболонки розвивається гіпоксія, знижується трофіка, регенерація слизової оболонки та підслизового шару товстої кишки. Метаболічні зміни слизової оболонки (склад глікопротеїнів, рН, швидкість їх виділення) поглиблюють розвиток дисбакте­ріозу. Внаслідок порушення бар'єрної функції слизової оболонки кишки легко наступає сенсибілізація та алергізація організму напіврозщепленими білками та бактеріальними токсинами, що діють як алерген, з розвитком аутоімунної реакції І типу. Відбувається стимуляція Р-клітин — дефіцит секреторного IgA, що призводить до порушення бар'єрної функції слизової оболонки товстої кишки. Компенсаторне посилення процесів синтезу IgG, IgM, якими представ­лені антитіла проти тканинних антигенів товстої кишки, стають причиною утворення імунних комплексів. Отже, складаються передумови для розвитку імунопатологічних реакцій, відповідальних за запалення в слизовій оболонці товстої кишки.

Класифікації НВК є різні

Класифікація НВК Код за МКХ-10

К51 Виразковий коліт.

К51.0 Виразковий (хронічний) ентероколіт.

К51.1 Виразковий (хронічний) ілеоколіт.

К51.2 Виразковий (хронічний) проктит.

К51.3 Виразковий (хронічний) ректосигмоїдит.

К51.8 Інші виразкові коліти.

К51.9 Виразковий коліт неуточнений.

Класифікація НВК за розповсюдженіапю ураження:

• Дистальний коліт (проктит, проктосигмоїдит).

• Лівосторонній (до селезінкового згинання).

• Субтотальний коліт.

• Тотальний коліт.

Класифікація НВК (за Ю. В. Балтайтісом, 1986, з доповненнями)

I. Форма перебігу:

• блискавична, гостра;

• хронічна (рецидивна, безперервна)

II. Розвиток захворювання:

•інтермітивний, ремітивний

III. Тяжкість перебігу:

•легкий, середньої тяжкості, тяжкий

IV. Поширення ураження:

•проктит, проктосигмоїдит, субтотальне, тотальне

V. Активність запалення на основі ендоскопії:
1-й, 2-й і 3-й ступінь

VI. Системні (позакишкові) прояви:

• анемія, ендогенна дистрофія, сепсис, артрит, флебіт, ураження внутріш­ніх органів, ураження шкіри

VII. Наявність ускладнень:

• перфорація, кровотеча, стриктура, псевдополіп, токсична дилатація, киш­кова фістула, малегнізація.

Таблиця 4.15

Клінічна класифікація НВК за ступенем тяжкості [Трулав і Віттс, 1955]

Симптоми	Легкий ступінь	Середньотяжкий ступінь	Тяжкий ступінь
Частота випорожнень за добу	<4	4-6	>6
Домішок крові в випорожненнях	Незначний	Помірний	Значний
Лихоманка	Відсутня	Субфебрильна	Фебрильна
Тахікардія	Відсутня	<90 за 1 хв	> 90 за 1 хв
Рівень гемоглобіну	> 110 г/л	90-100 г/л	< 90 г/л
ШОЕ	< 30 мм/год	30-35 мм/год	> 35 мм/год
Лейкоцитоз	Незначний	Помірний	Лейкоцитоз з зрушенням формули
Схуднення	Відсутнє	Незначне	Виражене
Синдром мальабсорбції	Відсутній	Незначний	Виражений

Класифікація НВК за характером перебігу:

• Рецидивуючий перебіг.

• Безперервний перебіг (загострення 2 рази на рік і частіше).

• Фульмінантна форма.

Ендоскопічна класифікація [ОМЕД, 1994]:

— геморагічний НВК (з перевагою контактної та спонтанної кровоточивості);

— гнійний (сукупність контактної та спонтанної кровоточивості з гнійним ексудатом);

— виразковий;

— виразково-поліпоподібний;

— прихований.

Приклади формулювання діагнозу:

1. Неспецифічний виразковий коліт, важкий перебіг, кишкова кровотеча.

2. Неспецифічний виразковий коліт, рецидивуючий, дистальний, середньої важкості.

Клініка та діагностика НВК наведені в алгоритмі 4.17.

Алгоритм 4.17. Стандарти діагностики неспецифічного виразкового коліту [12]

Клінічні синдромні критерії:

1. Діарейний синдром з можливими трьома варіантами:

— спочатку з'являється діарея з наступним виділенням слизу та крові;

— одночасно з'являється діарея та кишкова кровотеча;

— відразу виникає ректальна кровотеча (кал оформлений або кашкопо­дібний)

2. Больовий синдром, який посилюється при пальпації кишечника

3. Дистрофічний синдром, що характеризується схудненням, ломкістю нігтів, випадінням волосся

4. Інтоксикаційний синдром характерний для важких форм НВК (підви­щення температури тіла, слабкість, адинамія, зниження апетиту)

5. Астенічний синдром (плаксивість, депресія)

6. Анемічний синдром (зниження кількості гемоглобіну та еритроцитів)

7. Синдром системних проявів (поліартрит, вузлова еритема, дерматит,
піодермія, гепатит, цироз печінки, нефротичний синдром, афтозний стома-
тит, аутоімунний тиреоїдит, кератит, іридоцикліт)

Лабораторні критерії:

— в аналізі крові лейкоцитоз, залізодефіцитна анемія (зменшення гемо­глобіну, кількості еритроцитів та вмісту заліза в крові);

— гіпопротеїнемія, в період загострення підвищення рівня а,- та ^-гло­булінів, зниження альбуміно-глобулінового коефіцієнта (диспротеїнемія);

— протеїнурія (при важких формах захворювання свідчить про перевагу процесів катаболізму над анаболізмом або ураження нирок)

Інструментальні критерії:

1. Ендоскопічні (колоиоскопія, ректороманоскопія) з прицільною біопсі-
єю критерії змін у товстому кишечнику:

— стертий, слабко виражений судинний малюнок;

— його поєднання з гіперемією та набряком слизової оболонки товстої кишки;

— зернистість, кровоточивість, ерозії, виразки з фібринозним нашару­ванням;

2. Гістологічні критерії — запалення слизової оболонки, набряк влас-
ної пластинки, розширення та повнокров'я капілярів, лімфоплазмоцитар-
на інфільтрація, зменшення маси обкладочних клітин, абсцеси, відсутність
гаустрації, звуження та вкорочення товстої кишки

3. Рентгенологічні критерії:

— на оглядових рентгенограмах органів черевної порожнини (в гострий період застосування ендоскопічних методів протипоказане) визначають укорочення товстої кишки, відсутність гаустрацій, нерівномірність рельє­фу слизової оболонки, токсичне розширення товстої кишки (токсичний ме-гаколон), вільний газ під куполом діафрагми при перфорації;

— іригоскопічні критерії (метод застосовується при стуханні запаль­ного процесу): набряк, нерівномірність та зернистість слизової оболонки, потовщення кишечної стінки, відсутність гаустрацій

4. Ультразвукові критерії: зміна діаметру пошкодженого кишечника та його величини (при прогресуванні захворювання зображення змінює свої розміри за рахунок зменшення товщини стінки кишки)

5. Морфологічні критерії: інфільтрація строми слизової оболонки, порушення нормальної будови крипт, виразкові ураження, визначаються абсцеси

Таблиця 4.16

Критерії діагностики неспецифічного виразкового коліту (за ОМСЕ, 1993]

Специфічні:

— наявність діареї і/або ректальної крові більше 6-ти тижнів;

— наявність при ендоскопії запалення слизової оболонки з геморагіями і/або виразками;

— гістопатологічні дані при біопсії на видаленому матеріалі або при аутопсії

Типові:

— наявність тільки ендоскопічних даних (при відсутності клініки);

— наявність клінічних даних, при ендоскопії — тільки еритема;

— наявність клінічних і ендоскопічних даних при відсутності патогісто-логічних

Можливі:

— неповні клінічні дані, не підтверджені іншими дослідженнями. Клінічні варіанти перебігу НВК:

Рецидивуючий перебіг

Легка форма: ураження прямої та сигмовидної кишки, малосимптомність клінічної картини, відсутність лихоманки, тривалість загострення 4-12 тиж. з повним або майже повним зникненням симптомів загострення.

Тяжка форма: лихоманка, анемія з повним зникненням симптомов загост­рення.

