![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Жайворон
Кривда
Десь, може, в Африці, а може, в Україні, У затінку від пальм чи то від колосків Серед дівочих мук в німому голосінні Почули зорі скаргу із віків.
Світила бачили, як рушили солдати, Співаючи бездумне тра–ля–ля. А тіло дівчини, її подерті шати Оплакувала скривджена земля.
Вщухають постріли, змовкає лайка п’яна. В очах кровава синь розгойдано пливе.
Вона ще житиме, вона — суцільна рана, Ще, може, понесе життя нове.
Та Космос не мовчав. Галактика дрижала, І кров’ю з дальніх зір сочився Божий гнів. А там, де у багні зґвалтована лежала, Вогненний стовп до неба пломенів.
То був живий вогонь, що в зорях не холоне. Вогонь, що став теплом дівочого стегна, — Пульсуючи теплом скаліченого лона. Де цілий Всесвіт плакав і стогнав.
Хоч рід людський не знав, але відтоді впала На кожну голову проклять пекельна тінь. Солдатські матюки, немов зміїні жала, Висмоктували дух із поколінь.
Печаттю старості лягала на дівчаток Бездумності й бездушності пора — Ознака вироджень, потворностей початок, Де навіть слово в муках помира.
Шукайте скривджену. Шукайте, грішні люди, В пісках материків серед віків. Якщо не знайдете — спасіння вам не буде, Онуки і сини ґвалтівників.
Шукайте і знайдіть. І станьте на коліна. І хай простить ваш гріх душа ота — Чи, може, Африка, чи, може, Україна,— Зґвалтована, розтерзана, свята.
“Ні перші, ні останні ролі грати”
Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, — І так тепер живу.
На те, що нині діється довкола, Ув’язнений поете, не зважай. В собі самому обробляю поле — Та чи зберу врожай?
Вигойдую в душі високе небо — Ранкову синь далекого Дніпра. Хай чужина живе сама для себе — Не для мого пера.
Роки неволі — мов слизькі химери, Зрадливі хвилі в морі неживім. Чи допливу на протилежний берег, І що там є на нім?
Недобрим гомоном болючу душу крає Обкрадених ночей волога каламуть. Не забувай про мене, рідний краю. Кохана, не забудь.
А там чи перші ролі, чи останні — Не цим болію в снах і наяву. Десь випаду росою на світанні — І в травах оживу.
І мріяти не кину в вирі, в русі Як про найвище, про святе добро, Щоб та росинка, в котрій оселюся, Вернулася в Дніпро.
“Чудуюся, коли згадаю те…”
Чудуюся, коли згадаю те, Як починав і як скінчити мушу. Не знаю, чи вмирає, чи росте Той світ, де плуг підняв цілинну душу.
Не знаю також, що то був за плуг. Та добре бачу: в лірника — невдахи, Що вивів на ріку казковий струг, Обсіли серце променеві птахи.
Гойдає лірник птахів у собі, Хоч сам того не відає достоту, В якому краї та в якій плавбі Віднайде він для них якусь роботу.
Живе бездомно, мов голодний тать. Чужий для всіх на морі і на суші. Але помре — і птахи полетять, Щоб зорями засіять чесні душі.
“З нічого світ творився, із нічого…”
З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне — і замість нього Лишається на серці холодок.
І так самотньо стане, так тривожно, Неначе світ кінчається на тім —
І вже нічого врятувать не можна Ні в домі грішному, ні у святім.
А потім знов оте нічоговічне Розбудить зливу почуттів, думок — І враз нікчемне, сіре, пересічне Кудись відсунеться в глухий куток.
І зійде сонце — зійде просто в грудях, Над серцем небо встане голубе. І я пізнаю в незнайомих людях Себе самого — вічного себе.
І зрозумію, що оте нічого Не можна розгубить серед тривог, Бо то є іскра сяєва святого, Для котрого єдина назва — Бог.
Іще тоді, коли хлоп’ям малим Я розпочав ловити слово віще, Щоб втиснути його в кільце із рим, Не знаючи, роблю оте навіщо,—
Іще тоді, із босих підошов Виймаючи скабки біля паркану, Я запитав: а звідки я прийшов? Куди піду? Чим після смерті стану?
Мовчало небо. Люди й дерева Чомусь були до тих питань байдужі. Ба, навіть сонця горда голова Ховалася у дощовій калюжі.
І тільки жайвір щось мені сказав: То упаде, то знов у хмарах свище. Він землю й небо піснею в’язав — І то його призначення найвище.
Цей птах оте засвоїв, далебі, Про що ми нині дітям не говорим: Усе живе належить не собі, А небові, землі й далеким зорям.
Дитяче півсвідоме відчуття В моїй душі казарма погасила. Мене навчали, що земне життя — Самодостатня, незалежна сила.
Поза могилою життя нема. Шукай земні чуттєві насолоди, Бо потім прийде нежива пітьма — Глуха стихія мертвої природи.
І я повірив. Ждав земних чудес, Але знаходив лиш сп’яніння темне. І в день один звернувся до небес: Чому моє життя таке нікчемне?
Я рию глину, щоб створити дім. А ластівка хіба цього не вміє? Дітей народжую. Але ходім У зоопарк — те ж саме роблять змії.
Хіба що їм не креслять теорем. До воєн не виховують готовність… Вжахнула душу, стала тягарем Мого життя холодна беззмістовність.
І я згадав оту далеку мить, Коли прийшла непізнана потреба: У білій хмарці жайворон дзвенить, Щоб грішну землю прив’язать до неба,
Співець крилатий не про їжу дбав. Я це засвоїв, мов науку пізню: Він крильцями безмежність загрібав І понад степом ткав із неї пісню.
Мій дух нарешті воскресать почав, Поволі вивільняючись від скрути. Тепер я знаю: Всесвіт, не мовчав — І жайворон умів його почути.
Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 243; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |