Конкуренція та монополія в ринковій економіці

Тема 6. Ринок та механізм його функціонування.

Модуль 2. Ринок як підсистема ринкової економіки

Демонополізація – це усунення державної чи іншої монополії одного чи кількох виробників продукції, що диктують свої умови споживачам і монополізують ринки збуту. Реалізується шляхом розукрупнення підприємств з відокремленням самостійних виробництв і створенням на їх основі дрібних приватних, сімейних і кооперативних фірм з метою забезпечення реальної конкуренції між товаровиробниками. Державна політика демонополізації полягає також у прийнятті антимонопольних, антитрестовських законів, що обмежують можливості концентрації виробництва окремих видів продукції, товарів, послуг і зосередження управління в одних руках.

Демпінг – це використання певною фірмою для своїх товарів дуже низької ціни (бросової ціни, яка нижче собівартості), з метою витіснення конкурентів з ринку.

Державне регулювання ринку – втручання держави у функціонування ринку, що реалізується за допомогою окремих економічних заходів, соціально-економічної, валютно-фінансової, структурно-інвестиційної і науково-технічної політики з метою локального та тривалого впливу на розвиток суспільного виробництва та вирішення соціальних проблем шляхом використання різноманітних важелів (цільових програм з ресурсним забезпеченням, податків і митних тарифів, держзнаків, субсидій, кредитів, гарантій, цінових впливів, штрафів, санкцій, інформаційно-маркетингового сприяння).

Диверсифікація – це концентрація капіталу в нових сферах, спрямована на організацію виробництва нових видів товарів або розширення їх асортименту, внаслідок чого виникає перевага фірми в даній сфері ринку.

Еволюційний перехід до ринку грунтується на поетапному впровадженні ринкових відносин. Природне формування ринкової економіки, наприклад, у США, відбувалось 150 років, в Англії – 350 років.

Жорстке регулювання переходу до ринку базується на державному регулюванні цін на найважливіші товари і прибутків населення. Стимулюється підприємництво, тимчасово “заморожуються” соціальні гарантії тощо. Ця модель вимагає сильних дій і компетентного уряду. Держава здійснює керівний вплив на основні напрями розвитку господарства (Німеччина, Японія, Італія та інші країни.).

Закон попиту – при зниженні ціни на товари попит на них зростає, і, навпаки, чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту.

Закон пропозиції – чим вища ціна товару, тим у більшій мірі зростає його пропозиція з боку продавця, і навпаки.

Картель – це: 1) угода між конкуруючими продавцями з метою підняття ціни і обмеження обсягу пропозиції; 2) форма змови між великими підприємствами про умови продажу, строки платежу, сфери збуту, квоти у виробництві, встановлення цін і розподіл прибутків між окремими підприємствами.

Конкуренція – це суперництво між виробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва та реалізації продукції. Це також потужний економічний важіль стимулювання виробництва та поліпшення якості продукції, одна з об’єктивних умов функціонування світових ринків.

Конкуренція досконала (чиста) – це економічне змагання, яке відбувається в умовах великої кількості продавців-конкурентів, коли окремий продавець не може встановити ціну вище ринкової, в цьому випадку ціни формуються під впливом попиту і пропозиції, немає необхідності у контролі за цінами з боку держави.

Конкуренція недосконала – це ринкова ситуація, коли підприємство чи об’єднання підприємств, виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Конкуренція нецінова -це конкуренція, основними методами боротьби з конкурентами якої є: підвищення якості продукції; використання технічних новацій, які становлять комерційну таємницю; використання реклами, за допомогою якої можна створити у покупців думку про особливі якості товару, хоча споживча вартість даного товару може залишатися без змін.

Конкуренція нечесна – це діяльністьгосподарського суб’єкту, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого положення на ринку шляхом обману споживачів (покупців), партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Конкуренція цінова – це конкуренція, в якій основним методом боротьби з конкурентами є ціна. Перемагає той, хто зможе досягти зниження індивідуальної вартості товару нижче ринкової ціни.

Консорціум – 1) Тимчасове договірне об’єднання підприємств і організацій, товариств, утворене для вирішення конкретних задач і проблем, здійснення крупних проектів: інвестиційних, науково-технічних, економічних. 2) Угода між банками і промисловими фірмами для спільного проведення фінансових операцій.

Концерн – це велика багатогалузева корпорація.

Кооперація – 1) Об’єднання зусиль, співробітництво, форма організації спільної праці для досягнення спільних цілей (виробнича, сільськогосподарська, споживча, промислова, посередницька, кредитна, по наданню послуг). 2) Спеціальна організаційна структура підприємства, організації на колективній (кооперативній) власності на засоби виробництва, внесках, вільному або дольовому розподілі доходів між членами кооперативу.

Модель “шокової терапії” пов’язана з одночасним введенням у дію всіх атрибутів ринку та раптовим переведенням економіки на ринкові рейки. На першому етапі це веде до високої інфляції, безробіття і падіння виробництва. Такий шлях соціально небезпечний, особливо коли “шок” є, а “терапії” немає.

Монополістична конкуренція існує в умовах, де на ринку присутні багато продавців і покупців, проте покупка і продаж товарів здійснюється вже не по однаковій ціні, діє широкий діапазон цін, споживач орієнтується на ціни і попит, які склалися на ринку.

Монополія – 1) виключне право виробництва, торгівлі, реалізації визначених видів продукції, товарів, послуг, що належить одній особі, визначеній групі осіб, підприємству, галузі, державі. 2) Крупні фірми, які зосереджують у своїх руках більшу частину виробництва і ринків збуту будь-якого товару з метою встановлення контролю у тих чи інших галузях господарства, придушення конкурентів та отримання максимального прибутку.

Об’єкти ринкових відносин – це власне те, що купується і продається на ринку (засоби виробництва, товари вжитку, послуги, житло, інформація, наукові ідеї, робоча сила, цінні папери, валюта, капітал, золото та ін.).

Олігополія – це конкуренція, при якій на ринку панує лише декілька фірм, які виробляють товари або надають послуги.

Попит – це така кількість товару, яку покупець здатен купити, це платоспроможна потреба населення. Він визначає кількість продукту, який споживач бажає і в змозі купити за певну ціну за певний проміжок часу.

Пропозиція – це сукупність товарів і послуг, які є на ринку або можуть бути на нього поставлені. Це та кількість продукту, яку виробник бажає і в змозі виробити і продати за певною ціною протягом певного періоду.

Ринкова ціна – це домінуюча в конкретному центрі торгівлі у відповідному часовому просторі ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво та реалізацію.

Ринок – це така сфера, де суспільна оцінка товару відбувається за допомогою ціни. Ринок виконує роль механізму, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією.

Синдикат – це форма монополістичних об’єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.

Суб’єкти ринкових відносин – це всі учасники суспільного виробництва (державні, колективні, приватні, кооперативні організації, держави, громадяни, фірми, установи та ін.)

Трест – акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.

Фінансова олігархія – капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Фінансові групи – об’єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв’язків, у тому числі родинних.

Ціна рівноваги – це точка перетину кривої попиту і кривої пропозиції, тобто ціна,при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.

Цінова еластичність попиту – це кількісні зміни величини попиту по відношенню до зміни цін. Вона розраховується як відношення відсотку зміни попиту до відсотка зміни цін.

Цінова еластичність пропозиції – вимірюється процентом зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1 %.

Тема 7. Ринкова інфраструктура

Акредитив – 1) Вид банківського рахунку, який дає контрагенту можливість отримати на умовах, що зазначені в акредитивному дорученні, платіж за товари, роботи, послуги при виконанні зобов’язання; 2) Іменний цінний папір, що стверджує право особи, на ім’я якої виписано, отримати в банку суму, зазначену в папері.

Активні операції – це операції, які банки проводять з метою прибуткового розміщення залучених коштів.

Акцепт – 1) Згода на підписання зобов’язання у відповідності з пропозицією другої сторони; 2) Прийняття платником по переказному векселю зобов’язання оплатити вексель в термін, який наступить і зазначений в ньому; 3) Згода банка гарантувати виплату суми, що зазначена у переказному векселі.

Акція – цінний папір, який свідчить про внесення відповідного паю в капітал акціонерного товариства і який дає право отримання частки прибутку у вигляді дивіденду. Акції купують шляхом їх оплати в гривнях, іноземних валютах або шляхом надання іншого майна у власність чи в користування акціонерного товариства. Є акції прості й привілейовані, іменні і на пред’явника.

Банк – це фінансове підприємство, яке нагромаджує власні і залучені грошові кошти, надає їх в тимчасове користування у вигляді кредитів (позичок), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами. Державний(в Україні - Національний), банк регулює грошовий обіг країни, включаючи емісію (випуск) нових грошей і цінних паперів. Функціонують такі види банків: міжнародні, національні, державні, місцеві, комерційні, кооперативні, інвестиційні, емісійні, іпотечні і ощадні.