Хронічний перебіг:

Клінічні симптоми зберігаються більше 6 міс, уражається декілька відділів товстої кишки, а також виникає панколіт, різний ступінь тяжкості, однак пере­важно зустрічається легкий перебіг або чергування легкого і тяжкого перебігу, прогресуюче ураження слизової оболонки і фіброз

Фульмінантний (дуже важкий) перебіг (зустрічається в 5% випадків):

Виражена лихоманка, геморагії, лівосторонній коліт або панколіт з наяв­ністю ускладнень: токсичний мегаколон або перфорація

Зовнішньокишечні прояви НВК наведено в табл. 4.17.

Таблиця 4.17

Зовнішньокишечні прояви НВК [8]

Пов'язані з активністю запального процесу в кишечнику	Шкірні прояви (вузлувата еритема, гангренозна піодермія) Ураження порожнини рота (афтозний стоматит, гіиерплас-тичні зміни, рецидивуючий гнійний стоматит) Ураження суглобів (моно- і поліартрит, сакроілеїт, анкілозуючий спондиліт) Ураження очей (епісклерит, ірит, іридоцикліт)
Пов'язані з пору­шенням гомеостазу внаслідок дисфкунк-ції кишечника	Симптом мальабсорбції Жовчнокам'яна хвороба Сечокам'яна хвороба Гідронефроз
Безпосередньо не пов'язані з проявами основного захворювання	Захворювання печінки (первинний склерозуючий холангіт, аутоімунний гепатит) Амілоїдоз

Ускладнення запальних захворювань:

Гостра токсична дилатація товстої кишки. Перфорація кишечника.

Обструктивні ураження кишечника (стриктури та стенози).

Кишечні кровотечі.

Нориці, абсцеси.

Перианальні ускладнення.

Синдром мальабсорбції.

Тромбоемболічні ускладнення.

Дисплазія і рак.

Лікування НВК розглянуто в алгоритмах 4.18, 4.19.

Алгоритм 4.18. Схема лікування неспецифічного виразкового коліту [18]

Лікувальний режим

Сбалансоване лікувальне харчування

Етіотропна терапія з виключенням екзогенних і ендогенних факторів

Патогенетична терапія

— Глюкокортикостероїди

— Цитостатики

— Препарати, які вміщують 5-аміносаліцилову кислоту

—Антидіарейні, в'яжучі, адсорбуючі препарати -Антибактеріальна терапія -Лікування дисбактеріозу

Патогенетична терапія

— Дезінтоксикаційна терапія - Корекція метаболічних

порушень та анемії

— Лікування проктосигмоїдиту

— Відновлення функції ЦНС

Фізіотерапія

Санаторно-курортне лікування

Профілактика

Алгоритм 4.19. Стандарти лікування неспецифічного виразкового коліту в різні фази захворювання [12]

/. Лікування виразкового коліту: Гостра фаза:

— салофальк у свічках по 0,5 г 4 рази або пентаса в свічках по 0,5 г 4 рази на день, або по 1 г 2 рази на день перорально;

— преднізолон по 10 мг (у свічках) 2-3 рази на день;

— клізма з кверцетином по 1 г на 1/2 склянки води, 50-100 мл 0,05%-ного розчину коларголу;

— клізма з елікасолом (1 столова ложка збору на 1 склянку води);

— симптоматичне лікування діареї (смекта, лоперамід, в'яжучі, знеболю­ючі засоби)

Фаза ремісії — ті ж препарати (доза вдвічі менша) + клізми

//. Лікування виразкового проктосигмоїдиту в період активної фази:

— преднізолон 20 мг в/в впродовж 1 міс, а потім клізми з преднізолоном (30 мг) або гідрокортизоном (125 мг);

— салофальк або месалазин по 2 г 1 раз на день перорально + свічки;

— корекція електролітних та білкових порушень;

— клізми з салофальком 4 г на день + свічки кожний день + клізми з квер­цетином чи коларголом;

— антидіарейні (імодіум по 2 мг 1-2 рази на день), в'яжучі (танальбін по 0,5 3 рази на день), ентеросорбенти (ентеросгель, карболен);

— прокінетики (домперидон), спазмолітики (дротаверин)

///. Лікування виразкового лівостороннього коліту в період активної фази:

1. Легкий перебіг:

— сульфасалазин по 3-4 г/добу;

— салофальк чи пентаса по 2-3 г/добу;

— місцеве лікування мікроклізмами

2. Середньоважка форма

— преднізолон по 40-60 мг/добу + місцеве лікування мікроклізмами;

— сульфасалазин по 4-6 г/добу чи салофальк 4 г/добу;

— метронідазол по 1 г на день упродовж 20-30 днів;

— після пригнічення патогенної флори проводять реімплантацію нор­мальної кишечної флори колібактерином, біфоколом, бактисубтилом упро­довж 2-3 міс;

— дезінтоксикаційна терапія, замісна терапія (креон, панзинорм)

3. Важка форма — лікування, як при тотальному коліті

IV. Лікування виразкового тотального коліту в період активної фази:

1. Легкий та середньоважкий перебіг — лікування лівостороннього коліту

2. Важкий перебіг — глкжокортикостероїди:

— преднізолон по 40-60 мг перорально за схемою протягом 4 тиж.;

— будесонід (буденофальк) по 9 мг/добу впродовж 12 тиж., по 6 мг/добу 6 тиж., підтримуюча доза по 3-6 мг/добу;

— 5-аміносаліцилова кислота (5-АСК): месалазин (пентаса) по 2-4 г/добу перорально та 4 г ректально, можна використовувати месалазин пролонго­ваної дії (месаламін);

— альбумін 1,5-2 г/кг маси тіла;

— цитостатики (азатіоприн 2-2,5 мг/кг);

— циклоспорин 15 мг/кг упродовж 2 тиж. з поступовим зниженням дози до підтримуючої

V. Лікування тотального НВК в гостру важку (блискавичну) фазу:

— повне парентеральне харчування (білок 1,5-2,0 г/кг маси тіла, калорій­ність не менше 4 ккал/кг);

— гідрокортизон по 200-300 мг в/в 2 доби, потім в/м 5-7 діб з поступо­вим зменшенням дози на 20-30 мг/добу і переходом на пероральний пред­нізолон у дозі 40-60 мг/добу;

— антибактеріальна терапія: цефалоспорини І—11 генерації, нітромідазоли;

— ректальне введення гідрокортизону по 100 мг (наЮО мл води) 2-3 рази на день;

— препарати 5-АСК з 5-7-го дня за умови успішної консервативної те­рапії;

— при резистентній формі НВК — циклоспорин у дозі від 4-5 мг/кг/добу в/в або 5-15 мг/кг/добу перорально, або інфліксимаб в дозі 5-10 мг/кг/добу протягом 14 днів

VI. Лікування хронічної та неактивної форми НВК:

— преднізолон у дозі 40-50 мг/добу за схемою поступового зменшення дози у поєднанні з салофальком по 2-4 г/добу;

— у разі резистентності до 5-АСК призначають глкжокортикостероїди, цитостатик азатіоприн у дозі 2 мг/кг/добу або інфліксимаб

VII. Хірургічне лікування проводять при перфорації, кишковій непрохід-
ності та кровотечі, прогресивній токсичній дилатації стінки товстої кишки
(коли консервативна терапія протягом 12-14 год неефективна), при швидко
прогресуючій та резистентній формах захворювання проводять колектомію
з ілеоанальним анастомозом і формуванням резервуара

Тяжкий хронічний НВК	Застосовують препарати ЛСК+ глюкокортикостероїди в максимальних дозах	С
Імунодепресанти меркаптопурин і азатіоприн застосовують при неефективності попередніх препаратів протягом 4-6 тижнів	С
Інгібітори ТІЧР-а у дозі 5 мг/кг призначають на 0-му, 2-му і 6-му тижні
Інгібітор кальциневрину циклоспорин у дозі 2-4 мг/кг призначають при неефективності попередніх препара­тів, інколи його комбінують з глюкокортикостероїдами	А, С
Тяжкий гострий НВК	Проводять корекцію електролітного дисбалансу енте-рально та парентерально	С
Переливання крові проводять при масивній ректальній кровотечі у дозі 10 мл/кг
Виключають антихолінергічні, антидіарейні препарати, НПЗП і опіоїди, які посилюють запалення товстої кишки	в
Глюкокортикоїди вводять парентерально: гідрокорти­зон у дозі 300-400 мг/добу або метилпреднізолон у дозі 60-80 мг/добу кожний день	в
Клізми з гідрокоризоном 2 рази на день або з глюкокортикоїдами 1 г 3 рази на день використовують допоміжно	А
Інгібітор кальциневрину циклоспорин у дозі 2 мг/кг/ добу застосовують при неефективності глюкокортикої-дів і цитостатиків (ефективний, дозволяє не проводити колектомію)
Інгібітор Т^-а інфліксимаб може бути ефективним
Антибіотики широкого спектру дії призначають при лихоманці, лейкоцитозі, перед операцією	С
Препарати гепарину знижують ризик тромбоемболіч-них ускладнень при тяжкій формі	В
Хірургічне лікування проводять тоді, коли консерва­тивна терапія протягом 5-7 днів неефективна

Примітки:

1. Стероїдна рефрактерність — збереження активності при лікуванні пред­нізолоном в дозі 0, 75/мг/кг/добу протягом 4 тиж.

2. Стероїдна залежність — поява загострення НВК при зменшенні добової дози преднілозону менше 10 мг або будесоніду менше 3 мг, а також через 3 міс. після їх відміни.

3. Виразковий коліт — захворювання прямої кишки.

4. Дистальний коліт або проктосигмоїдит — запальний процес розповсю­джується до середніх відділів сигмовидної кишки (не дальше 60 см гнучкого сигмоскопа).

5. Лівосторонній коліт — розповсюдження запального процесу до селезін­кового вигину ободової (товстої) кишки.

6. Розповсюджений коліт — розповсюдження запального процесу за селе­зінковий вигин ободової кишки до сліпої кишки.

7. Панколіт — у запальний процес при НВК втянута сліпа кишка.

Як не потрібно лікувати НВК [24]

• Не слід використовувати антидіарейні препарати (лоперамід) у пацієнтів на НВК, не можна, коли є ознаки кишечної непрохідності та токсичного мега-колону.

• При тяжкій формі НВК не можна використовувати жорсткий сигмоскоп для діагностики захворювання, оскільки може наступити розрив кишки.

• Не можна застосовувати барієву клізму у пацієнтів з середньотяжким і тяжким колітом у зв'язку з можливим посиленням проявів токсичного мега-колону.

• Необхідно виключити антихолінергічні, антидіарейні препарати, НПЗП і опіоїди, які посилюють запалення кишечника і ризик збільшення дилатації товстої кишки.

• Хворим на НВК не можна призначати глюкокортикоїди доти, поки не виключать інфекційну етіологію захворювання.

• Таким хворим не можна використовувати в лікуванні інфлексимаб, не провівши рентгенологічне дослідження органів грудної клітки для виключен­ня туберкульозу.

• Не можна використовувати циклоспорин для лікування НВК у центрах, де не може бути проведений його лікарський моніторинг і відрегульована доза.

• Продукти та напої, які не рекомендуються при запаленні кишечника:

1) алкогольні напої;

2) напої, що містять кофеїн;

3) свіжі овочі та фрукти, фруктові соки;

4) кукурудза, салат (листовий);

5) м'ясні соуси на мучній основі;

6) хліб із злаків із дріжджового тіста;

7) горіхи (у тому числі арахіс), суниці;

8) продукти, що містять сорбітол;

9) спеції.

Відомо, що при НВК може розвиватись карцинома товстого кишечника. Профілактика НВК не розроблена. Рекомендоване раціональне харчуван­ня, виключення стресових ситуацій, протирецидивна медикаментозна терапія.

Таблиця 4.19

Методи профілактики карциноми у хворих на НВК

Вид профілактики	Методи профілактики
Первинна профілактика	Виділення груп хворих з НВК з підвищеним ризиком розвит­ку карциноми товстої кишки на основі таких критеріїв: • тривалість захворювання; • молодий вік на початку захворювання; • розповсюдженість ураження; • обтяжений спадковий анамнез; • поєднання НВК з первинним склерозуючим холангітом; • наявність ретроградного ілеїту. Проведення регулярних колоноскопій з забором багаторазо­вих біопсій в групах ризику
Вторинна профілактика	Препарати 5-АСК, харчові волокна

4.8. ДИСКИНЕЗІЯ (ДИСФУНКЦІЯ) ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

Визначення. Дискінезія (дисфункція) жовчовивідних шляхів — це функ­ціональні порушення тонусу, неузгоджене, недостатнє або надмірне скорочен­ня жовчного міхура, жовчних протоків або замикачів Одді, Люткенса, Міриц-ца, що може супроводжуватись порушенням виділення жовчі. Секреція жовчі відбувається безперервно впродовж доби. За добу виділяється від 0,5 до 2,0 л жовчі. Це захворювання зустрічається у чоловіків у 7,6%, у жінок — в 20,7% випадків. У клімактеричному періоді частота дискінезії збільшується.

