Провадження у справах про банкрутство

Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) регулюється провадження у справах про банкрутство з у рахуванням особливостей передбачених Законом України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суди розглядаючи справи про банкрутство, повинні застосовувати ті статті ГПК України або відповідні частини статей, які мають універсальний для судового розгляду характер. Не можуть застосовуватись у провадженні зі справ про банкрутство статті ГПК України, що регулюють винятково вирішення господарських спо­рів у позовному провадженні, вони застосову­ються у провадженні зі справ про банкрутство з урахуванням змісту процесуального режиму цієї категорії справ. Тому гос­подарські суди у процесуальних документах повинні посила­тись як на відповідні статті ГПК України так і на Закон України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З процедур встановлення факту неплатоспроможності боржни­ка та безспірності вимог кредитораскладається провадження у справах про банкрутство, що ініціює проваджен­ня (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлен­ня всіх можливих кредиторів і санаторів, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом.

До боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
-розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

Процедура задоволення вимог кре­диторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута є останнім етапом провадження. Усі процедури являють собою цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, мета якого полягає в задоволенні вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

Справи про банкрутство розглядаються господарськими судами Республіки Крим, областей, міст Киє­ва та Севастополя за місцем знаходження боржника, яке ви­значається місцезнаходженням його постійно діючого органу (згідно зі ст. 15 ГПК України та ст. 30 Цивільного кодексу (ЦК) України).

Підставою для порушення господарським судом справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Прокурори так само мають право звертатися до господарського суду із заявами в ін­тересах громадян і держави в порядку, передбаченому зако­ном, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України та п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру". Ст. 29 ГПК України визначає повноваження прокурора.

У ст. 2 Декрету Кабінету Мі­ністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21 січня 1993 р. № 8-93 зазначені кредиторами, крім органів держав­ної податкової і контрольно-ревізійної служб можуть бути та­кож органи стягнення, оскіль­ки ці органи уповноважені державою здійснювати її функції щодо стягнення недоїмок та фінансових санкцій з платників до дер­жавного бюджету, державних цільових чи позабюджетних фондів.

В точно розра­хованій сумі в національній валюті України мають бути заявлені усі вимоги кредиторів. Вимога підлягає конвертації заявником у національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання вимоги до суду, якщо вона заявлена в іншій валюті. Заяви кредиторів повинні містити підстави вимоги та докази, що обґрунтовують вимогу (документи, що підтвер­джують борг), окрім розмі­ру вимоги.

Заява боржника про порушення справи про банкрутство містить:

ü назву суду, до якого вона подається;

ü найменування боржника, його місцезнаходження;

ü назви банків, що здійснюють розрахунково-касове обслу­говування, їх місцезнаходження;

ü перелік його кредиторів і боргів;

ü перелік документів, що додаються до заяви.

Список кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, а також довідка обслуговуючого банку (банків) про наявність ко­штів на його рахунку та платіжні документи, які не оплачені за браком коштів і вміщені в картотеку додаються до заяви боржника, а також обов'язково мають бути додані його установчі документи та документи, що свідчать про його фінансове і майнове ста­новище (претензії, позови, виконавчі документи тощо).

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене Законом;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Заява кредитора чи боржника може бути відкликана заявниками до прийняття судом поста­нови про визнання боржника банкрутом.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів (газети "Голос України" і "Урядовий кур'єр") у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Примірник газети з надрукованим оголошенням заявник повинен подати до суду.

Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, господарський суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським
судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог
кредиторів.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в
якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та
призначається дата проведення зборів кредиторів.

Розпорядник майна здійснює по­вноваження щодо розпорядження і контролю за майном борж­ника. Він призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Законом визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали
господарського суду

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

- звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом;

- одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених Законом;

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбаченоЗаконом або рішенням комітету кредиторів;

- подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Якщо адміністрація юри­дичної особи боржника ігнорує законні приписи розпорядника майна, або з власної ініціативи господарський суд за заявою кредиторів може вжити заходів, передбачених ст. 67 ГПК України, щодо майна боржника з метою забезпечення май­нових інтересів кредиторів.

Зазначені заходи можуть бути вжиті одночасно з порушенням справи про банкрутство або після цього на будь-якій ста­дії провадження у справі про банкрутство.

Заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів у процедурі банкрутства:

• накладення арешту на майно або грошові кошти, що на­лежать боржникові, а також іншим особам, які відповід­но до актів законодавства або установчих документів боржника відповідають за його зобов'язаннями;

• заборона боржникові вчиняти певні дії, наприклад, щодо відчуження в будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;

• заборона власникові майна боржника або уповноважено­му ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквіда­ції юридичної особи-боржника;

· зупинення стягнення, зверненого на майнові активи боржника, на підставі виконавчого або іншого документа, за яким списання здійснюється в безспірному порядку.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають
комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

В разі заміни кредитора його правонаступником внаслідок ре­організації підприємства, організації можливе зупинення провадження у справі про банкрутство. У провадженні у справах про банкрутство неможливе процесуальне правонаступництво боржника, крім випадків реорганізації його юридичної особи у формі перетворення.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у
строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном (шість місяців), має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Згідно Закону, санація - система заходів, що здійснюються під час
провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню
боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення
фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в
повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування,
реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну
організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію
боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів
для схвалення план санації боржника. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства.

Комітет кредиторів, розглянувши план санації, може прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати його на затвердження
господарського суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з
клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з
клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним
обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене
рішення повинно містити дату скликання чергового засідання
комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має
відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення
про відхилення плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол
засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в
господарський суд на затвердження.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за
наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий
санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і
повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення
засідання комітету кредиторів.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет
кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з
клопотанням щодо:

припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану
санації і відновленням платоспроможності боржника;

продовження встановленого строку процедури санації;

припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури;

припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У випадках, передбачених Законом, господарський суд
приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває
ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та
зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового
державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, та ін..

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський
суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в
порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
припиняються повноваження органів управління банкрута щодо
управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не
було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у
зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом
кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної
комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності - органу місцевого самоврядування.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у
офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний
строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Усі види майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або повного
господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури
та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу
ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу
ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута
ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах,
якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу
майна банкрута.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного
рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому
статтею 31 Закону.

Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Для розрахунків з кредиторами використовуються акції на пред’явника, що належать суб’єктові банкрутства, і які потрапляють у ліквідаційну масу. Акції мають бути реалізо­вані відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", якщо суб'єкт банкрут­ства є власником іменних акцій, виручка від їх реалізації потрапляє до ліквідаційної маси.

У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор
подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута.

Господарський суд припиняє провадження у справі про
банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або
реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення)
юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство
того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку,
передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому
статтею 32 Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення
провадження у справі про банкрутство за заявою боржника..
Про припинення провадження у справі про банкрутство
виноситься ухвала.

Дата добавления: 2015-07-13