Банківський прибуток – це різниця між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позикою.

Банкноти – це грошові знаки, які випускаються в обіг центральним емісійним банком, основний вид паперових грошей. Банкноти випускаються в обіг у відповідності з потребами держави, населення, народного господарства. Банкноти мають бути забезпечені золотом та іншими активами державного банку, а також всією державною власністю.

Біржа – форма постійно функціонуючого ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова), валюти (валютна біржа), продукції, товарів, що продають по стандартах і зразках (товарна біржа), наймання робітників (біржа праці), і формуються ринкові ціни (курси) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Біржа – основна ринкова організаційна структура, що опосереднює, регулює, формує вільні товарно-грошові і товарообмінні відносини.

Біржові котирування – це ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості в офіційні часи роботи біржі протягом дня.

Бони – 1) Боргові зобов’язання, що випускаються державою, окремими установами і організаціями; 2) Паперово-грошові знаки дрібної вартості, що випускаються тимчасово в обіг як розмінні гроші.

Брокер – посередник при укладанні угод, який спеціалізується на певних видах товарів і послуг, діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримує від них спеціальну винагороду.

Валютна біржа – установа, в якій здійснюються акти купівлі-продажу іноземної валюти і формуються поточні курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Валютні операції – угоди по купівлі та продажу іноземних банкнот, казначейських білетів і монет, платіжних документів, а також операції із золотом; здійснюються в основному центральними та комерційними банками. Найбільш поширений вид – купівля та продаж платіжних документів, за допомогою яких здійснюються в безготівковому порядку розрахунки по експорту та імпорту товарів, капіталів, послуг.

Ваучер – державний цінний папір, який забезпечує право громадянина на участь у приватизації державного майна.

Вексель – вид цінних паперів, грошове зобов’язання. Безумовний та беззаперечний борговий документ суворо встановленої законом форми, у вигляді зобов’язання, яке видається позичальником кредитору і надає останньому право вимагати у позичальника термінової сплати суми грошей, зазначеної у векселі. Розрізняють вексель простий, переказний, комерційний, банківський, казначейський.

Витрати обігу – витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції.

Депозит – 1) Грошові кошти чи цінні папери, що кладуть для збереження або спеціально вносять в кредитні установи (банки, ощадбанки) та надають право на одержання депозитного відсотку; 2) Грошова сума (чи цінні папери), яку вносить боржник в судові установи для передачі кредитору.

Дивіденд – це доход, який одержує власник акції; являє собою частину прибутку акціонерного товариства, яка щорічно розподіляється між власниками акцій після сплати відповідних податків.

Дилер – особа, чи фірма, яка здійснює біржове чи торговельне посередництво за свій рахунок.

Дисконт – 1) Облік векселю; 2) Обліковий відсоток – відсоток, що стягується банками при обліку векселів; 3) У біржових і валютних угодах – знижка з ціни товару, валюти.

Дисконтна політика – політика підвищення чи зниження облікових ставок, що проводиться центральними емісійними банками з метою впливу на попит і пропозицію позичкових капіталів, стан платіжного балансу та валютні курси.

Довірчі операції банків – операції банків по управлінню майном і виконанню інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи.

Інкасо – банківська операція, при посередництві якої банк за дорученням свого клієнта одержує кошти, що йому належать, на підставі грошових, товарних і розрахункових документів.

Інфраструктура – це складова частина загального устрою економічного життя, галузі виробництва та сфери діяльності, які мають залежний, допоміжний характер по відношенню до основного виробництва і забезпечують нормальне функціонування основних виробничих елементів. До інфраструктури належать: транспорт, зв’язок, освіта та професійне навчання, житло, комунальне господарство та інші елементи «зовнішнього» устрою виробничо-економічних і соціальних систем.

Іпотека – 1) Застава нерухомого майна (землі, споруд тощо) для одержання позики; 2) Іпотечна позика – грошова позика, яка видається банком під заставу нерухомого майна; 3) Боргове свідоцтво про заставу нерухомості, яке видається банком позичальнику.

Казначейські зобов’язання держави – вид державних цінних паперів, що розміщуються на добровільній основі серед населення і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів в бюджет і мають право на одержання фіксованого доходу на весь термін володіння цінним паперами. Випускають такі види казначейських зобов’язань: довгострокові – від 5 до 10 років, середньострокові – від 1 до 5 років, короткострокові – до одного року.

