План вивчення теми. 1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб

1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб.

2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями.

3. Оцінка ефективності використання оборотних активів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб.

Ключову роль в реалізації короткострокової стратегії корпорації займають проблеми достатності оборотних активів, механізм їх планування і поповнення, аналіз ефективності використання. Якщо не приділяти уваги короткостроковим операціям, то довгострокові фінансові стратегії не матимуть успіху.

Задачі комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями зводяться до таких:

1) моделювання величини оборотних активів і факторів, що її визначають;

2) визначення планової потреби у оборотних активах;

3) вибір стратегії їх фінансування;

4) визначення політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями;

5) пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів і підвищення рівня їх доходності.

Управління оборотними коштами пов’язано з виробничим і фінансовим циклами. Виробничий (операційний) цикл відображає проміжок часу, протягом якого оборотні кошти здійснюють повний оборот:

ОЦ = ВП + ПО_ДЗ, (9.1)

ОЦ – операційний цикл;

ВП – виробничий процес, дні;

ПО_ДЗ – період оборотності дебіторської заборгованості, дні.

Фінансовий цикл (ФЦ) – це розрив між строком платежу за своїми зобов’язаннями перед постачальниками і одержання коштів від покупців (дебіторів). Іншими словами, він характеризує проміжок часу, протягом якого чистий оборотний капітал (власні оборотні кошти) здійснює повний оборот. У випадку, коли величина ФЦ від’ємна:

ФЦ = ОЦ – ПО_КЗ, (9.2)

де ПО_КЗ – період оборотності кредиторської заборгованості.

Як видно з формул (9.1, 9.2) зниження ОЦ і ФЦ – позитивна тенденція.

Здійснюючи поточну господарську діяльність, підприємство має закуповувати сировину і матеріали, оплачувати транспортні і інші послуги, витрати по зберіганню матеріальних запасів, надавати відстрочки платежу покупцям. Тому постійно виникає потреба у ліквідних грошових коштах, тобто у власних оборотних коштах. Вони являють собою різницю між оборотними активами і короткостроковими пасивами, тобто це вільні оборотні кошти, що постійно перебувають в оороті корпорації. Власні оборотні кошти (ВОК) часто називають чистим оборотним капіталом (ЧОК) або фінансово-експлуатаційними потребами (ФЕП). Їх мінімальна величина має становити не менше 10% загального обсягу оборотних активів. В іншому випадку корпорація може втратити платоспроможність.

Величину ЧОК визначають за бухгалтерським балансом двома способами – „верхнім” і „нижнім”:

(9.3)

ВК + ДЗ - НОА

ЧОК

ОА - КЗ

де ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

НОА – необоротні активи;

ОА – оборотні активи;

КЗ – короткострокові зобов’язання.

За від’ємного значення ЧОК потребу корпорації у ліквідних коштах покривають за рахунок кредиторської заборгованості або короткострокових банківських кредитів.

Далі визначимо поняття поточних фінансових потреб (ПФП):

ПФП = ОА – ГК – КЗ, (9.4)

де ГК – грошові кошти;

КЗ – кредиторська заборгованість.

Іншими словами, ПФП – різниця між коштами, авансованими у оборотні активи (без грошових коштів) і сумою кредиторської заборгованості за товарними операціями і її загальною величиною. ПФП мають безпосередній вплив на фінансовий стан корпорації, оскільки характеризують його потребу у короткостроковому банківському кредиті.

ПФП прийнято визначати:

1) в абсолютному виразі (формула 9.4);

2) у процентах до обороту (обсягу продажу або виручки від реалізації продукції);

3) за часом відносно обороту (в днях або місяцях).

Відносну величину ПФП визначають за формулою:

, (9.5)

На величину ПФП впливають такі фактори:

1) темпи інфляції;

2) тривалість операційного і збутового циклів;

3) темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції;

4) сезонність виробництва і реалізації продукції;

5) стан ринкової кон’юнктури;

6) величина маржинального доходу.

ПФП покривають такими способами:

- комерційний кредит, який часто супроводжується рухом векселів;

- спонтанне фінансування (знижки з ціни товару, які постачальник надає покупцю при скороченні строку розрахунків);

- факторинг (інкасування – продаж своєї дебіторської заборгованості банкам або спеціалізованим факторським компаніям);

- короткостроковий банківський кредит;

- короткострокові позики, які надаються сторонніми юридичними особами.

2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність у корпорації чистого оборотного капіталу визначає рівень ліквідності його балансу і ефективність використання оборотних активів.

Склад політики управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями полягає у:

- виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства;

- визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів. Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірну.

Ознаками агресивної політики є:

1) підприємство не обмежує збільшення обсягу оборотних активів;

2) підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки грошових коштів на рахунках у банках.

В результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна висока (більше 50%), а період їх оборотності довгий (більше 90 днів). Агресивна політика здатна знизити ризик технічної неплатоспроможності, але не може забезпечити високу рентабельність активів. Однак у разі настання несприятливих умов на товарному ринку підприємство може втратити фінансову стійкість і платоспроможність.

Характерними ознаками консервативної політики управління оборотними активами є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. В результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна відносно невелика (менше 40%), а період їх оборотності невеликий. Подібну політику підприємство проводить за умов достатньо визначеної ситуації: або коли обсяг продажу, строки надходження грошових коштів і платежів за зобов’язаннями, необхідний обсяг запасів і строки їх постачання зарані відомі, або за жорсткої економії всіх видів ресурсів. Консервативна політика управління оборотними активами забезпечує високу рентабельність активів, але містить в собі ризик високої технічної неплатоспроможності через непередбачені зміни кон’юнктури на товарному і фінансовому ринках.

Помірна політика управління оборотними активами займає проміжне положення. Для неї характерний середній рівень рентабельності і оборотності активів.

Кожному типу управління оборотними активами має відповідати певна політика їх фінансування, тобто управління короткостроковими зобов’язаннями. Ознакою агресивної політики управління короткостроковими пасивами є значна питома вага (більше 50%) короткострокових кредитів і позик у загальній сумі джерел коштів. За такої політики у підприємства може збільшитися ефект фінансового левериджу до 30%-50% рентабельності активів. Однак зростають і постійні витрати за рахунок процентних платежів по залучених коштах. В результаті зростає сила впливу виробничого важеля (маржинальний дохід: прибуток), що може свідчити про зростання підприємницького ризику, пов’язаного з даним підприємством.

Ознакою консервативної політики управління короткостроковими зобов’язаннями є відсутність або низька питома вага короткострокових кредитів і позик у валюті балансу. Необоротні і оборотні активи в даному випадку покривають лише власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями.

Ознакою помірної політики є нейтральна питома вага кредитів і позик у валюті балансу. Слід відзначити, що при консервативній політиці управління оборотними активами їй має відповідати помірний або консервативний тип політики управління короткостроковими зобов’язаннями, але не агресивний. Помірній політиці управління оборотними активами може відповідати будь-який тип управління короткостроковими зобов’язаннями. Нарешті, агресивній політиці управління оборотними активами може відповідати агресивний або помірний тип управління короткостроковими зобов’язаннями, але не консервативний.

Отже, вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів у кінцевому підсумку визначає співвідношення параметрів ефективності використання оборотного капіталу і рівня ризику, що впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

3. Оцінка ефективності використання оборотних активів.

Для підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності корпорацій і укріплення її фінансового стану важливе значення мають питання раціонального використання оборотних активів.

Ефективність використання оборотних активів характеризується системою економічних показників, і перш за все, їх оборотністю.. Серед інших показників слід відзначити доходність та ліквідність.

Оборотність оборотних характеризується рядом взаємозалежних показників:

1) кількістю оборотів за певний період – квартал, рік;

2) тривалістю одного обороту в днях;

3) сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнтом завантаження).

Вказані показники розраховують за формулами:

, , , (9.6, 9.7, 9.8)

де К_о – коефіцієнт оборотності оборотних засобів, число обертів за період;

ВР – виручка (нетто) від продажу товарів (продукції, робіт, послуг);

- середній залишок оборотних активів за період;

Д – тривалість одного обороту, днів;

К_з – коефіцієнт завантаження оборотних активів.

Крім вказаних параметрів, може застосовуватися коефіцієнт віддачі оборотних коштів розраховується за формулою:

, (9.9)

де БП – бухгалтерський прибуток;

- середній залишок оборотних коштів за розрахунковий період.

Зміну оборотності встановлюють шляхом співставлення звітних показників з базисними (плановими). У результаті порівняння показників виявляють прискорення або уповільнення оборотності оборотних коштів. При прискоренні оборотності оборотних коштів (позитивна тенденція) з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх фінансування, при уповільненні – в оборот залучають додаткові кошти.

Суму кошів, додатково залучених у оборот (вивільнених з обороту), встановлюють за формулою:

, (9.10)

де - сума коштів, додатково залучених до обороту, якщо <0, або сума вивільнених з обороту коштів, якщо >0;

Т_Д(зв) – тривалість одного обороту оборотних активів у звітному періоді, дні;

Т_Д(баз) – тривалість одного обороту оборотних активів у базисному періоді, дні;

- середньоденна фактична виручка (нетто) від реалізації продукції у звітному періоді.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів має місце, якщо їх фактичні залишки у звітному періоді менше аналогічних залишків у базисному періоді при збереженні або перевищені виручки від реалізації за період, що розглядається.

Відносне вивільнення спостерігається у тих випадках. Коли прискорення оборотності оборотних коштів відбувається одночасно зі зростанням виручки від реалізації. При цьому темпи зростання останньої випереджають темпи зростання середніх залишків оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До впливу зовнішніх факторів підприємство може лише пристосуватися. До них належать: загальноекономічна ситуація в країні, криза неплатежів, високий рівень оподаткування доходів підприємств, високі ставки банківського проценту, недостатній розвиток фондового ринку та ін.

Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів знаходяться безпосередньо на підприємствах. Перш за все це стосується матеріальних запасів. Їх раціональна організація є важливою умовою зниження витрат виробництва і прискорення оборотності оборотних засобів, вкладених у запаси.

Основними шляхами скорочення матеріально-виробничих запасів є:

- продаж залишків запасів матеріальних цінностей;

- покращення організації закупок сировини, матеріалів, комплектуючих;

- проведення систематичної роботи з визначення планової потреби в оборотних активах, вкладених у запаси;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- розробка бюджету матеріальних витрат у розрахунку на планову виробничу програму та ін.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

- Концепція управління оборотними активами.

- Фінансовий цикл.

2. Побудувати структурно-логічну схему підходів до оцінки оборотних активів.

3. Зробити класифікацію оборотних активів.

4. Написати есе «Агресивна політика управління оборотними активами».

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає економічна природа інвестицій в оборотні активи?

2. Які відмінності характерні для оборотних активів?

3. Які елементи входять до концепції управління оборотними активами підприємства?

4. У якому порядку визначають виробничий і фінансовий цикли на підприємстві?

5. Які чинники визначають склад і структуру оборотних коштів?

6. Для чого потрібне управління готівкою на підприємстві?

7. У чому полягає самостійність підприємств при управлінні оборотними коштами?

8. Які задачі вирішуються при комплексному оперативному управлінні оборотними активами?

9. Що розуміють під поточними фінансовими потребами?

10. За допомогою яких параметрів вимірюють поточні фінансові потреби?

11. Які основні чинники впливають на величину поточних фінансових потреб?

12. Яким чином на величину поточних фінансових потреб впливає обсяг маржинального доходу?

13. У чому полягає сутність спонтанного фінансування?

14. Які існують способи покриття поточних фінансових потреб?

15. Який зміст агресивної моделі управління оборотними активами?

16. У чому полягає сутність консервативної моделі управління оборотними активами?

17. Які основні положення помірної моделі управління оборотними активами?

18. У чому полягає сутність вибору політики комплексного оперативного управління оборотними активами і поточними пасивами?

Література

[20, 22, 23, 24, 27, 33, 37]

Тема 10. Корпоративне фінансове планування

Мета роботи: поглибити знання щодо фінансового планування

Дата добавления: 2015-07-13