Екологічна глобалізація

ЛЕКЦІЯ 7 ЕКОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

На початку XXІ століття немає необхідності доводити гостроту і масштабність, а відповідно, і небезпечність екологічної ситуації в світі.

Наукові досягнення ХХ-ХХІ століть створили ілюзію майже повної керованості світом, однак господарська діяльність людського суспільства, екстенсивне використання природних ресурсів, величезні масштаби відходів - все це входить в протиріччя з можливостями планети (її ресурсним потенціалом, запасами прісних вод, здатністю самоочищення атмосфери, вод, надр). Саме цим проблемам присвячена дана тема, зокрема, будуть розглянуті такі питання:

1. Екологічна глобалізація

2. Концепції подолання екологічних проблем в сучасній Україні

3. Екоетика

Сучасна ситуація на планеті характеризується майже повсюдно різким погіршенням якості навколишнього природного середовища - забрудненням повітря, річок, озер, морів; засміченням відходами життєдіяльності людей, збіднінням а часто повним зникненням багатьох видів тваринного і рослинного світу; деградацією ґрунтів, зпустелюванням, знищенням лісів тощо.

Несприятливий вплив людської діяльності поширився на біосферу, атмосферу, гідросферу, літосферу. Цей конфлікт між суспільством і природою створює загрозу незворотних змін в природних системах, підриву природних умов і ресурсів існування нинішнього і майбутніх поколінь жителів планети. Зростання продуктивних сил суспільства, швидке зростання населення планети, урбанізація, бурхливий науково-технічний прогрес є свого роду каталізаторами цих процесів. Протягом століть людина безконтрольно брала все, що дає їй природа. Але природа як відомо "мститься" людині за кожний невірний, необдуманий крок. Досить згадати лише Чорнобиль, Байкал, Аральське море та інші. Те, що людина зробила з навколишньою природою, вже по своїм масштабам катастрофічно. В результаті вода забруднюється ще в повітрі, забруднена і сама атмосфера, знищені мільйони гектарів родючих ґрунтів, ядохімікатами і радіоактивними відходами заражена планета, величезних розмірів досягло збезлісення і зпустелювання та багато, багато іншого. Руйнується біосфера. Досить великим є ризик самознищення людства в результаті власної життєдіяльності.

Природа відчуває негативний вплив суспільства від використання компонентів навколишнього середовища в якості ресурсної бази виробництва, від дії виробничої діяльності людей на навколишнє природне середовище (забруднення); від демографічного тиску на природу (сільськогосподарське використання земель; зростання населення, ріст крупних міст).

Тут переплітається багато глобальних проблем людства - ресурсна, продовольча, демографічна - всі вони мають в тій чи іншій мірі вихід на екологічну проблематику. Але і вона має великий вплив на ці та інші проблеми людства.

Можна виділити два аспекти екологічної проблеми: - екологічні кризи, що виникають як наслідок природних процесів; і кризи, що викликані антропогенною дією і нераціональним природокористанням. Наступ льодовиків, виверження вулканів, утворення гір, землетруси та пов'язані з ними цунамі, урагани, смерчі, повені - все це земні природні фактори, які вважаються закономірні на планеті. Але виникали і інші екологічні проблеми.

Великої гостроти екологічна ситуація досягла в розвинених країнах (хоча в останні роки у зв'язку з різними природоохоронними заходами ситуація змінюється). У великих містах з локалізацією промислових підприємств і транспорту на невеликих територіях це виражається, в першу чергу, в забрудненні атмосфери і має дуже великий вплив на стан здоров'я людей, концентрація яких дуже велика. Кислотні опади руйнують споруди з мармуру та інших матеріалів. Історичні пам'ятки Греції і Риму, простоявши тисячоліття, за останні роки руйнуються прямо на очах. Існує загроза втрати багатьох пам'яток архітектури в країнах Західної Європи в найближчі 15-20 років. Навіть тенденція до потепління клімату на планеті є не природним явищем, а пов'язана з забрудненням атмосфери вихлопними газами і відходами промислових підприємств. Ця проблема отримала назву - парниковий ефект. Суть його в тому, що СО2 (вуглець) в атмосфері, пропускає променисту енергію Сонця, але затримує теплове випромінювання Землі і тим самим створює так званий "парниковий" ефект. Сьогодні мова йде вже про глобальне потепління клімату на всій Земній кулі. Як би на підтвердження висновків учених, погодні умови в ключових районах світу показали, якими стануть умови життя в результаті посилення "парникового" ефекту. Ніхто точно не знає, які можуть бути результати загального потепління клімату Землі, однак зрозуміло, що воно матиме вплив на землеробство, оскільки більш теплий клімат значно скоротить площі, де можна вирощувати зернові культури. Підвищення температури на 2-4° С призведе до підвищення рівнів морів приблизно на 80 сантиметрів і більше. Як відомо, для прибережної смуги характерна висока щільність населення, а при умовах, перерахованих вище, підняття води може поглинути до 60 кілометрів морських берегів за найближчі 50 років. Необхідна оцінка наукових даних і можливого курсу дій для світового співтовариства з цього питання.

