Інформаційна картка

Чим більше людина здійснює агресивні дії, тім більше такі дії стають невід'ємною частиною її поведінки.

2) Базовими передумовами у формуванні агресивності (як стійкої риси особистості) є:

у соціальній сфері - неблагополучні фактори макросередовища і несприятливі взаємини в мікросоціумі (родині, школі і т.п.). Серед інших соціальних причин сучасності: сцени насилля, демонстрація кіно тощо;

в емоційній сфері - агресивне світовідчуття внаслідок високої тривожності та слабкої стійкості до фрустраційних впливів;

в емоційно-вольовій сфері - агресивністю, тривожністю, психічною неврівноваженістю, афективною збудливістю, запальністю; низькою здатністю до вольового зусилля;

у когнітивній - потенційно агресивне світосприймання і світорозуміння (потенційно агресивна інтерпретація внаслідок негативного сприйняття себе й інших);

у поведінковій - готовність до агресивного реагування, високою конфліктністю, яка виявляється в антисоціальній поведінці з різноманітними формами агресивного реагування, низькою здатністю до рефлексії, інфантилізмом, не розвинутим почуттям відповідальності, низьким рівнем сформованості соціально-комунікативних навичок.

3) Особистісні характеристики відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них мі відносимо підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищенні збудливості, а також депресивності, яка веде до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

4) Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї.

Характер стосунків між батьками, між батьками і дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, які провокують появу агресивності.

5) Медичні причини:

- захворювання та органічні ураження головного мозку;

- епілепсія та ін.

«Форми агресивної поведінки»

Основними формами агресивної поведінки є:

- фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи;

- негативізм, спрямований проти керівництва й встановлення правил;

- підозрілість, тобто недовіра до оточуючих людей, яка ґрунтується на

переконанні, що мають намір зашкодити;

- вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи,

приниження,

- аутоагресія - агресія спрямована на самого себе.

Агресивна поведінка обдарованих учнів постає як спосіб досягнення значущої мети;

Вираження агресії в поведінковій сфері:

Молодші школярі з порушеннями психофізичного розвитку вірогідно частіше, ніж діти з нормальним психічним розвитком, використовують відкритий прояв ворожнечі – деструктивну агресію за реактивним типом. При цьому, як засіб самоствердження вони використовують бійки, ненормативну лексику, словесні образи і приниження. Особистісний зміст більшості агресивних реакцій дітей з порушеннями розвитку орієнтований переважно на зовнішнє ствердження самого себе, носить характер компенсаторного самоствердження і має на меті підвищення самооцінки, компенсацію неповноцінності, ствердження цінності свого “я”.

Деструктивна агресія реактивного типу, яку проявляють діти з порушеннями психічного розвитку, є відображенням їхнього агресивного світовідчуття і світорозуміння, які формуються під впливом негативних чинників мікросоціального середовища. Це свідчить:

- про тенденцію до пригнічення їхньої особистості (мікросвіту) зовнішнім соціальним оточенням (макросвітом);

- про низький ступінь задоволення потреби в самоповазі;

- про низькі резерви для подальшого особистісного розвитку, і отже, малої ймовірності самоактуалізації значної частини цих дітей без спеціально організованого психолого-педагогічного корекційного впливу.

Таким чином, у більшості молодших школярів з порушенням психофізичного розвитку комплекс факторів мікросоціального середовища, що впливає на них негативно, обумовлює агресивне світовідчуття і світорозуміння. Це призводить до серйозної дезадаптації дітей при взаємодії з оточуючими.

Двома основними формами агресії, з якими доводиться стикатися батькам, практичним психологам, виступають:

1) недеструктивна агресія, тобто стійка не ворожа чи, самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої мети;

2) ворожа чи деструктивна, тобто злостива, неприємна поведінка, що завдає болю оточуючим. Ненависть, розлюченість, бажання помсти теж можуть бути формою захисту, однак породжують багато особистісних проблем і примушують страждати оточуючих. Дана форма агресії викликається й активізується в результаті сильних неприємних переживань (надмірний біль, дистрес).

Недеструктивна форма агресивної поведінки виявляється в дітей вже з перших місяців життя. Дитина поводитися агресивно, щоб самоствердитися, перемогти в певній ситуації та удосконалити свій досвід. Цей тип агресивності є важливим умотивуванням для розвитку пізнання й здібності покластися на себе. Він спонукає до необхідної конкуренції, яка нерідко на ранніх етапах ще не є ворожою. Така поведінка може служити для захисту потреб, власності, прав і тісно пов'язана з задоволенням особистих бажань, досягненням мети.

Нестерпні біль і дистрес змінюють ворожу недеструктивну агресивність на протилежну, що викликається бажанням усунення болю. Тобто виникає тип агресії, який набуває бажання завдати шкоди або знищити щось у своєму оточенні, що відчувається як джерело надмірного незадоволення. Таким чином деструктивна ворожість, як і інші форми агресивності викликається спробами утвердитися й контролювати життєві ситуації.

Отже, перший тип агресивності бажаний для виживання й досягнення успіху. Другий, незважаючи на ряд негативних якостей, часом теж може бути бажаним для адаптації та виживання.

Дата добавления: 2015-08-31