Кліринг – це система безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов’язань; в країні кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, в міжнародних розрахунках кліринг здійснюється у формі угод між країнами про погашення заборгованості одна одній, випливаючої із зовнішньоторгових операцій, шляхом заліку взаємних вимог (без виплати золотом або переводу іноземної валюти).

Комерційний банк – підприємство, яке здійснює розрахункові операції, надає різноманітні послуги, та грошові позики іншим підприємствам.

Контрольний пакет акцій – це кількість акцій, достатня для повного контролю за діяльністю акціонерного товариства і складає більше половини загальної вартості випущених акцій.

Кредит – 1) Форма мобілізації державою, територіальними органами, підприємствами недостатніх їм грошових засобів для послідуючого використання на умовах повернення, дотримання визначеного терміну і виплати відсотків; 2) Надання в борг банком, або іншим кредитором грошей під визначені проценти.

Кредитор – позикодавець (організація, підприємство або окрема особа), який надає кредит.

Курс акцій – це ціна, по якій котируються та продаються акції на фондовій біржі, вираження в їх абсолютній грошовій вартості або у відношенні відпускної і номінальної вартості.

Лізинг – одна з форм кредитування експорту товарів довготермінового користування. Це довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд. Дає можливість орендодавцю отримувати доход від терміново невикористаного обладнання, а орендатору – починати або розширювати виробництво зі значно меншими початковими капіталами.

Маклер – це окрема особа або фірма, що займається посередницькою діяльністю на фондових, товарних і валютних біржах і отримуює винагороду у формі визначеного процента із суми угоди.

Облігація – це вид цінних паперів (боргове зобов’язання), по якій її власнику виплачується щорічний доход, розмір якого заздалегідь встановлений у формі визначеного проценту до номінальної вартості облігації.

Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах в майбутньому, із фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує права власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Доход за ощадними сертифікатами виплачується за пред’явленням їх для оплати в банк, що їх випустив.

Позика – це особлива форма займу, виражена в передачі матеріальних або грошових цінностей з відстрочкою повернення еквіваленту і виплатою відсотку.

Позиковий процент – це плата позичальника кредитору за користування позиченими грошима або матеріальними цінностями.

Товарна біржа – це форма товарного ринку, на якому реалізація товарів виконується за зразками і стандартами при заздалегідь встановлених розмірах мінімальних партій, на якому формуються ринкові ціни у відповідності з фактичними співвідношеннями попиту і пропозиції.

Торги – це змагальна форма закупки, при якій в інтересах покупця оголошується конкурс серед продавців на продаж товару з відповідними техніко-економічними характеристиками.

Торговий капітал – капітал, який забезпечує рух продукту від виробника до споживача.

Трансакція – це банківська операція, переведення грошових коштів (в тому числі за кордон) для будь-яких цілей.

Трансферт – 1)Це переведення іноземної валюти або золота із однієї країни в іншу; 2) Передача права володіння іменними цінними паперами однієї особи іншій; 3) Поняття, яке використовується в системі національних рахунків для характеристики передачі ресурсів, головним чином в грошовій формі без відповідного відновлення або компенсації. Трансферт носить односторонній характер і не викликає руху зустрічного еквівалента.

Трансфертні платежі – це форма перерозподілу частини мобілізованих в прибутки державного бюджету засобів, передані платежі, виплати приватним підприємцям і населенню з державного бюджету, джерелом яких є податки.

Факторинг – це вид послуг банку по рефінансуванню дебіторських обов’язків клієнту без права зворотної вимоги.

Фіктивний капітал – акції, облігації, інші цінні папери, які обертаються в економіці.

Фондова біржа – це форма ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперіві формується ринкова ціна на них.

Форвардний контракт – це двостороння угода за типовою формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час на визначених умовах в майбутньому, із фіксацією цін такого продажу під час укладення цього контракту.

Ф’ючерсний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час на визначених умовах в майбутньому, із фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Хеджування – це форма страхування ціни і прибутку при ф’ючерсній угоді, відповідно до якої продавецьодночасно здійснює закупівлю відповідної кількості ф’ючерсних контрактів.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також забезпечують інші права, що випливають із цих документів, іншим особам. До цінних паперів відносяться акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання держави, сертифікати та інші.

Чек – це документ, що містить письмове розпорядження банку видати або перерахувати відповідну суму грошей з поточного рахунку особи, яка підписала чек.

Ярмарок – торги, ринки товарів, які періодично організовуються в установленому місці.

Дата добавления: 2017-01-14