Найважливішою складовою частиною атмосфери, що впливає на клімат і захищає все живе на Землі від випромінювання Сонця, є озоновий шар. Основна маса озону розташована на висотах від 10 до 50 кілометрів, і його максимальна щільність спостерігається на висоті 16-26 кілометрів. Озон атмосфери поглинає жорстке ультрафіолетове випромінювання. Спостереження штучних супутників Землі, показали, що "дірка" в озоновому шарі займає площу, рівну території США, з'являється в жовтні і зникає в листопаді (весна у південній півкулі). Це явище, що одержало назву "озонова діра", серйозно турбує світову громадськість. З ростом інтенсивності ультрафіолетової радіації вчені пов'язують збільшення захворювань очей і онкологічних захворювань у людей; виникнення мутацій; зменшення продуктивності фітопланктону - основного корму риб і морських організмів.

У зв'язку із загостренням ситуації в 1985 році була підписана Віденська конвенція, з 1 січня 1989 року набув чинності Монреальський протокол, що обмежує виробництво та використання хімічних речовин, які пошкоджують озоновий шар. (Обидва ці документа ратифікувала понад 40 країн світу, в тому числі і наша держава.)

Однак головну причину збільшення смертності від раку легенів вчені вбачають у розвитку автотранспорту, засміченні повітря міст вихлопними газами автомобілів. В даний час в світі налічується понад 500 мільйонів автомобілів. До того ж основною причиною фотохімічного туману (смогу) є відпрацьовані гази автомобілів. Це явище спостерігається в багатьох великих містах світу - Мехіко, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Чикаго, Бостоні, Токіо, Мілані та інших, і незабаром, можливо, такі ж процеси виникнуть і у нас в країні. Серед заходів щодо зниження шкідливого впливу автомобільного транспорту (основні шляхи розвитку автотранспорту в інтересах захисту навколишнього середовища), необхідно виділити, перш за все удосконалення конструкції автомобілів з точки зору токсичності; підвищення рівня технічного обслуговування та вдосконалення систем і методів контролю за технічним станом машин; переведення автомобілів на інші види палива; створення нових, "чистих" з екологічної точки зору, автомобілів. У ряді країн світу все частіше звертаються до ідеї створення "чистого" автомобіля - електромобіля.

Говорячи про масштаби впливу людини на природу, не можна не назвати проблему радіоактивного забруднення навколишнього середовища, пов'язану з атомною енергетикою і випробуваннями ядерної зброї. Після аварії на Чорнобильській АЕС (квітень 1986 року), де і донині ситуація залишається серйозною, думки висловлюються прямо протилежні: одні - за подальший розвиток, інші - за ліквідацію всіх наявних АЕС та припинення будівництва нових. Можна по-різному ставитися до атомних станцій, проте їх існування в найближчі роки - об'єктивна реальність.

ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) бере участь разом з МАГАТЕ та Всесвітньої організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у здійсненні різних проектів, що стосуються оцінки ризику і управління складними промисловими установками.

Термоядерний синтез, за висновками МАГАТЕ, є способом отримання енергії, потенційно прийнятним з точки зору екології, безпеки і економіки, і може в майбутньому забезпечити весь світ необхідною кількістю енергії.

Обговорюючи найбільш актуальні екологічні проблеми, сьогодні виділяють феномен "третього світу". Причому гострота соціально-екологічної ситуації в більшості країн, що розвиваються, обумовлена багатьма причинами, в тому числі - природною своєрідністю тропічного поясу, в межах якого розташовано більшість країн, що розвиваються. Якщо для промислово розвинених країн екологічні проблеми мають переважно "індустріальний характер", то для країн, що розвиваються негативні соціально-екологічні фактори пов'язані з "над використанням природних ресурсів (лісів, ґрунтів, інших природних багатств). Іншими словами, якщо розвинені країни страждають від свого "багатства", то країни, що розвиваються - від "бідності".

Причому екологічна ситуація в світі має неадекватний характер - відбулося розмежування країн по відношенню до проблем екології. Вони розділилися на країни, що ведуть інтенсивну роботу по захисту природи (в основному це розвинені індустріальні держави) і країни, в кращому випадку пасивні щодо екології. Офіційно визначилася група країн "третього світу", яка зажадала, щоб екологічні заходи не стали гальмом їх індустріального розвитку, так як відволікають кошти від головних напрямків їх економічного розвитку. Країни, що розвиваються, звинувачують розвинений світ у небажанні визнавати відповідальність за забруднення навколишнього середовища планети, розширення "озонової дірки", "парниковий" ефект, зміну клімату тощо. І вважають, що саме економічно розвинуті країни повинні взяти на себе провідну роль у глобальних діях щодо запобігання екологічної катастрофи. Найімовірніше світова спільнота прийме якісь компромісні міжнародні документи, але проблема в тому, наскільки відповідально вони будуть виконуватися.

