ЛФК для осіб з захворюваннями органів дихання

Поради студенту.

5.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

№ з/п	Термін	Визначення
1.	Динамічні дихальні вправи	- вправи, при виконанні яких дихання здійснюється з участю допоміжних дихальних м’язів, з рухом кінцівок і тулуба.
2.	Дренажні дихальні вправи	- вправи, що сприяють витіканню виділень з бронхів у трахею, звідки мокротиння евакуюється під час відкашлювання.
3.	Постуральний дренаж	- таке положення тіла, яке сприяє поліпшенню дренування бронхів.
4.	„Локальні” дихальні вправи	- вправи, що збільшують вентиляцію окремих частин легенів. За допомогою спеціальної укладки хворого, що сприяє фіксації визначених ділянок грудної клітки, а також спрямованого локального опору ребер під час вдиху забезпечується переважна вентиляція окремої визначеної ділянки легень. Це дозволяє керовано вентилювати певні відділи легень з ділянками, де може бути ателектаз, та інші патологічні вияви.
5.	Вольове керування диханням	- вправи із зміною структури дихального циклу.
6.	Звукова гімнастика	– вправи при яких звук у поєднанні із співом використовується з метою вібраційного впливу на певні органи (моторно-вісцеральні рефлекси).
7.	Звукові вправи	– це коливальні вправи звукової хвилі в голосових зв'язках, у ділянці грудей і живота, які періодично повторюються.
8.	Режим економного дихання	- широко розкрити рота, носоглотка розкрита, повітря великим ковтком втягується в грудну клітку. Вдихати повітря через рот так, щоб ясно чувся звук „Ф” (губи поставити „хоботком”) або звук „с”, що утворюється на кінчику язика, або „кх”, локалізований у частині піднебіння; це може бути комбінований губами та піднебінням звук „к-у-ф”. Перейти до такого дихання, щоб у ньому як можна менше брала участь верхня частина грудної клітини

5.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК при захворюваннях органів дихання.

2. Особливості ЛФК при пневмонії.

3. Особливості ЛФК при плевриті.

4. Особливості ЛФК при бронхіальній астмі.

5. Особливості ЛФК при ХНЗЛ.

6. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК при захворюваннях органів травлення.

7. Особливості ЛФК при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

8. Особливості ЛФК при хронічних захворюваннях гепатобіліарної системи.

9. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК при захворюваннях нирок.

10. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК при порушеннях обміну речовин.

5.3 Практичні роботи (завдання), які використовуються на занятті:

1. Провести курацію хворих. Звернути увагу на розвиток м’язової та опорно-рухової системи хворого, показники соматоскопії, провести проби з дозованим фізичним навантаженням, проби Штанге і Генчі, кліно- ортостатичні.

2. Визначити рухову підготовку хворих. При зборі анамнезу захворювання та життя звернути увагу на режим праці і відпочинку, звичні фізичні навантаження. З’ясувати толерантність до фізичного навантаження в побуті і на виробництві.

3. Визначити завдання ЛФК у даного хворого. З’ясувати, які функції порушені в даного хворого та визначити шляхи їх корекції і можливості до компенсації.

4. Скласти індивідуальну програму фізичної реабілітації хворого. Призначити руховий режим, визначити спеціальні вправи ЛГ, скласти комплекси ЛГ, підібрати відповідні засоби ЛФК (елементи спорту, масаж, трудотерапія та ін.), заповнити ф.042-о.

5. Провести лікарсько-педагогічне спостереження за заняттям ЛФК. За даними ЧСС накреслити фізіологічну криву фізичного навантаження, оцінити адекватність фізичного навантаження для хворого.

6. Провести бесіду з хворим. Пояснити механізми терапевтичного та профілактичного впливу ЛФК для даного хворого, навчити методам самоконтролю під час фізичних тренувань.

5.4 Зміст теми:

Для захворювання органів дихання є характерним порушення нормального стереотипу дихання, зміна газообміну й активності сурфактанту, збільшення секреції слизу і мокротиння, зменшення дієздатності дихальних м’язів, порушення нервово-рефлекторного механізму управління вегетативними функціями організму. Порушення газообміну й активності сурфактанту може виникнути внаслідок здавлення легень плевральним ексудатом, появи запальних інфільтратів, зниження прохідності бронхіального дерева з наступним розвитком ателектазу. Захворювання, що супроводжується запальними процесами в тканині легень та плеври, призводять до погіршення в’язкоеластичної функції легень, розвитку фіброзу, а запалення в плеврі до розвитку плевральних спайок.

До порушення газообміну призводять також такі чинники: підвищене виділення слизу в разі поганого відходження мокротиння, зниження сили дихальних рухів, зменшення екскурсії діафрагми, загальне знесилення та зменшення рухливості хворих. Завдяки застосуванню фізичних вправ настає компенсація за рахунок неушкоджених ділянок легень. Під час спокійного поверхневого дихання в легенях є ділянки, в яких капіляри і альвеоли не функціонують і кровообіг в них відсутній. Фізичні вправи значно збільшують кількість легеневих капілярів і альвеол, які функціонують, і таким чином сприяють посиленню газообміну.

Захворювання легень, як правило, погіршують стан серцево-судинної системи. Фізичні вправи посилюють роботу серцевого м’яза, а покращення роботи серцево-судинної системи значно зменшує прояви дихальної недостатності.

При захворюваннях органів дихання фізичні вправи сприяють:

1. Швидкому розсмоктуванню запальних інфільтратів.

2. Відновленню при гострих захворюваннях і підтриманню при хронічних захворюваннях активності сурфактанту легень.

3. Запобіганню розвитку плевральних спайок, а в разі їх виникнення - розтягненню.

4. Підвищенню прохідності бронхіального дерева, виділенню слизу і мокротиння.

5. Адаптації серцево-судинної системи до зростаючого навантаження.

6. Зменшенню або ліквідації бронхоспазму.

7. Збільшенню рухливості грудної клітки, діафрагми та сили дихальних м’язів.

8. Відновленню рівноваги між симпатичною та парасимпатичною частинами вегетативної нервової системи.

9. Вмінню хворого вільно керувати дихальними фазами, паузами між ними та глибиною дихання для його оптимізації.

Протипоказаннями до застосування ЛФК при патології органів дихання може бути:

- значна інтоксикація;

- значна дихальна недостатність;

- тахікардія (понад 100 скорочень за 1 хв);

- велика кількість ексудату;

- виражений больовий синдром при виконанні фізичних вправ;

- астматичний статус,

- поширений туберкульоз легень;

- ускладнення туберкульозу позалегеневої локалізації;

- кровохаркання;

- різке схуднення, адинамія та супутні виснажуючи захворювання.

Дата добавления: 2017-01-14