Етіологія і патогенез. У виникненні дискінезії жовчовивідних шляхів ма­ють значення такі фактори [5, 20, 28]:

1. Порушення нейрогуморальної регуляції при неврозах, діенцефальному синдромі, соляриті; у жінок у клімактеричному періоді.

2. Ендокринно-гуморальні порушення (гіпо- та гіпертиреоз, цукровий діа­бет, гіпофункція яєчників, наднирників, ожиріння, клімакс і передменстру-альне напруження у жінок.

3. Гіпертонічно-гіперкінетична дискінезія жовчних шляхів може виникати рефлекторно внаслідок вісцеровісцеральних рефлекторних впливів при пеп­тичній виразці, коліті, аднекситі, апендициті, холециститі тощо.

4. Астенічні стани, обумовлені важкими інфекційними хворобами (вірус­ним гепатитом, цирозом печінки), авітамінозом.

5. Недостатність харчування або харчування з дуже великими інтервалами між прийомами їжі, що сприяє виникненню гіпотонічно-гіпокінетичної дис­тонії.

6. Нерегулярне харчування, надмірне вживання гострих страв, використан­ня для приготування їжі великої кількості приправ та спецій, що подразню­ють слизову оболонку шлункового тракту і сприяють розвитку гіпертонічно-гіперкінетичної форми дискінезії жовчних шляхів.

7. Порушення рівноваги між продукцією холецистокініну та антихолецис-токініну.

Класифікація. В МКХ-10 виділяють такі рубрики захворювання: К 82.8 Дискінезія жовчного міхура та міхурової протоки К 83.4 Спазм сфінктера Одді

Існують інші класифікації дискінезії жовчовивідних шляхів. Класифікація дискінезії жовчовивідних шляхів з урахуванням міжна­родних рекомендацій:

1. За локалізацією:

— дисфункція жовчного міхура;

— дисфункція сфінктера Одді

2. За етіологією:

— первинна;

— вторинна (гормональні розлади: лікування соматостатином, у разі син­дрому передменструального напруження, вагітності, системних захворювань, цукрового діабету, гепатиту, цирозу печінки, єюностомії, запалення та каменів у жовчному міхурі)

3. За функціональним станом:

— гіперфункція;

— гіпофункція.

Приклади формулювання діагнозу:

1. Жовчнокам'яна хвороба. Дискінезія сфінктера Одді біліарного типу.

2. Дискінезія жовчного міхура по гіпокінетичному типу.

Фактори ризику включають в себе порушення гормональної регуляції (ва­гітність, передменструальний синдром, соматостатинома), післяопераційні стани (резекція шлунка, ваготомія), системні захворювання, цукровий діабет, гепатити, цироз печінки.

Клініка та діагностика дискінезії жовчовивідних шляхів наведені в алгоритмі 4.20.

Алгоритм 4.20. Стандарти критеріїв діагностики різних форм дискінезії жовчовивідних шляхів [12]

1. Гіпертонічно-гіперкінетична форма дискінезії жовчних шляхів харак­теризується приступами болю в правому підребер'ї, ниючого або переймопо­дібного характеру, менш інтенсивними, ніж при калькульозному холециститі, тривалістю 30 хв і більше, який купується спазмолітиками та провокується психоемоційними перевантаженнями та негативними емоціями; тривалість больових нападів від декількох хвилин до декількох днів. Може виникати гір­кота в роті, здуття живота, нестійкий стул. Пальпаторно живіт не напруже­ний, спостерігається деяка болючість у ділянці жовчного міхура, позитивні симптоми Кера, Мерфі, Дежардена

Дата добавления: 2017-01-14