Ще однією важливою екологічною проблемою є винищення лісів. Століття розчищення лісів під ріллю і пасовища, збір дров, промислові лісозаготівлі зменшили площу лісів на одну третину.

Дерева і ґрунти мають величезне значення для глобального кругообігу кисню і вуглецю, це особливо важливо у зв'язку з можливістю кліматичних змін через підвищення вмісту в атмосфері вуглекислого газу. У країнах "третього світу" спостерігаються небувалі темпи знищення вологих тропічних лісів - приблизно 20 гектарів в одну хвилину.

Попит в індустріально розвинених країнах на деревину також відіграє роль у зведення тропічних лісів. Уряди країн, що розвиваються приносять в жертву свої ліси, щоб оживити зовнішню торгівлю. Деревину експортують, як правило, ТНК (транснаціональні корпорації), які не надто піклуються про дотримання необхідних екологічних правил вирубки лісу, залишаючи часто деградовані території. Катастрофічне скорочення лісів в країнах Південно-Східної Азії може призвести до їх повного знищення вже через 15-20 років.

У зв'язку з дуже важливим значенням вологих тропічних лісів їх знищення є екологічним лихом для всієї планети. Воно виразиться в скороченні надходження кисню і збільшення вмісту в атмосфері вуглекислого газу і, головне, знищення багатьох видів рослин і тварин.

Історики кажуть: "шукайте у пустелях сліди зниклих цивілізацій". Нині процес зпустелювання, що зароджувався локально, прийняв глобальні масштаби, і це є ще однією небезпечною глобальною проблемою. За кліматичними даними, пустелі і напівпустелі займають більш третини поверхні суші, і на цій території проживає понад 15% населення світу. Тільки в результаті господарської діяльності людей в останній чверті XX - на початку ХХІ століття з'явилося понад 9 мільйонів квадратних кілометрів пустель. До основних причин зпустелювання можна віднести знищення рослинності з-за надмірного випасу худоби; розорювання колишніх сільськогосподарських масивів; вирубування дерев і чагарників (на паливо); порушення ґрунтового покриву в результаті дорожнього, промислового будівництва та інших видів господарської діяльності. Додається до цих процесів вітрова ерозія, висушування верхніх горизонтів ґрунту, посухи. Пустеля Сахара "росте" в середньому на 1 кілометр в рік, а пустеля Туркана (Кенія) місцями просувається на 10 кілометрів в рік.

Відомий американський вчений Лестер Браун вважає, що якщо світове співтовариство стурбоване в першу чергу фізичною деградацією планети, то організуючим принципом нового світового порядку стане принцип екологічної безпеки. На першому плані у всьому світі виявляться не ідеологічні, а екологічні проблеми; домінувати будуть не відносини між націями, а відносини між націями і природою. Людині настійно необхідно докорінно змінити її ставлення до навколишнього середовища і свої уявлення про "безпеку". Сьогодні уряди багатьох країн продовжують розглядати "безпеку" тільки з військової точки зору. І хоча досі існує можливість розв'язання ядерної війни, що представляє серйозну небезпеку для навколишнього середовища, і для людини, все ж таки поняття "безпека" має включати і турботу про середовище проживання.

Природний шлях виживання - максималізація стратегії ощадливості у відношенні з навколишнім світом. Однак легко сформулювати все теоретично, але дуже важко перекласти це на мову практичної діяльності. У цьому складному процесі повинні брати участь всі члени світової спільноти - від міжнародних організацій до кожної людини окремо. Для одних людей цей процес може бути сферою соціальної активності (наприклад, участь в русі "зелених"), а для інших (їх більшість) протікати непомітно, поступово змінюючи образ мислення і форми поведінки. Треба зазначити, що сьогодні міждержавні форми співробітництва виходять на якісно новий рівень. Укладаються міжнародні конвенції по охороні навколишнього середовища (квоти вилову риб, заборона на промисел китів та ін.), здійснюються різні спільні розробки і програми. Активізувалась діяльність громадських організацій по захисту навколишнього середовища - "зелені" ("Грінпіс").

Екологічний інтернаціонал Зеленого Хреста і Зеленого Півмісяця в даний час розробляє програму з вирішення проблеми "озонових дір" в атмосфері Землі. Однак слід визнати, що при досить різному рівні соціально-політичного розвитку держав світу міжнародне співробітництво в екологічній сфері ще досить далеко від своєї досконалості. Необхідно мати уявлення про нормальний і гранично допустимий стан біосфери, тобто вміти оцінювати наслідки будь-яких впливів на навколишнє середовище, контролювати їх і вносити необхідні корективи, розробляти і впроваджувати ресурсозберігаючі технології, навчитися заліковувати завдані природі рани.

Дата добавления: 2015-07-13